Ухвала суду № 25202256, 10.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 р.Справа № 2-а-10775/10/1570

Категорія:8.2.15Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Милосердного М.М.,

суддів -Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі -Дубчак Ю.В.,

за участю: представника відповідача -Рудь Руслани Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прімавтотранс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прімавтотранс" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю третьої особи Одеської міської ради, про скасування податкового повідомлення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Прімавтотранс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення - рішення від 04 жовтня 2010 року за № 0010931701/0 про застосування штрафних фінансових санкцій за не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 335884,50 грн., з якої 111961,50 грн. - сума нарахована за основним платежем та 223923,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ТОВ "Прімавтотранс" подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Прімавтотранс" не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача як юридичну особу зареєстровано виконавчим комітетом Одеською міською радою 21 вересня 2006 року, що підтверджується Свідоцтвом серії А01 за №317657, та в жовтні 2006 року взято на облік як платника податків ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом підприємницької діяльності позивача, зокрема, є діяльність таксі.

16 липня 2010 року на адресу прокуратури Одеської області, а 03 вересня 2010 року до ДПІ у Приморському районі м. Одеси надійшли заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стосовно порушення ТОВ "Прімавтотранс" норм трудового та податкового законодавства, а також клопотання про перевірку зазначених обставин.

На виконання Вимоги прокуратури від 29 липня 2010 року про проведення перевірки ТОВ "Прімавтотранс" та за наслідками звернення вищезазначених громадян до ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо порушення позивачем норм чинного законодавства фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведена позачергова виїзна податкова перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично працювали на підприємстві з 11 червня 2010 року по 14 липня 2010 року на посадах водіїв та отримували по 1500 грн. доходу у вигляді заробітної плати, податок з доходів фізичних осіб із зазначеної суми підприємством не утримано та до бюджету не перераховано.

При перевірці за фактичною адресою місцезнаходження ТОВ "Прімавтотранс" разом із співробітниками ПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси відібрано письмові пояснення згідно яких встановлене наступне:

- громадянин ОСОБА_4 фактично працював на підприємстві з 17 травня 2010 року на посаді механіка по випуску та отримував заробітну плату у розмірі 2400 грн. на місяць (фактично отримано за період роботи 9000 грн.);

- громадянин ОСОБА_5 фактично працював на підприємстві з 07 червня 2010 року на посаді водія та отримував заробітну плату у розмірі 3000 грн. на місяць (фактично отримано за період роботи 6000 грн.);

- громадянин ОСОБА_6 фактично працював на підприємстві з 01 квітня 2009 року на посаді водія та отримував заробітну плату у розмірі 100 грн. на день (фактично отримано за період роботи 36400 грн.);

- громадянин ОСОБА_7 фактично працював на підприємстві з 07 червня 2010 року на посаді водія та отримував заробітну плату у розмірі 100 грн. на день (фактично отримано за період роботи 5500 грн.);

- громадянин ОСОБА_8 фактично працював на підприємстві з 01 березня 2010 року на посаді слюсаря та отримував заробітну плату у розмірі 800 грн. на місяць (фактично отримано за період роботи 4000 грн.);

- громадянка ОСОБА_9 фактично працювала на підприємстві з 05 вересня 2010 року на посаді диспетчера та отримувала заробітну плату у розмірі 1200 грн. на місяць (фактично отримано за період роботи 1200 грн.);

- громадянка ОСОБА_10 фактично працювала на підприємстві з 05 вересня 2010 року на осаді диспетчера та отримувала заробітну плату у розмірі 1200 грн. на місяць (фактично отримано за період роботи 1200 грн.).

Також, перевіряючими встановлено, що вищезазначені працівники не були оформлені на підприємстві, відсутні накази про прийняття на роботу, записи у трудових книжках, а також будь-які трудові контракти або договори найму чи підряду.

Встановлено, що на позивача працювало станом на:

- 2 квартал 2009 року - 15 штатних працівників та 17 за сумісництвом;

- 3 квартал 2009 року - 17 штатних працівників та 19 за сумісництвом;

- 4 квартал 2009 року - 18 штатних працівників та 7 за сумісництвом;

- 1 квартал 2010 року - 16 штатних працівників та 9 за сумісництвом;

- 2 квартал 2010 року - 15 штатних працівників та 17 за сумісництвом.

З наданих договорів фінансового лізингу судом вбачається, що у користуванні підприємства знаходилось 140 автомобілів, а саме: за договором від 25 березня 2008 року № 0105/02 - 40 автомобілів, за договором від 12 червня 2008 року № 0106/01 - 50 автомобілів, за договором від 01 серпня 2008 року № 0108/01 - 50 автомобілів, зазначені обставини були підтверджені представником позивача.

Згідно відомостей наданих з УДАІ ГУМВС України в Одеській області на працівників ТОВ "Прімавтотранс" за період з 01 квітня 2009 року по 21 вересня 2010 року було складено 1826 протоколів про адміністративні правопорушення за порушення правил дорожнього руху.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесений Акт від 24 вересня 2010 року за №11186/17-1/34598844, яким встановлено, що ТОВ "Прімавтотранс" в порушення положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб із доходу виплаченого неоформленим найманим працівникам у вигляді заробітної плати у сумі 102 016, 50 грн.

На підставі зазначеного акту прийнято оскаржуване рішенням, не погодження з яким стало підставою для звернення до суду.

В обґрунтування позову зазначалося, що висновки складеного акту перевірки не відповідають дійсності, оскільки здійснені на підставі пояснень осіб які не знаходилися у трудових відносинах, а лише мали намір влаштуватися на роботу до товариства.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та з того, що працівники були фактично допущені до роботи, а тому трудовий договір вважається укладеним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 22.05.2003 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон №889-IV) об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п 17.2 ст. 17 Закону №889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону №889-IV встановлено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Отже, враховуючи наявні у справі документи, а саме пояснення працівників позивача, довідки УДАІ ГУМВС України в Одеській області та інших матеріалів справи, а також встановлення судом першої інстанції реального працевлаштування та фактичного виконання 568 особами своїх трудових обов'язків без укладання трудового договору, колегія суддів надходить до висновку про доцільність застосування до спірних правовідносин положень ст. 24 КЗпП України, а тому вважає, що утримання та перерахунок підприємством до бюджету податку з доходів фізичних осіб із доходу виплаченого працівникам у вигляді заробітної плати навіть без належного оформлення, однак при фактичному допуску до роботи є обов'язковим.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також відповідає іншим критеріям, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України.

Тому, судова колегія надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прімавтотранс" -залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: