Ухвала суду № 25206035, 05.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р.Справа № 2а-12282/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі № 2а-12282/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - прилад"

до Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000190070 від 14 червня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000190070 від 14 червня 2011 року.

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова (правонаступник Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби), не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, та відповідно до наказу від 16.05.2011 року № 516 ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Еталон-Прилад" код за ЄДРПОУ 31342156, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 313421520327, поданої за періоди листопад 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 16.12.2010р., вх. №9005551092, декларація звітна), грудень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 17.01.2011 р., вх. № 9006077054, декларація звітна), лютий 2011 року (дата реєстрації в податковому органі - 16.03.2011 р., вх. № 9001006937). За результатами перевірки складено акт від 25.05.2011 року № 775/07-010/36875101 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Еталон-Прилад» з питань правових взаємовідносин з ПП «Сканто» за періоди листопад, грудень 2010 року, лютий 2011 року.

На підставі висновків акту від 25.05.2011 року № 775/07-010/36875101 ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова та згідно з п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI встановлені порушення відповідачем ТОВ «Еталон-Прилад» п.п. 7.2.6 п.7.2 п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.7.4 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97ВР; п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2011 року № 0000190070 про зменшення ТОВ «Еталон-Прилад» суми від'ємного значення суми податку на додану вартість - 87733,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 9434,25 грн..

Встановлено, що між позивачем ТОВ «Еталон-Прилад» та ПП «Сканто» було укладено договір № ДГ-123/4512 від 16 вересня 2010 року та договір № И-10 від 12.10.2010 року. Зміст договорів зафіксований на паперових носіях, вимогам законодавчих та нормативних актів відповідає.

В акті перевірки ДПІ зроблено висновок про порушення ТОВ «Еталон-Прилад» вимог податкового законодавства щодо правомірності формування сум податкового кредиту листопад-грудень 2010 року та лютий 2011 року зроблений в акті перевірки підприємства на підставі інформації отриманої від ХО ДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «СКАНТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 21.12.2009 по 31.01.2011. За результатами даної перевірки встановлено, що ПП „Сканто" вчинені порушення ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Сканто» з покупцем ТОВ „Еталон-Прилад". З цих підстав, на думку відповідача не підтверджуються господарські відносини між ТОВ „Еталон-Прилад" та ПП «Сканто» і наявність у ТОВ „Еталон-Прилад" податкових накладних та інших документів, виданих ПП „Сканто", не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту з ПДВ. Відповідач вважає, що надання ТОВ „Еталон-Прилад" до перевірки документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання лише у разі, якщо не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Колегія суддів зазначає, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011р. по справі № 2-а-2951/11/2070 були визнані протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СКАНТО» (код ЄДРПОУ 36875101) за наслідками якої складено акт № 385/234/36875101 від 17.03.2011р., та дії щодо викладення в цьому акті висновків щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, порушення вимог законів в момент вчинення правочинів, відсутності об'єктів, що підпадають під визначення, встановлені в Законі «Про податок на додану вартість» та Законі «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011р. по справі № 2-а-2951/11/2070 Постанову Харківського окружного адміністративного суду в частині визнання протиправними дій Харківської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СКАНТО» (код ЄДРПОУ 36875101) за наслідками якої було складено акт № 385/234/36875101 від 17.03.2011р. залишено без змін.

При цьому, колегією Харківського апеляційного адміністративного суду в тексті Постанови зазначено, що враховуючи незаконність проведення перевірки, не потребують оцінки господарські операції позивача, та висновки акту перевірки, які до того ж є думкою перевіряючих, викладеною в акті. Дії щодо складання акту перевірки є останньою стадією проведення перевірки - її документальним оформленням. Дії ХОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СКАНТО» щодо складання акту №385/234/36875101 від 17 березня 2011 року визнанні протиправними, тому вимоги щодо визнання протиправними окремих дій вчинених в ході перевірки в т.ч. по складанню акту перевірки є зайвими. Визнання недійсними дій по проведенню перевірки (перша позовна вимога позову) охоплює всі дії, вчинені в ході перевірки, в тому числі і дії по складанню акту перевірки. Відповідно визнання конкретної дії в ході перевірки в т.ч. складання акту перевірки, протиправним буде фактично повторним визнанням відповідної дії протиправною.

Таким чином, акт Харківської ОДПІ був складений в результаті дій Харківської ОДПІ, що визнані судом протиправними, а тому акт Харківської ОДПІ не може вважатися законним, а висновки, зазначені в ньому, не можуть бути використані як підстава для висновків про порушення ТОВ «Еталон - Прилад» вимог податкового та цивільного законодавства в момент вчинення правочинів з ПП «Сканто».

В матеріалах справи містяться копії податкових та видаткових накладних, акт надання послуг за операціями згідно господарських договорів ТОВ «Еталон - Прилад» з ПП «Сканто». Докази використання придбаного товару та послуг у ПП "Сканто" у власній господарській діяльності (рахунки-фактури, видаткові накладні, попередні калькуляції вартості виробництва). Вказані документи відповідають вимогам встановленим п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, ст. 201 Податкового кодексу України для податкових накладних та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. для первинних документів які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно договору № 10 від 26.10.2010р. про використання працівником власного автотранспорту для службових цілей, наказів директора ТОВ «Еталон - Прилад» про використання працівником власного автотранспорту для службових цілей № 1/10И від 30.11.2010р. та 1/12И від 31.12.2010р. та письмових пояснень комерційного директора ТОВ «Еталон - Прилад» вбачається, що товарно-матеріальні цінності транспортувались власним автотранспортом працівників позивача.

Щодо висновку ДПІ у Комінтернівському районі про порушення ТОВ «Еталон-Прилад» вимог податкового законодавства щодо умов формування податкового кредиту за листопад-грудень 2010 року та лютий 2011 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 14.1.181. Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 198.2 Податкового кодексу України, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про податок на додану вартість», а також Податковим кодексом України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому цим кодексом.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару, та надає право на формування - податкового кредиту платника податків-покупця.

Придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням -товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів в Законі України «Про податок на додану вартість»і в Податковому кодексі України, не передбачено.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ТОВ «Еталон-Прилад» з ПП «Сканто», цей контрагент у встановленому порядку був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в тому числі ПДВ, а ТОВ «Еталон-Прилад» у свою чергу має належним чином оформлені договори, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами.

В акті перевірки ДПІ у Комінтернівському районі не зафіксувала факт наявності в податкових накладних отриманих ТОВ Еталон-Прилад»від ПП «Сканто» недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу. Товарність операцій податковим органом не оспорюється. Сплата ТОВ «Еталон-Прилад» податку на додану вартість під сумнів податковим органом не ставиться.

Висновки, викладені в акті перевірки ТОВ «Еталон-Прилад» від 25 травня 2011 року № 775/07-010 36875101, є такими, що не базуються на нормах чинного законодавства такими, що зроблені внаслідок неповного з'ясування (врахування) всіх фактів, що мають істотне значення для здійснення таких висновків. Інформація від Харківської ОДПІ, яка використовується в акті - перевірка ТОВ «Еталон-Прилад» як доказ, що з точку зору податкових органів підтверджує наявність факту порушення, не може бути належним доказом.

Враховуючи вищевикладене, у товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Прилад» були всі визначені законодавством підстави для включення сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Сканто» до складу податкового кредиту у листопаді-грудні 2010 року та лютому 2011 року, тому що ці правові відносини відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства на підставі належним чином оформлених первинних - документів.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентом позивача приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого нравочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемними.

Крім того, пунктом з ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність нравочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення нравочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності нравочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та його контрагентом, визнані судом недійсними.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними «є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.»

Наведений вище перелік ознак нікчемності правочину є вичерпним, усі інші порушення не є такими, шо порушують публічний порядок, отже - не призводять до нікчемності. Та на жодну з наведених вище ознак порушення публічного порядку посадові особи в акті не посилаються. Вони тільки цитують ст. 228 ЦК України про нікчемність, а потім, не наводячи ніяких доказів нікчемності, перераховуючи тільки ознаки, за якими правочин може бути визнаний недійсним, без будь-якої логічної послідовності зазначають: «враховуючи вищевикладене, правочини вчинені у перевіряємому періоді ТОВ «Еталон-Прилад» з ПП «Сканто» є нікчемними».

Отже, твердження про нікчемність правочинів не підтверджується тими даними, фактами та нормами діючого законодавства, на які посадові особи особисто посилаються в акті.

Данні документів наданих платником податків не спростовуються належними доказами та обґрунтуваннями.

Згідно з п. 3 ст. 228 ЦК України при не відповідності правочину інтересам держави і суспільства, на що посадові особи посилаються як на підставу нікчемності правочину, він може бути визнаний недійсним, тобто не є автоматично недійсним. Але саме про автоматичну недійсність зазначено в акті.

Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано, тому воно підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі № 2а-12282/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Григоров А.М.Судді Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.