Ухвала суду № 25208113, 14.12.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/2282/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Друзенко Н.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"14" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

розглянувши апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів " до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" звернулося в суд з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000112340 від 15.03.2011 року про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 374235,00 грн. основного платежу та 93558,75 грн. штрафних санкцій, №0000122340 від 15.03.2011 року, про зменшення від'ємного значення по податку на прибуток на суму 969060,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 242265,00 грн., №0000811740 від 15.03.2011 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 11451,18 грн. основного платежу та 2862,80 грн. штрафних санкцій.

В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені та позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської МДПІ: №0000112340 від 15.03.2011 року про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 374235,00 грн. основного платежу та 93558,75 грн. штрафних санкцій, №0000362340 від 17.05.2011 року про зменшення від'ємного значення по податку на прибуток на суму 969060,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 242265,00 грн., №0011581740 від 17.05.2011 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 11451,18 грн. основного платежу та 2853,62 грн. штрафних санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції №0000362340 від 17.05.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за III квартал 2010 року на 969060 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції №0000112340 від 15.03.2011 року, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 433327,18 грн., в тому числі 346661,75 грн. - за основним платежем та 86665,43 грн. - за штрафними санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції №0011581740 від 17.05.2011 року, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 13725,00 грн., в тому числі 10980,00 грн. - за основним платежем та 2745,00 грн. за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач, Сарненська МДПІ подали апеляційну скаргу. Просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначають, що в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, ТОВ "Завод металевих виробів" реалізовував будівельні металеві конструкції та оцинковану продукцію власного виробництва за цінами, які є нижчими за собівартість виготовлення такої продукції. Відповідно до цього, суми видатків, які не принесли позивачу позитивних результатів, правомірно були виключені зі складу його валових витрат, як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю, направленою на отримання доходу. Також зазначили, що інвестування фізичною особою до статутного фонду товариства належного їй на праві власності майна є з її боку відчуженням такого майна, а по суті і обміном майна на корпоративні права. Відтак, позивач, як податковий агент осіб, що внесли до його статутного фонду майно, був зобов'язаний утримати та перерахувати до бюджету належну з них суму податку. Оскільки ж цього зроблено не було, податковий орган правомірно визначив таку суму податку, як суму податкового зобов'язання позивача та нарахував штрафні санкції.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" судове рішення в частині відмови їм у задоволенні позовних вимог не оскаржував (колегія суддів рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядає).

Представники сторін в судове засіданні не з"явились. Про день, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать розписки в отриманні судових повісток.

Справа за апеляційною скаргою розглядається в порядку передбаченому ст. 196 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги податкового органу відповідно до ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що відповідно до наказу №33 від 11.01.2011 року та направлення №43/23 від 24.01.2011 року, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача за період його діяльності з 26.10.2009 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №92/23/36697006 від 04.03.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0000112340 від 15.03.2011 року, згідно якого ТОВ "Завод металевих виробів" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 467793,75 грн., в тому числі 374235,00 грн. за основним платежем та 93558,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000362340 від 17.05.2011 року, згідно якого ТОВ "Завод металевих виробів" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 969060,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 0,00 грн.; №0011581740 від 17.05.2011 року, згідно якого ТОВ "Завод металевих виробів" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників" в розмірі 14268,11 грн., в тому числі 11414,49 грн. за основним платежем та 2853,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги товариства, виходив з правомірності формування та віднесення підприємством до складу валових витрат, витрат понесених з реалізації металевих виробів та їх оцинкування в сумі 2355707 грн. та з безпідставності віднесення податковим органом внесеного фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до статутного фонду ТОВ "Завод металевих виробів" майна, як об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з таким висновком. виходячи з наступного.

Пункт 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закон), чинного до 01.04.2011 року визначав господарською діяльністю будь-яку діяльність особи, що направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 Закону визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат (абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону) будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, відповідно до п.5.1 ст.5 - установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом встановлено, що вся сума видатків, віднесена позивачем в охопленому перевіркою періоді до складу валових витрат, підтверджена первинними документами обліку, до форми і змісту яких жодних зауважень у ревізорів не виникало.

На підтвердження понесення валових витрат, позивачем надано оборотно-сальдові відомості, аналізи по рахунках 201,203,209,22,631,372,377,23, 901,91,92,93,281 та банківські документи (а.с.76-100,109-126,139-150,158-183,195-203 том 1, а.с.1-210 том 2)

Встановлено, що ревізором під час визначення рентабельності виробництва не було враховано залишки сировини, які обліковувались на складах у позивача та підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 20 (а.с.230-246 том 2, а.с.1-49 том 3).

Придбана позивачем сировина призначалася для виробництва будівельних металевих конструкцій та оцинкованої продукції з метою подальшої реалізації такої готової продукції, тобто з метою використання у власній господарській діяльності платника податків, а також була використана саме за основним видом господарської діяльності позивача, що також не ставилось під сумнів податковим органом під час перевірки.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що відповідачем не заперечувалась правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з придбання сировини у звітних періодах, хоча у тому випадку, якщо Сарненська МДПІ вважала, що частина витрат, понесених позивачем на придбання сировини, використана ним не у власній господарській діяльності, то одночасно з виключенням зі складу валових витрат позивача видатків на оплату такої сировини, податковий орган повинен був виключити і зі складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні такої сировини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ціни на реалізацію продукції залежать не лише від її собівартості, а й від попиту і пропозиції, які сформувалися у відповідному сегменті ринку. Колегія погоджується з висновком суду щодо правомірності доводів позивача, що спрямованою на одержання доходу слід розглядати всю господарську діяльність в її сукупності, а не якусь одну відокремлену сферу діяльності, чи окремо взятий вид господарських операцій. Попит на продукцію є необхідною передумовою для формування власного ринку збуту продукції, і продаж продукції за цінами, навіть нижчими за собівартість, є більш виправданим заходом в порівнянні з повною відсутністю реалізації через високі ціни на продукцію і, як наслідок, одержання збитків.

Судом встановлено, що за даними податкової звітності з податку на прибуток, позивач в жодному з охоплених перевіркою звітному періодів не мав збиткової діяльності.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинним до 01.04.2011 року, такого обмеження у віднесенні видатків до складу валових витрат, як одержання платником податків доходу за посередництвом тієї чи іншої операції, не встановлено, суд дійшов правильного висновку, що доводи податкового органу про завищення платником податків, позивачем у справі валових витрат на 2355707,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції із врахуванням правомірного висновку податкового органу про заниження ТОВ "Завод металевих виробів" валових доходів так і безпідставності висновку про завищення валових витрат, дійшов правильного висновку про повне скасування податкового повідомлення-рішення №0000362340 від 17.05.2011 року, згідно якого ТОВ "Завод металевих виробів" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 969060,00 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112340 від 15.03.2011 року, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 433327,18 грн., в тому числі 346661,75 грн. - за основним платежем та 86665,43 грн. - за штрафними санкціями.

Що стосується порушення товариством вимог п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 пп.3.1.3. п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, щодо оподаткування операцій з внесення до статутного фонду позивача рухомого майна. та визначення податку з доходів фізичних осіб в податковому повідомленні-рішенні №0011581740 від 17.05.2011 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу №1 зборів учасників товариства від 20.10.2009 року та статуту ТОВ "Завод металевих виробів" засновниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 внесено до статутного фонду майнові внески у вигляді комп'ютерної техніки вартістю по 36600,00 грн. кожен. Майно внесено відповідно до актів приймання-передачі від 22.10.2009 року. В бухгалтерському обліку операції відображені по дебету рахунка 152 "Капітальні інвестиції" та кредиту рахунка 401 "Статутний капітал", з подальшим віднесенням цих основних фондів до відповідної їх групи бухгалтерським записом: дебет рахунку 109 "Основні фонди" та кредит рахунку 152 "Капітальні інвестиції".

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У відповідності до п.1.3 ст.1 цього Закону, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Такий дохід, в силу вимог пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону є об'єктом оподаткування і підлягає кінцевому оподаткуванню при його виплаті. Ставка податку, відповідно до п.7.1. ст.7 Закону, становить 15% від об'єкта оподаткування, який відповідно до вимог ст.12 Закону, визначається з вартості об'єкта рухомого майна. В силу вимог пп."а" п.17.2 ст.17 Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до положень пп.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку, та сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до п.1.21 ст.1 цього Закону, терміни, які не визначені у даному Законі, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, корпоративне право це - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку та такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до ст.167 ГК України №436-IV від 16.01.2003 року, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках цього Закону розглядаються, як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до пп.9.6.2. п.9.6 ст.9 Закону визначається, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Згідно з нормами вказаного підпункту, операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу і є інвестиційним прибутком, що в силу вимог пп. 4.2.13 п. 4.2 ст.4 Закону є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції. В силу положень пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону, до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Відповідно до пп.9.6.6 п.9.6 ст.9 Закону, за наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. А фінансові результати операцій з інвестиційними активами, в силу вимог пп.9.6.1 п.9.6 ст.9 Закону обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Послідовний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважалися виключно доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також доходи у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав

Оскільки фізичні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 внаслідок внесення до статутного фонду ТОВ "Завод металевих виробів" майна отримали корпоративні права у цьому підприємстві, тобто права на учать в управлінні та права на отримання прибутку в майбутньому, а не прибуток як такий, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана операція не є об'єктом оподаткування в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року.

Податкове повідомлення-рішення №0011581740 від 17.05.2011 року в частині збільшення ТОВ "Завод металевих виробів" суми грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників" в розмірі 10980,00 грн. основного платежу та 2745,00 грн. штрафної санкції скасовано правомірно.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення , а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів " вул.17 Вересня 21,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500

3- відповідачу Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області вул. Широка,18,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500