Постанова № 25190836, 02.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 р. Справа № 2809/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Промтехсервіс» до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

16 вересня 2012 року позивач - ПП «Промтехсервіс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ в Косівському районі у якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000332301 та № 0000342301 від 13.09.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем 13.09.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000332301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 6 316 грн. в тому числі 6 315 грн. за основним платежем і 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000342301 від 13.09.2011 року, який позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з подану на додану вартість в сумі 15795 грн. в тому числі 15794 грн. за основним платежем і 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Винесенню даних податкових повідомлень-рішень передувала проведена відповідачем позапланова виїзна перевірка за результатами якої складено акт № 1048/23-0/32567861 від 30.08.2011 року. Відповідно до висновків даного акта перевірки відповідачем встановлено ряд порушень зокрема п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 6315 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 5794 грн.. До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що на його думку усі правочини, які укладалися між позивачем та його контрагентами, зазначені в акті перевірки, є нікчемними, тобто такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Однак, позивач вважає такі висновки податкового органу безпідставними, оскільки статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Твердження відповідача про те, що укладені договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підтверджені жодними доказами та є голослівними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Косівському районі № 0000332301 та № 0000342301 від 13.09.2011 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ в Косівському районі подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що судом було неповно з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідачем в ході проведення перевірки встановлено відсутність контрагентів позивача за місцем знаходження, у яких відсутні реальні можливості надання послуг позивачу, а саме відсутність майна, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Крім цього, апелянт вказує на те, що позивачем відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з його контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження оподаткування, у зв'язку з цим, у позивача відсутнє право на формування валових витрат, а також безпідставно сформовано податковий кредит. Таким чином, апелянт вважає, що правочини між позивачем та вказаними у акті контрагентами здійснені без мети настання реальних правових наслідків, а тому відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 1048/23-0/32567861 від 30.08.2011 року (а.с. 12-69).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ПП «Промтехсервіс» частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 та статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем з його контрагентами, а отже мають ознаки нікчемності; порушення пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 138.8.1 пункту 138.8, 138.10.1 пункту 138.10 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 6315,00 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 5794,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажі та при придбанні позивачем товарів з його контрагентами. За таких обставин відповідач приходить до висновку, що укладені договори між позивачем та його контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, а тому містять ознаки нікчемності.

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що у ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості надання послуг позивачу від контрагента ТзОВ «Інсатбуд», оскільки у даного товариства відсутнє майно, виробничо-складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, яке необхідне для здійснення господарських операцій у повних обсягах, а також відсутність даного контрагента та його посадових осіб за місцем знаходження. Угоди укладені з контрагентом позивача ТзОВ «Альфакомтрейд» є нікчемними, так як фактично не можливо встановити місцезнаходження даного товариства та його посадових осіб. У ТзОВ «Інсатбуд» та ТзОВ «Альфакомтрейд» працювала лише одна особа. У ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів між позивачем та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдстар», так як не було представлено первинних бухгалтерських документів на транспортування, розвантаження будівельних матеріалів та не підтверджено реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна для здійснення господарських операцій. Крім того, господарські операції позивача і ПАТ «Олевське» ШБУ № 42 не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місця знаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що необхідне для здійснення господарської діяльності. В основу своїх висновків, відповідач ставить те, що правочини укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними в силу закону, оскільки не передбачають настання реальних наслідків.

На підставі вказаних вище висновків викладених в акті перевірки, відповідачем 13.09.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 000332301 на суму 6316 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 6315 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 грн. та № 0000342301 на суму 5795 грн., в тому числі за основним платежем 5794 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 грн..

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що виконання позивачем робіт зазначених в договорах підтверджено належно оформленими документами, пов'язаних з оплатою даних договорів, віднесення валових витрат здійснене у відповідності до норм Закону України "Про оподаткування підприємств", а тому висновок відповідача щодо зниження позивачем суми податку на прибуток є безпідставним та таким, що не відповідає нормам закону. А матеріалами справи підтверджується, що позивач у відповідності до Податкового кодексу України правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних, які засвідчують факт виконання робіт та передачі товарів (послуг) на підставі укладених договорів, а тому висновок відповідача щодо завищення позивачем податку на додану вартість є необгрунтованим та не в повній мірі дослідженим.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ПП «Промтехсервіс» та його контрагентами укладено наступні договори з:

- ТзОВ «Альфакомтрейд» договір про надання послуг № 1102 від 10.02.2011 року, згідно якого ТзОВ «Альфакомтрейд» (орендодавець) зобов'язується надати позивачу (орендарю) автомобілі, механізми та дорожню техніку шляхом передачі в тимчасове користування з водіями (машиністами) та обслуговуючим персоналом: екскаватор АТЛАС; кран КС-3575 (10 тонн); автомобіль самоскид; бульдозер; погружчик ЕО 262, з погодинною оплатою за її користування, а позивач зобов'язується забезпечити роботою техніку та оплатити кошти за надану техніку та оплатити кошти за надану техніку згідно акту виконаних робіт. (а.с. 91).

На виконання умов договору між сторонами складені акти виконаних робіт від 20.04.2011 року б/н (а.с. 93, 108, 117), відповідно до яких позивач отримав від ТОВ «Альфакомтрейд» послуги роботи техніки (машин механізмів) на поточний ремонт автодороги місцевого значення на загальну суму 264084, 27 грн., у тому числі ПДВ - 44014, 05 грн.

- ТзОВ «ТД «Трейдстар» договір купівлі-продажу № 303 від 04.03.2011 року, згідно якого ТзОВ «ТД «Трейдстар» (продавець) зобов'язаний передати товар позивачу та перевезти товар на будівельний майданчик позивача (покупець), який зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Покупець здійснює оплату на підставі умов договору після отримання документів на товар. Згідно додатку № 4 від 15.03.2011 року до вищезазначеного договору, продавець зобов'язаний перевести товар на будівельний майданчик покупця. Оформлення документів (видаткової та податкової накладних), що підтверджує перехід права власності відбувається при кінцевій (остаточній) поставці товару згідно додатку (специфікації) до даного договору та оформленому акту виконаних робіт форми КБ-2 (а.с. 95, 104).

На виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні № № 446-449 від 04.04.2011 року (а.с. 98, 112, 120-121), № № 544-545 від 05.04.2011 року (а.с. 113, 122) відповідно до яких ТзОВ «ТД «Трейдстар» відпущено, а позивачем прийнято камінь бутовий, камінь бутовий М 800-1400, скельну породу, камінь бутовий М 100-300, дріт сталевий, ящики габіонні армовані та не армовані, жердини, хмиз на загальну суму 1959574, 40 грн., в тому числі ПДВ 326595,74 грн.

Також, на виконання умов договору купівлі-продажу № 303 від 04.03.2011 року між сторонами були сформовані специфікації на товар (матеріали) для поточного ремонту дороги (а.с. 97, 99-100, 111, 119).

- ТзОВ «Інсатбуд» договір про надання послуг № 203 від 01.03.2011 року, згідно якого ТзОВ «Інсатбуд» (виконавець) зобов'язується провести геодезичні роботи під час виконання будівельно-монтажних робіт, а також здійснити контроль будівництва, перевірку об'ємів виконаних робіт та правильності оформлення форм на виконання робіт на будівництві об'єктів: поточному ремонті автодороги місцевого значення Розтоки-Барвінків Косівського району Івано-Франківської області; поточному ремонті автодороги місцевого значення Розтоки-Великий Рожен Косівського району Івано-Франківської області; поточному ремонті автодороги місцевого значення Прокурава-Шепіт Косівського району Івано-Франківської області. Позивач (замовник) зобов'язується розрахуватись за фактично виконані роботи у 30-ти денний термін після підписання акту виконаних робіт, а саме перерахувати виконавцю кошти. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжне доручення (а.с. 101-102).

На виконання договору між сторонами складені акти виконаних робіт №№ 2045 та 2047 від 20.04.2011 року, відповідно до яких ТОВ «Інсатбуд» виконано геодезичні роботи під час виконання будівельно-монтажних робіт на будівництві об'єкта та контроль будівництва, перевірка об'ємів виконаних робіт та правильності оформлення форм на виконання робіт. Вартість робіт на загальну суму 126000 грн., в тому числі ПДВ 21000 грн. (а.с. 103, 110).

- ТзОВ «Інсатбуд» договір підряду № 803 від 24.03.2011 року, згідно якого ТзОВ «Інсатбуд» (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу по підготовці майданчика та під'їзної грунтової автодороги до свердловини № 8 Славецька в смт. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, а позивач (замовник) зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх, а саме, у триденний термін після підписання акту виконаних робіт перераховує підряднику кошти згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт підписаних та завірених позивачем. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжне доручення (а.с. 123-125).

На виконання договору між сторонами, позивачем надана довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат та акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року № 553-1-02-1-1, згідно яких вбачається, що ТОВ «Інсатбуд» виконано підготовку майданчика та під'їзної грунтової автодороги до свердловини № 8 Славецька в смт. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області на загальну суму 162912 грн. в тому числі ПДВ 27152 грн. (а.с. 126-129).

- ТзОВ «Інсатбуд» договір підряду № 0702 від 10.02.2011 року, згідно якого ТзОВ «Інсатбуд» (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу по берегоукріпленню лівого берега ріки Черемош для захисту від розмиву надземного переходу газопроводу-відводу до ГРС Брусниця в районі с. Завалля, Богоротчанського ЛВУМГ, а позивач (замовник) зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх, а саме, у триденний термін після підписання акту виконаних робіт перераховує підряднику кошти згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт підписаних та завірених позивачем. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжне доручення (а.с. 130-132).

На виконання договору між сторонами, позивачем надана довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат та акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011 року № 548-02-1-1, згідно яких вбачається, що ТОВ «Інсатбуд» виконано роботу по берегоукріпленню лівого берега ріки Черемош для захисту від розмиву надземного переходу газопроводу-відводу до ГРС Брусниця в районі с. Завалля на суму 3283855 грн. в тому числі ПДВ 547309 грн. (а.с. 133-142).

Крім того, на виконання договору № 19 від 07.05.2009 року ДУ № 10 від 15.04.2011 року, позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти б/н за грудень 2010 року - квітень 2011 року приймання виконаних робіт, з яких вбачається виконання поточного ремонту автомобільних доріг місцевого значення: Розтоки-Барвінків на ділянці км 6+400-км 19+787; Прокурава-Шепіт на ділянці км 6+500-км 7+000; Розтоки-Великий Рожен наділянці км 0+000-км 3+485, де замовником є Служба автомобільних доріг у Івано-Франківській області, генпідрядник ВАТ «Олевське ШБУ - 42», субпідрядник ПП «Промтехсервіс» на суму 3770078 грн, в тому числі ПДВ 578346 грн. (а.с. 87-90, 105-107, 114-116).

Сплачені позивачем кошти в оплату придбаних товарів та послуг на підставі вказаних вище договорів віднесено до валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналізуючи факт надання послуг за вищенаведеним договором, судом апеляційного суду встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання контрагентом позивача ТОВ «Інсатбуд» ліцензії на здійснення видів діяльності, які передбачені у вищезазначених договорах, а саме по виконанню геодезичних та будівельно-монтажних робіт; відсутні документи, які підтверджують проведення оплат за надані послуги, виконані роботи та поставлені будівельні матеріали, зокрема платіжні доручення, як передбачено договорами; шляхові листи на будівельну техніку та товарно - транспортні накладні; по ТОВ «ТД «Трейдстар» відсутній акт виконаних робіт форми КБ-2, як передбачено договором.

З матеріалів справи вбачається неможливість фактичного здійснення контрагентами ТзОВ «Інсатбуд», ТзОВ «Альфакомтрейд», ПАТ "Олевське ШБУ № 42", ТзОВ "Трейдстар" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів; порушення ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами із постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податковою кодексу України.

Отже, правочини, укладені між ПП «Промтехсервіс» та вказаними вище контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Суд першої інстанції безпідставно посилається на презумпцію правомірності правочину передбачену ст. 204 ЦК України, оскільки наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування по операціях з продажу цих послуг підприємствам - покупцям, у розумінні ст. 137 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України визначено, зокрема: п. 185.1 ст. 185 об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; п.188.1 ст.188 база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування, п.187.1 ст.187 датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно із пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт , наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів , виконаних робіт , наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.6 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарі, виконанням робіт, наданням послуг, інших прямих витрат.

Згідно п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Таким чином, ПП "Промтехсервіс" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств угоди з якими є нікчемними на загальну суму 667019,74 грн.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Отже, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством, тому, відповідно, позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі господарських операцій з контрагентами.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи надання послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи те, що відповідачем доведено факт безтоварності господарських операцій у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивачем занижено податок на прибуток на суму 6315 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 5794 грн.

З вищенаведеного, судом першої інстанції неповно з'ясовано усі обставини, як мають значення для справи, а справу вирішено з порушенням норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі № 2а-2989/11/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Промтехсервіс» - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін