Ухвала суду № 25188989, 19.07.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2295/12 07.06.2012 < Дата розгляду справи > 19.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

< Текст >

Справа № 22-ц/1490/1589/12 Суддя першої інстанції Циганок В.Г.

Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Шаманської Н.О., Царюк Л.М.,

при секретарі Суслик Є.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

представника відповідачки - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

22 жовтня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював, до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з жовтня 2002 року по листопад 2007 року проживав разом з ОСОБА_3 однією сім'єю, вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1, але не перебував з нею у шлюбі. За час спільного проживання 3 липня 2003 року вони купили за спільні кошти у спільну сумісну власність незавершений будівництвом житловий будинок і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Право власності оформили на бабусю ОСОБА_3 - ОСОБА_5

17 лютого 2005 року ОСОБА_5 продала спірний недобудований житловий будинок і земельну ділянку ОСОБА_3 по письмовій розписці. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 серпня 2005 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на цей незавершений будівництвом житловий будинок і земельну ділянку. Однак, за час сумісного проживання, як стверджував позивач, він купував за свої гроші будівельні матеріали та проводив усі будівельні роботи у спірному будинку.

Посилаючись на викладене, позивач в останніх уточнених позовних вимогах просив визнати факт перебування у шлюбних стосунках з серпня 2004 року по травень 2008 року, стягнути з відповідачки вартість Ѕ частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним права власності на Ѕ частку земельної ділянки за тією ж адресою.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2012 року в задоволенні позовних вимог про визнання права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою та про визнання права власності на Ѕ частку будинку незавершеного будівництвом і земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 25 червня 2012 року також відмовлено у стягнення з ОСОБА_3 вартості Ѕ частки будинку АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом ОСОБА_2 з ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 11 серпня 2004 року ( а.с. 14).

23 липня 2003 року ОСОБА_5, яка була бабусею відповідачки, за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_7 незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 8,122).

В цей же день між тими ж сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок (а.с. 121,123), а 16 листопада 2004 року ОСОБА_5 отримала на своє ім'я державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

29 серпня 2005 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ОСОБА_3 визнано право власності на вказане нерухоме майно, а також земельну ділянку розміром 1000 кв. м., на якій розташований незавершений будівництвом будинок, на підставі договору купівлі-продажу, укладено між ОСОБА_5, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем 17 лютого 2005 року (а.с. 9).

За даними комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро від 21 грудня 2011 року право власності на незакінчений будівництвом спірній будинок ні за ким не зареєстровано. Будинок в експлуатацію не здавався ( а.с. 140).

До сімейних правовідносин, які існували до набуття чинності Сімейним Кодексом, тобто до 1 січня 2004 року, норми цього Кодексу застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності (абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність», який був чинний до червня 2007 року, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є спільною сумісною власністю сторін, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає з законодавства України (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності).

Зі змісту ст. 182 ЦК України вбачається, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Положення ст. 331 ЦК України визначають, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинку, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав визнання факту спільного проживання однією сім'єю та визнання права власності за позивачем на Ѕ частку незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, як сумісного майна.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги свідчення свідків і дані акту проживання сторін однією сім'єю з 2002 року та придбання ними за сумісні кошти спірного майна, оскільки позивач до 11 серпня 2004 року перебував в зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а крім, того не надав належних доказів на підтвердження ступеня його трудової участі у створенні або придбанні спірного нерухомого майна.

Твердження позивача, що він надавав кошти в 2003 році на придбання незакінченого будівництвом будинку та земельної ділянки спростовуються договорами купівлі-продажу цього нерухомого майна, за якими саме покупець за договорами ОСОБА_5 придбавала це майно та розраховувалася за нього з продавцем ОСОБА_7 Останній в судовому засіданні також підтвердив ці обставини.

Крім того, за даними БТІ право власності на незавершений об'єкт будівництва не за ким не зареєстровано, а державний акт на право власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_5, також не переоформлювався та не реєструвався на ОСОБА_3, що за законом є обов'язковим.

За такого, місцевий суд правильно зазначив, що цивільне законодавство за встановлених обставин не передбачає визнання права власності на недобудований житловий будинок та похідне право власності й на земельну ділянку, на якій будувався цей житловий будинок.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача вартості Ѕ частки спірного недобудованого будинку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді