Ухвала суду № 25192250, 03.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р. Справа № 62857/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Глушка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатович І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоккомплектсервіс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0370/1507/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоккомплектсервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Зв'язоккомплектсервіс» (далі по тексту - ТзОВ «Зв'язоккомплектсервіс») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - Луцька ОДПІ) від 31.01.2011 року за № 0021581601/2.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за другий квартал 2010 року, актом якої зафіксовано порушення пп.7.7.5 та пп.7.7.7 п.7.7 і п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 3080,00 грн. 31 січня 2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0021581601/2 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3696,00 грн., з них 3080,00 грн. основного платежу та 616,00 грн. штрафних санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, оскільки підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали фінансово-господарські операції позивача з ТзОВ «Компані Газресурсервіс». ТзОВ «Компані Газресурсервіс» видано позивачу податкові накладні від 15 червня 2010 року за № 15060001 та за № 1506002 на суму 8480,00 та 10000,00 грн. відповідно (всього 18480,00 грн., з них ПДВ 3080,00 грн.). Відповідно до правил, встановлених ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач вважає, що ним правомірно віднесено суму ПДВ, підтверджену вказаними вище податковими накладними, до складу податкового кредиту, а тому просить визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2011 року № 0021581601/2.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ТзОВ «Зв'язоккомплектсервіс» яке вважає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм права та є незаконною. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність податкової накладної. На виконання даної норми Закону ТзОВ «Компані Газресурсервіс» 15.06.2010 року видано податкову накладну за № 1506001 на суму 8480 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 1413 грн. 33 коп. та податкову накладну за № 1506002 на суму 10000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 1666 грн. 67 коп. Таким чином апелянт вважає, що судом односторонньо взято до уваги лише заперечення відповідача, але не взято до уваги докази позивача про безпідставність винесення Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2011 року № 0021581601/2.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 02 листопада 2010 року Луцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з ПДВ ТзОВ «Зв'язоккомплектсервіс» за другий квартал 2010 року.

Даною перевіркою на підставі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України за червень 2010 року виявлено завищення податкового кредиту у сумі 3080,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ "Компані Газресурсервіс" (м. Луганськ). Крім того, у ході перевірки ТзОВ "Компані Газресурсервіс" Ленінською МДПІ у м. Луганську встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг у червні 2010 року між його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків і такі угоди є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що зафіксовано довідкою від 13 серпня 2010 року за № 1706/16/36255608, надісланою на адресу Луцької ОДПІ для вжиття заходів згідно з чинним законодавством (а.с.56-58). За результатами вищезазначеної перевірки 02 листопада 2010 року складено акт за № 7608/15-115 (а.с.76).

На підставі вказаного акта перевірки 16 листопада 2010 року Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0019431601/0 (а.с.22), про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 4312,00 грн., з них 3080,00 грн. основного платежу та 1232,00 грн. штрафних санкцій.

За наслідками розгляду первинної скарги підприємства на податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 за № 0019431601/0, рішенням Луцької ОДПІ від 27 грудня 2010 року за № 31895/10/25-006, скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення в частині зайво застосованої штрафної санкції на 616,00 грн.

При розгляді повторної скарги Державною податковою адміністрацією України, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення з урахуванням результатів розгляду первинної скарги - без змін.

Луцькою ОДПІ 31 січня 2011 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2011 року за № 0021581601/2 (а.с.15) про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3696,00 грн., з них 3080,00 грн. основного платежу та 616,00 грн. - штрафних санкцій.

В ході дослідження обставин, які слугували підставою для прийняття зазначеного рішення, судом встановлено, що у податковій декларації за другий квартал 2010 року ТзОВ «Зв'язоккомплектсервіс» визначено податковий кредит у сумі 13213,00 грн. (рядок 17 декларації), позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 18.1) - 1972,00 грн., а сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з врахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27), - 1574,00 грн. З урахуванням зазначених показників та на підставі пп.7.7.5 та пп.7.7.7 п.7.7 і п.7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі - Закон N 168/97-ВР) та Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинному на час виникнення правовідносин, далі - Закон N 2181-ІІІ), підприємству збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, на 3080,00 грн. (при цьому податковий кредит складатиме 10043,00 грн., позитивне значення - 5052,00 грн., а сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет, - 4654,00 грн.).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у даній справі довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2011 року за № 0021581601/2, висновки акту перевірки про допущені порушення податкового законодавства знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, виявлені Луцькою ОДПІ під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із договору підряду № 10/06/10 на виконання будівельних робіт від 10 червня 2010 року, укладеного позивачем як замовником та ТзОВ "Компані Газресурсервіс" як підрядником (а.с.6-9). Предметом даного договору було виконання будівельних робіт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. Вартість виконаних робіт становить 100000,00 грн. Суду надано локальний кошторис на ремонтно-будівельні роботи (ремонт покрівлі та косметичний ремонт сходової клітки дев'ятого поверху), складений позивачем, договірну ціну на суму 18480,00 грн. (з них 3080,00 грн. ПДВ) на зазначені роботи, узгоджену замовником та підрядником (а.с.27-34).

Судом встановлено, що платіжними дорученням № 117 та № 118 15 червня 2010 року на рахунок ТзОВ "Компанія Газресурсервіс" перераховано 8480,00 грн., а 24 червня 2010 року, ще 10000,00 грн. (а.с.14). 22 червня 2010 року між ТзОВ «Зв'язоккомплектсервіс» та ТзОВ "Компанія Газресурсервіс" підписано акт виконаних робіт за № 1506001 на суму 18480,00 грн., в тому числі ПДВ 3080,00 грн., відповідно до договірної ціни (а.с.10-11).

15 червня 2010 року ТзОВ "Компанія Газресурсервіс" видано податкову накладну за № 1506001 (а.с.12) на суму 8480,00 грн. (з них 1413,00 грн. ПДВ) та за № 1506002 на суму 10000,00 грн. (з них 1666,67 грн. ПДВ).

На підставі вказаних податкових накладних позивач ПДВ у сумі 3080,00 грн. включив до складу податкового кредиту декларації за другий квартал 2010 року, що вбачається з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с.39-43).

Податковий кредит пунктом 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначену згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктами 7.2.4 та 7.2.6 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Пунктом 9.8 статті 9 цього ж Закону передбачено, що реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

З огляду на зазначені норми закону та встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що податкова накладна є основним, але не беззаперечним документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем (замовником) ПДВ у ціні товару, робіт, послуг, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - замовника. Суд вважає, що надані позивачем докази - податкові накладні від 15 червня 2010 року за № 1506001 та за № 1506002, акт виконаних робіт від 22 червня 2010 року за № 1506001, платіжні доручення № 117 та № 118 від 15 та 24 червня 2010 року про перерахування на рахунок ТзОВ "Компані Газресурсервіс" (а.с.10-14) є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товарів), а отже, й обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

В силу вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР підставою для відповідальності платника податку є саме непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника. За загальним правилом несплата ПДВ постачальниками товару (виконавцями робіт, послуг) по ланцюгу сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупцю (замовнику), який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (робіт, послуг). Проте у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій (фіктивність робіт, послуг) визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати постачальникам вартості товарів (виконавцям вартості робіт, послуг).

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону N 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. 4.2.2 "б" п.4.2 ст.4 цього Закону (коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях) такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів, проаналізувавши вищевикладене, приходить до висновку що податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 31 січня 2011 року за № 0021581601/2 позивачу правомірно визначено податкове зобов'язання ТзОВ «Зв'язоккомплектсервіс» у сумі 3696,00 грн., з яких 3080,00 грн. основного платежу та 616,00 грн. штрафних санкцій.

Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоккомплектсервіс» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0370/1507/11, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Ухвала складена у повному обсязі 04 липня 2012 року.