Ухвала суду № 25191113, 12.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 р. Справа № 130570/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення нарахованих із застосуванням «звичайних цін» сум податків, -

ВСТАНОВИЛА :

В липні 2011 року Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області звернулась до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення нарахованих із застосуванням «звичайних цін» сум податків. Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача нарахувати і сплатити до бюджету податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств згідно рішення начальника ДПІ у Сокальському районі №0004592301 від 24.06.2011 року про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін на загальну суму 159750,00 грн., в тому числі основний платіж 127800 грн., штрафні (фінансові) санкції 31950 грн.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року в позові Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення нарахованих із застосуванням «звичайних цін» сум податків - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно договору ВАТ „Львівська вугільна компанія» орендує 2 КРАЗи 1990 та 1989 року випуску. Орендна плата становить відповідно 50 грн. та 350 грн. в місяць без ПДВ. Як видно з вищевикладеного, ВАТ „Львівська вугільна компанія" отримує в суборенду від ПП ОСОБА_1 автомобіль КР АЗ за ціною 45000 грн. в місяць при тому, що ПП ОСОБА_1 орендує даний автомобіль за ціною 2000 грн. в місяць, та орендує такі ж автомобілі у ТОВ ГЗФ «Індустрія» за ціною 50 грн. в місяць та 350 грн. в місяць.

На підставі доповідної записки від 13.05.2011 начальника відділу податкового контролю ДПІ у Сокальському районі, начальником інспекції прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань по зазначених вище операціях. Відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР, витрати., понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. У п.п.7.4.3 зазначено, що «положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками». Виходячи з вищевикладеного звичайною ціною для придбання послуг оренди автомобіля буде ціна 2400 грн. в місяць (2000+20%). В результаті вищевикладеного, валові витрати завищено підприємством на 511 200 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 127 800 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 127 800 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 127 800 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 127 800 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 127800 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 31950 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 31950 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 31950 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 31950 гри.

Рішенням начальника ДПІ у Сокальському районі від 24.06.11 №0004592301 ВАТ «Львівська вугільна компанія» визначено податкове зобов'язання із застосуванням звичайних цін по податку на прибуток підприємств на загальну суму 159 750,00 грн., в тому числі 127 800 грн. - основний платіж, 31 950 грн. - штрафні (фінансові) санкції, яке платником самостійно не сплачене. Відповідно до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення(нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. Отже, проведеною перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР та встановлено суму податкового зобов'язання , визначену із застосуванням звичайних цін , за платежем податок на прибуток підприємств згідно рішення начальника ДПІ у Сокальському районі від 24.06.11 №0004592301 у сумі 159 750 грн. ( за основним платежем 127 800 грн, та штрафними (фінансовими ) санкціями 31 950 грн.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області суд першої інстанції виходив з того, що із змісту Акта перевірки №438/2301/35879807 від 10.06.2011 року слідує, що в порушення вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом не доведено, що ціна отриманих послуг не відповідає звичайній ціні. В самому Акті перевірки ДПІ у Сокальському районі не визначено звичайну ціну та не розкрито механізм її визначення. Позивач не проаналізував та не надав оцінки наявності або відсутності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну для ВАТ «Львівська вугільна компанія». Умови надання послуг оренди у ВАТ «Львівська вугільна компанія» (договір суборенди №1/11 від 04.01.2010) та у ПП ОСОБА_1 (договір оренди №10 від 01 01.2010року) є неспівставними, оскільки: - оборот та обсяги робіт у ВАТ «Львівська вугільна компанія» є значно більшими, ніж у ПП ОСОБА_1;-угода оренди №10 від 01.01.201 Ороку між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_1 на яку, як приклад визначення ціни, покликається ДПІ у Сокальському районі вчинена між пов'язаними особами. А відтак, суд приходить до висновку, що твердження позивача з приводу того, що встановлені ціни для ПП ОСОБА_1 (згідно Договору оренди №10 від 01.01.2010 року) та ВАТ «Львівська вугільна компанія»(згідно Договору оренди №20/05/10 від 20.05.2010 року) це звичайні ціни, є необґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі направлення від 30.03.11 №136/23-1 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, ДПІ у Сокальському районі проведена планова виїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що складено Акт № 438/2301/35879807 від 10.06.2011 року.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 159 750 грн., в тому числі основний платіж 127 800 грн. внаслідок придбання послуг з оренди за цінами, що вищі за звичайні. Так, 04.01.2010 року для проведення фінансово-господарської діяльності ВАТ «Львівська вугільна компанія» укладено Договір №11/1 суборенди автомобіля із ПП ОСОБА_1 Згідно умов Договору Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове володіння та користування автомобіль марки KP A3 65055 (п. 1.1). Орендодавцем вказаного майна є ОСОБА_1 Згідно із п.4.1 вказаного Договору розмір орендної плати складає 45 000 грн. в місяць (орієнтовна вартість договору складає 540 000 грн.). При цьому, згідно умов Договору оренди № 10 від 01.01.2010 року, укладеного між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_1 розмір орендної плати вищевказаного автомобіля становить 2 000 грн. в місяць (п.4.1 Договору). Також податковому органу до перевірки надано Договір оренди від 20.05.2010 року № 20/05/10, укладений між ВАТ «Львівська вугільна компанія» із TOB ГЗФ «Індустрія». Згідно умов цього Договору ВАТ «Львівська вугільна компанія» орендує два КРАЗи 1990 та 1989 року випуску, орендна плата становить відповідно 50 грн. та 350 грн. в місяць без ПДВ.

Таким чином, ДПІ у Сокальському районі прийшла до висновку, що звичайною ціною для придбання послуг оренди автомобіля буде ціна 2400 грн. в місяць. У зв'язку з цим, підприємством завищено валові витрати на 511 200 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 127 800 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 127 800 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 127 800 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 127 800 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 127 800 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 31 950 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 31 950 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 31 950 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 31 950 грн.

Рішенням начальника ДПІ у Сокальському районі № 0004592301 від 24.06.11 ВАТ «Львівська вугільна компанія» визначено податкове зобов'язання із застосуванням звичайних цін по податку на прибуток підприємств на загальну суму 159 750,00 грн., в тому числі 127 800 грн. - основний платіж, 31 950 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На момент виникнення спірні правовідносини регламентувались Конституцією України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону чи суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.4-7.4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, пов'язані з придбанням товарів, робіт, послуг у пов'язаних осіб та неплатників податку на прибуток, визначаються виходячи з договірних цін, але не вище звичайних, що діють на дату придбання. Згідно п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, яким передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами ( п.п. 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону), а саме: поняття, підстави, механізм застосування яких та доведення до платника податків визначених за їх допомогою сум податкових зобов'язань передбачено нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі Закон №2181-ІІІ).

Зокрема, п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону №2181-ІІІ передбачено, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з п.п."а" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону у зв'язку не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону №2181-ІІІ. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу (п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону №2181-111).

Відтак, підстави передбачені Закону №2181-ІІІ для застосування непрямих методів для визначення звичайних цін відсутні.

Згідно ст. 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 ГК України).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів, послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно із п.13 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено та не спростовано позивачем той факт, що відповідний запит відповідачу не направлявся. Також відсутній відповідний запит до уповноваженого державного органу з приводу статистичного рівня цін на зазначені в Акті перевірки послуги, що реалізовані відповідачем.

Із змісту Акта перевірки №438/2301/35879807 від 10.06.2011 року слідує, що в порушення вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом не доведено, що ціна отриманих послуг не відповідає звичайній ціні. В самому Акті перевірки ДПІ у Сокальському районі не визначено звичайну ціну та не розкрито механізм її визначення. Позивач не проаналізував та не надав оцінки наявності або відсутності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну для ВАТ «Львівська вугільна компанія».

Умови надання послуг оренди у ВАТ «Львівська вугільна компанія» (договір суборенди №1/11 від 04.01.2010) та у ПП ОСОБА_1 (договір оренди №10 від 01 01.2010року) є неспівставними, оскільки: оборот та обсяги робіт у ВАТ «Львівська вугільна компанія» є значно більшими, ніж у ПП ОСОБА_1; угода оренди №10 від 01.01.201 Ороку між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_1 на яку, як приклад визначення ціни, покликається ДПІ у Сокальському районі вчинена між пов'язаними особами.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що твердження позивача з приводу того, що встановлені ціни для ПП ОСОБА_1 (згідно Договору оренди №10 від 01.01.2010 року) та ВАТ «Львівська вугільна компанія»(згідно Договору оренди №20/05/10 від 20.05.2010 року) це звичайні ціни, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене колегія суддів встановила, що наведені органом державної податкової служби в акті перевірки порушення ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені документально. А відтак, при проведенні перевірки позивач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без належного дослідження первинних документів, внаслідок чого зроблено неправомірний висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави стягувати із відповідача до бюджету суми податку на прибуток. Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року у справі № 2а-7886/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда