Ухвала суду № 25189832, 10.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 р. Справа № 80525/09

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі за позовом представництва Французького акціонерного товариства розробок та керування САФЕЖ до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У червні 2009 року представництво Французького акціонерного товариства розробок та керування САФЕЖ (далі - Представництво) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - ДПІ):

від 28.11.2008 року № 0085891550/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1146500 грн. за основним платежем та 57300 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 19.03.2009 року № 0085891550/2, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1146500 грн. за основним платежем;

від 19.03.2009 року № 0002591550/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 573250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі № 2а-3828/09/1370 позов було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0085891550/0 від 28.11.2008 року у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 1 146 500,00 грн., а також скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.03.2009 року № 0085891550/2 та від 19.03.2009 року № 0002591550/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовують тим, що судом першої інстанції не враховано вимоги п. 1.2 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої платником податку є представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Послуги, які надаються нерезидентом через зареєстроване на території України представництво, є об'єктом оподаткування ПДВ і оподатковуються на загальних підставах.

Фінансування наданих робіт (послуг) Європейським банком реконструкції та розвитку шляхом перерахування коштів безпосередньо нерезиденту, представництво якого, зареєстровано в Україні, не є підставою для звільнення позивача від сплати ПДВ від даних на території України послуг.

Платником ПДВ по зазначених операціях має виступати Представництво, яке повинно бути зареєстроване у порядку, визначеному ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже при наданні послуг нерезидентом, платником податку на додану вартість по яких є його представництво, базою оподаткування ПДВ є вартість наданих послуг, фінансування яких здійснюється Європейським банком реконструкції та розвитку.

Таким чином, оподаткування ПДВ послуг, які надаються Представництвом Французького акціонерного товариства розробок та управління (САФЕЖ) регіональним автодорам та фінансуються за рахунок коштів Європейського банку реконструкції та розвитку, проводиться на загальних підставах, і при визначенні бази оподаткування повинна враховуватися загальна вартість таких послуг незалежно від напрямку перерахування коштів.

У ході апеляційного розгляду представник ДПІ підтримала вимоги, викладені у своїй апеляційній скарзі, і просить її задовольнити у повному обсязі.

Представник Представництва у судовому засіданні апеляційного суду підставність апеляційних вимог ДПІ заперечила, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Представництво не є юридичною особою. З акту невиїзної перевірки Представництва випливає, що посадова особа ДПІ без дослідження первинних чи інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, прийшла до висновку, що оскільки позивач за спірний період отримав валовий дохід в розмірі 5 732 900,00 грн., ПДВ не нараховувалось, а тому на підставі задекларованих валових доходів підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 1 146 500,00 грн.

Посилання ДПІ на порушення Представництвом вимог п.п. 7.3.1. Закону № 2181 є безпідставним та таким, що ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим.

У акті перевірки посадова особа ДПІ вказує на порушення Представництвом п.п. 4.2.2. «в» Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181), проте не вказано які математичні чи методологічні помилки допущені останнім.

З урахуванням норм Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року №253, оскільки податковий орган за наслідками розгляду скарг позивача частково скасував податкове повідомлення-рішення №0085891550/0 від 28.11.2008 року, то таке слід скасувати частково в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сум 1 146 500,00 грн.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових рішень.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам матеріального права, виходячи з таких міркувань.

У ході проведеної ДПІ документальної невиїзної (камеральної) перевірки Представництва, результати якої оформлено актом від 14.11.2008р. №1368/150/26579279, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що позивачем за період 2006 - І півріччя 2008 року було отримано валовий дохід в сумі 5732900 грн.

Згідно із поданими деклараціями по податку на прибуток валовий дохід складає за 2006 рік - 1 228 200 грн.; 2007 рік - 2912600 грн.; І півріччя 2008 року - 1592100 грн. Податкові декларації по ПДВ за вказані періоди не подавалися і сума ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками звітних періодів не нараховувалась.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2008 року № 0085891550/0, яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ у сумі 1 203 800,00 грн. з яких основний платіж - 1 146 500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 57 300,00 грн.

У порядку процедури адміністративного оскарження рішенням ДПІ №16306/10/23-025 від 26.12.2008 р. залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 28.11.2008 року № 0085891550/0, а скаргу - без задоволення.

За наслідками розгляду повторної скарги Представництва рішенням ДПА у Львівській області № 5382/10/25-005/212 від 13.03.2009 р. податкове повідомлення-рішення № 0085891550/0 від 28.11.2008 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 57 300,00 грн. скасовано, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0085891550/0 від 28.11.2008 залишено без змін та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 573 250,00 грн. відповідно до пп. 17.1.2 Закону №2181.

На підставі наведеного ДПІ прийняло податкові повідомлення - рішення від 19.03.2009 року №0085891550/2, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість з яких основний платіж - 1 146 500,00 грн. та №0002591550/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 573 250,00 грн., з яких штрафні (фінансові) санкції - 573 250,00 грн.

Повторна скарга Представництва, подана до ДПА України, залишена рішенням ДПА України № 4744/6/25-0515 від 22.05.2009 р. без задоволення.

Порядок обчислення і сплати ПДВ на час виникнення спірних правовідносин врегульовувався Законом України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97).

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Представництво не є юридичною особою, а виступає лише структурним підрозділом головного підприємства Французького акціонерного товариства розробок та керувань САФЕЖ, а отже між Представництвом та головним підприємством не можуть мати місце операції цивільно-правового характеру з надання послуг чи результатів робіт, відповідно, не можуть бути і розрахунки за такі послуги.

За правилами п.1.3. ст. 1 Закону № 168/97 платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Разом із тим, позивач не є імпортером, а також не здійснював в межах періоду, що підлягав перевірці, жодної поставки товарів та операцій цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Приписи пп. 2.3.1. п.2.3. ст. 2 Закону № 168/97 передбачають обов'язок будь-якої особи здійснити обов'язкову реєстрацію платником ПДВ в разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

У ході розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного розгляду представником ДПІ не було спростовано покликання Представництва на те, що протягом всього періоду своєї діяльності (у тому числі періоду, що підлягав перевірці,) воно не здійснювало операції з поставки товарів та послуг, а займалось виключно виконанням завдань, поставлених головним підприємством Французьким акціонерним товариством розробок та керувань САФЕЖ і отримувало кошти згідно з кошторисом витрат на своє утримання.

Окрім того, представник апелянта ДПІ у ході апеляційного розгляду ствердив суду те, що у ході проведеної камеральної перевірки Представництва не було виявлено та використано жодного первинного бухгалтерського документу, який би підтверджував отримання Французьким акціонерним товариством розробок та керування САФЕЖ будь-яких коштів від Європейського банку ренонс чи Державної служби автомобільних доріг (Укравтодор) за надані послуги, актів приймання-передачі виконаних робіт і т. ін.

При цьому відповідно до пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Як свідчать матеріали справи, Представництво отримувало на власний банківський рахунок кошти від Французького акціонерного товариства розробок та керувань САФЕЖ лише на своє утримання згідно із кошторисом витрат, а відтак, на переконання апеляційного суду, у відповідача не було правових підстав для висновку про порушення позивачем пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168/97

Відтак суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача, покладені у основу оспрюваних повідомлень-рішень, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а відтак ДПІ, як суб'єкт владних повноважень, в супереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності свої рішень щодо визначення конкретних сум податкових зобов'язань з ПДВ Представництва.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі № 2а-3828/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 11 липня 2012 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.Б.Хобор

Я.С.Попко