Ухвала суду № 25191470, 05.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р. Справа № 30388/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2010 року у справі за позовом Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" звернулося з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 02.12.2009 року за №0000542350/2 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 75716,10 грн., № 0000562350/2 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 4121 грн., № 0000552350/2 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 14851,10 грн. та № 0000532350/2 про донарахування податку на додану вартість в сумі 27148,50 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом безпідставно виключено з валових витрат та податкового кредиту підприємства вартість товарно-матеріальних цінностей придбаних у ПП "Лайкост" та використаних на ремонт матеріально-технічної бази. Вчинення вказаної операції підтверджується накладною, податкової накладною та платіжним дорученням, що відповідає приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р.. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Підприємство є платником збору за забруднення навколишнього середовища і зобовязане у відповідності ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від16.10.1992 р. № 2707-XII придбати дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Як наслідок витрати в сумі 22899,70 грн. без ПДВ на проведення робіт по збору необхідної документації повинні включатися до складу валових витрат позивача на підставі ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, що підприємством і здійснено. Також витрати на проведення поточного ремонту асфальтного покриття біля елеватора ДП "Радивилівський КХП" сплачені Радивилівському райавтодору в сумі 101916,67 грн. не перевищують 10 % сукупної вартості основних фондів 1 групи, яка становить 48267 тис. грн. і повинні відноситися до складу валових витрат, у відповідності до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Суми дотацій отримані від центру зайнятості відображені в складі валових доходів ДП "Радивилівський КХП", як насідок відсутнє порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2010 року задоволено позовні вимоги частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.12.2009 року за №0000542350/2 про донарахування податку на прибуток підприємства в частині визнання податкового зобов'язання на загальну суму 48758,85 грн. та податкове повідомлення-рішення за №0000532350/2 в частині платежу податку на додану вартість в сумі 3467 грн. - основного платежу та 1753,50 грн. - штрафної санкції. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", яке просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному об»ємі.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що суми дотацій отриманих від центру зайнятості були відображені в складі валових доходів ДП "Радивилівський КХП", як насідок відсутнє порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скаргу необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

У відповідності з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

В період з 23.06.2009 року по 17.07.2009 року працівниками Дубенської ОДПІ проводилася планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. Результати перевірки оформлено актом № 161/23/00955791 від 06.08.2009 року.

При цьому встановлено порушення підприємством вимоги: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.2 п. 5. 3 ст. 5, пп. 8.3.4 п. 8.3, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 64544 грн.; п. 4.2 ст. 4 пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 18099 грн.; ст. 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VI від 28.12.2007 р. та ст. 59 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008 р., що призвело до заниження нарахованих дивідендів на суму 10783 грн.; пп. 7.8.2 п. 78 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, що призвело до заниження авансових платежів по податку на прибуток в сумі 15276 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 14.08.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000532350/0, № 0000542350/0, № 0000552350/0 і № 0000562350/0 якими підприємству визначено податкові зобовязання по податку на прибуток, податку на додану вартість, а також по відрахуванню частини чистого прибутку (доходу) та авансового внеску по податку на прибуток. За результатами розгляду скарг підприємства в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення скасовано в частині донарахування 12400 грн. податку на прибуток і 2480 грн. застосування штрафних санкцій, крім того було скасовано 12580 грн. донарахованих авансових внесків по податку на прибуток та 4338 грн. застосованих штрафних санкцій.

При цьому відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 02.12.2009 року № 0000542350/2 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 75716,10 грн., № 0000562350/2 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 4121 грн., № 0000552350/2 на суму 14851,10 грн., про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 14851,10 грн. та № 0000532350/2 про донарахування податку на додану вартість в сумі 27148,50 грн.. Суд першої інстанції встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що на протязі 2008-2009 років ДП "Радивидівський КХП" отримано дотації з районного центру зайнятості на створення додаткових робочих місць на загальну суму 71886 грн. в т.ч. 2 кв. 2008 року 12846,02 грн., 3 кв. 2008 року 40835,82 грн., 4 кв. 2008 року 7214,69 грн., 1 кв. 2009 року 10989,35 грн.

Відмовляючи в задоволенні в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що вказані суми дотацій з центру зайнятості не були відображені ДП "Радивилівський КХП" в рядку 01.6 "Інші доходи" в деклараціях з податку на прибуток на протязі 2008-2009 роки, що призвело до заниження валового доходу.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до складу валового доходу включаються суми дотацій і субсидій з фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем занижено валовий дохід в сумі 71886 грн. і як наслідок, несплачено до бюджету податку на прибуток підприємств в сумі 17971,5 грн.

При цьому, на спростування даних обставин апелянтом не представлено жодних доказів.

Також в березні 2008 року на підставі договору від 05.02.2008 року, ДП "Радивилівський КХП" придбано у Екологічного центру "Екостар" послуги по розробці екологічної документації на суму 22899,70 грн. без ПДВ. В наступному вказана документація була використана для отримання висновку державної санітарної експертизи від 12.01.2009 року та дозволу № 5625810100-11 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 06.03.2009 року Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області.

Суд першої інстанції аналізуючи приписи п.1.2 ст.1, п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, ст.420,421, 424 ЦК України вірно визначив, що ДП "Радивилівське КХП" не володіє виключними правами субєкта права інтелектуальної власності на висновок Екологічного центру "Екостар". Як наслідок витрати в сумі 22899,70 грн. понесені позивачем не можуть розглядатися як такі, що спрямовані на придбання нематеріального активу і тому позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість цих робіт.

Також на підставі договору № 5 від 06.06.2008 року ДП "Радивилівський КХП" замовлено проведення підрядних робіт по влаштуванню асфальтної площадки у філії "Радивилівський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор". За довідкою форми КБ-3 за червень 2008 року загальна вартість виконаних робіт становить 122300 грн. та при цьому позивач за ІІ кВ.2008 року до складу валових витрат відніс суму в розмірі 101916,67 грн. Згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. З додатку К1/1 декларації по податку на прибуток підприємств слідує та це підтверджується посадовими особами податкового органу на ст. 15 акту перевірки загальна балансова вартість основних засобів всіх груп ДП "Радивилівський КХП" станом на становить 22087264 грн. Гранично допустима 10 % межа щодо формування валових витрат становить 2208726,4 грн., що значно перевищує суму в 101916,67 грн., яка фактично була включена до складу валових витрат позивачем. Зважаючи на наведені обставини та положення Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що невірним є висновок податкового органу про те, що позивач мав право на віднесення до складу валових витрати лише 5458 грн. 10 % балансової вартості асфальтної площадки, що становить 54580 грн. Також за висновком податкового органу слідує, що нікчемним є правочин щодо придбання в лютому 2008 року ДП "Радивилівський КХП" у ПП "Лайкост" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20800 грн. в т.ч. 3466,67 грн. ПДВ, оскільки не спрямований на настання реальних наслідків та вчинений з метою отримання ДП "Радивилівський КХП" податкової вигоди у вигляді формування валових витрат та податкового кредиту.

З аналізу положень ч.2 ст.3 та ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. Придбання вказаних товарів підтверджується накладною та податковою накладною № 20/023 від 20.02.2008 року. Оплата товарів проведена шляхом перерахування коштів на готівковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 238 від 20.02.2008 року. При цьому, придбані товарно-матеріальні цінності було розміщено на складі ДП "Радивилівський КХП", що підтверджується картками складського обліку і цього не спростовує сторона відповідача.

За наслідками придбання ДП "Радивилівське КХП" було сформовано валові витрати в сумі 17333,33 грн. та податковий кредит на суму 3466,67 грн. З аналізу положень п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 08.12.1994 р. № 334/94-ВР, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ПП «Лайкост» відомості про підприємства знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

При цьому, згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому, позивач включав до складу валових витрат лише суми, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності, а до податкового кредиту лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності. Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд першої інстанції аргументовано визначив, що відповідач не надав жодних доказів стосовно факту порушення закону в укладених позивачем договорах і не зміг послатись на жоден факт їх невідповідності законодавству. Цитовані в акті перевірки норми ГК України не мають ніякого відношення до діяльності позивача і не дають відповідачу жодних підстав робити висновки про порушення податкового законодавства Відтак, валові витрати, понесені позивачем за наслідками дійсних правочинів з ПП «Лайкост» та підтверджені належними документами, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

За таких обставин, твердження податкового органу про завищення валових витрат на суму 17333,33 грн. та податкового кредиту на суму 3466,67 грн. є надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду, що податкове повідомлення-рішення № 0000542350/2 від 02.12.2009 року про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 75716,10 грн. слід визнати протиправним в частині визначення податкового зобовязання на загальну суму 48758,85 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0000532350/2 від 02.12.2009 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 27148,50 грн. в частині визначення податкового зобовязання на загальну суму 5220,50 грн. в тому числі 3467 грн. основного платежу та 1753,50 грн. застосованих штрафних санкцій.

Статею 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VI від 28.12.2007 року та ст. 59 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008 року установлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів") та їх обєднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15%, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до п. 7.8 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

За висновком податкового органу, який не спростовано жодними доказами стороною позивача, встановлено, що протягом 2008-2009 років позивачем було занижено чистий прибуток на загальну суму 71885,88 грн. в тому числі 2 кв.2008 року 12846,02 грн., 3 кв. 2008 року 40835,82 грн. 4 кв. 2008 року 7214,69 грн., 1 кв. 2009 року 10989,35 грн.

При цьому позивачем в порушення вказаних положень ДП "Радивилівський КХП" занижено суму нарахованих дивідендів в розмірі 10783 грн. (71886*15 %) в томучислі 2 кв. 2008 року 1927 грн., 3 кв. 2008 року 6126 грн., 4 кв. 2008 року 1082 грн., 1 кв. 2009 року 1648 грн. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в тому, що заниження ДП "Радивилівський КХП" частини дивідендів, що необхідно сплатити до державного бюджету автоматично призвело до порушення пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 08.12.1994 р. № 334/94-ВР в результаті чого було занижено авансовий платіж з податку на прибуток на загальну суму 15276 грн. в тому числі за 2 кв. 2008 року 2730 грн., 3 кв. 2008 року 8678 грн., 4 кв. 2008 року 1533 грн.,1 кв. 2009 року 2335 грн.

Аналізуючи встановлені обставини та те, що стороною апелянта не надано доказів на спростування вказаних порушень у зв»язку з чим податковим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000552350/2 від 02.12.2009 року про визначення частини чистого прибутку в сумі 10783 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 4068,10 грн. загалом на суму 14851,10 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000552350/2 від 02.12.2009 року про визначення авансового платежу по податку на прибуток в сумі 2696 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1425 грн., загалом на суму 4121 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач в цій частині, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Окрім цього суд вірно в порядку ст.162 КАС України визначив спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Рівненський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2010 року у справі №2а-195/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 07.07.2012р.