Ухвала суду № 25206535, 26.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2157/12

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Екопласт" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Екопласт" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак надав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений завчасно і належним чином, що підтверджується телефонограмою від.18.06.2012р.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку здійснювати розгляд даної справи за відсутності сторін та на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт» 28.04.2001 року зареєстроване Хмельницькою райдержадміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії АОО №241484).

З 08.05.2001 року перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Хмельницькій МДПІ.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво тари з пластмас, виготовлення інших готових виробів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна та оптова торгівля.

Так, суд першої інстанції встановив, що подавши до Хмельницької МДПІ декларацію з ПДВ за листопад 2011 року позивач задекларував суму від'ємного значення податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податку в розмірі 135066 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку, що декларувався у жовтні 2011 року.

З 27.01. 2012 по 02.02.2012 року на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 і п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до направлень №№ 47 і 48 від 27.01.2012 наказу № 52 від 27.01.2012 року Хмельницькою МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 і результати якої оформлені актом № 211/230/31521894 від 09.02.2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000152310/134 від 24.02.2012 року, яким визначено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 18600 грн. та 0000162310/135 від 24.02.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 11149 грн. та застосовано до позивача штрафні санкції і 5575 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на викладених у акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог підпунктів п. ст. 198 і п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (надалі -ПК України) та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року на 11149 грн., у зв'язку із безпідставним включенням до податкового, кредиту у жовтні 2011 року податку на додану вартість в сумі 18600 грн. по операції з придбання від ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої відповідно до нікчемного договору поставки, який не мав реальних наслідків, безпідставним включенням до суми бюджетного відшкодування.

Суд встановив, що відповідно до договору поставки № 06-11 від 24.05.2011 року ПП «Селтіка» зобов'язалось поставити позивачеві товар (барвники, ароматизатори та інші матеріали, які використовуються покупцем у виробничому процесі) (п.1.1 договору) кількість якого повинна відповідати кількості, вказаній в накладних (п.3.1 договору), ціна якого вказується в накладних (п.2.1 договору), а якість повинна відповідати діючим державним стандартам і технічним умовам (п.3.2 договору). Відповідно до умов договору поставки найменування, асортимент, кількість і ціна окремої партії товару визначаються в накладних, які складаються постачальником (п.1.2 договору), загальна сума договору складається з сум окремих партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору (п.2.2 договору), супровідними документами на товар, що поставляється є видаткова накладна та податкова накладна (п.3.4 договору), транспортування здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.4 договору), датою виконання постачальником своїх зобов'язань за даним договором є дата доставки товару склад на покупця (п.4.6 договору). Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар поставляється на умовах DDR Інкотермс 2000 року (поставка з оплатою мита Хмельницька область Хмельницький район, ст. Богданівці).

В специфікаціях № 6 від 02.11.2011 року договору поставки №06-11 від 02.11.2011 року позивач та його контрагент погодили найменування товару, що підлягає поставі, його кількість та вартість, а також умови оплати.

На виконання зазначеного договору поставки ПП «Селтіка» поставило позивачу фольгу алюмінієву (харчову) на загальну суму 111600 грн., в тому числі ПДВ в сумі 18600 грн. (видаткова накладна №ЕК-06 від 02.11.2011 року і податкова накладна № 02.11.2011 року).

Перевезення товару до місцезнаходження позивача здійснювало ПП "Селтіка" за власний рахунок орендованим автомобільним транспортом. Зазначене підтверджується товарно-транспортною накладною № 5 від 02.11.2011 року, копією договору оренди автомобілів №3/11 від 01.06.2011 року, подорожнім листом № 3 від 02.11.2011 року, копією договору оренди приміщення від 01.06.2011 року і копією наказу ПП «Селтіка» № 7 від 01.02.2011 року про прийняття на роботу водія ОСОБА_2

На підставі довіреності № 440 від 31.10.2011 року, від імені позивача товар отримував начальник відділу матеріально-технічного постачання TOB «Екопласт» ОСОБА_3

Позивач та його контрагент ПП «Селтіка» відобразили операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку.

Отримавши від ПП «Селтіка» видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його, позивач включив податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до податкового кредиту у листопаді 2011 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення ТОВ "Екопласт" суми податку з ПДВ за наслідками проведених господарських операцій із ПП "Селтіка" з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування суми податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

В силу п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом не встановлено, та відповідачем не доведено, що податкові накладні ПП «Селтіка» оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України, та те що їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних, на час здійснення господарських операцій, була обов'язковою.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених із дотриманням вимог чинного законодавства, контрагентом позивача (ПП «Селтіка»), які підтверджують факт поставки ним фольги алюмінієвої, у сукупності із іншими документами є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Посилання відповідача на нікчемність правочину між ТОВ "Екопласт" та ПП "Селтіка" не знайшло свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору із урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підстава недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і сз: людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної со держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ні

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору поставки, укладеного позивачем з ПП «Селтіка», вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання цього договору нікчемним на підставі ст.228 ЦК України.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що зазначений договір поставки укладений позивачем та ПП «Селтіка» в межах їх господарської діяльності і безпосередньо направлений на отримання доходу. Зазначене підтверджується первинними документами оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтер облік та звітність в Україні».

Таким чином, Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року ПДВ в сумі 18600,0 грн. по операції з придбання від ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої.

Досліджуючи висновки відповідача щодо завищення позивачем задекларованої суми бюджетного відшкодування у жовтні 2011 року на 11449,0 грн., на формування якої вплинуло коригування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на вказану суму, Колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що в декларації з ПДВ за жовтень 2011 року позивач відобразив коригування податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 11449,0 грн. у зв'язку з поверненням проданого товару.

При цьому, перевіркою підтверджена правомірність нарахування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 528113,0 грн., розмір яких визначений позивачем з урахуванням скоригованої суми податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету (бюджетному відшкодуванню) передбачений п.200.1 - п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування -відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 -200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом підпункту а) п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Отже, сума коригування податкових зобов'язань в розмірі 11149 грн. не має ніякого відношення до задекларованої позивачем в листопаді 2011 року суми ПДВ в розмірі 257280,0 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки зазначена сума складається з суми податку фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів в їх ціні.

Позивач виконав вимоги ПК України щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 257280,0 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача стосовно порушення позивачем п. 198.3 ст.198, абзаців «а» і «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищення суми від'ємного значення ПДВ за листопад 2011 року на 18600 грн. та доводів щодо порушення позивачем вимог абзацу "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України щодо завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року у сумі 11149 грн.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Хмельницького окружного адміністративного від 13.04.2012 року є законною і обґрунтованою, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 липня 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович