Постанова № 25183630, 09.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.12 Справа № 5015/1513/12

09 липня 2012 року Справа № 5015/1513/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Самолюк У.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача -не з'явився

Розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд"№ б/н від 07.06.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2012 року (суддя Довга О.І)

у справі № 5015/1513/12

за позовом - Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств "Авіокон-проект",м. Львів

до відповідача -Закритого акціонерного товариства проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд",м. Львів

про стягнення 158 894,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 22.05.12р. позовні вимоги Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон-проект»задоволено повністю. Зобов'язано ЗАТ проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд»виконати умови мирової угоди, укладеної між МНВАП «Авіокон проект»та ЗАТ проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд»від 25.05.2010 р. -шляхом стягнення коштів у розмірі 158 894,98 грн. стягнено із закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд»на користь МНВАП «Авіокон проект»3 177,91 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в результаті невиконання умов Мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.5010 року у справі № 19/6 рахується заборгованість у розмірі 158 894,98 грн. за ЗАТ проектно-будівельним об'єднанням «Львівміськбуд».

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Відповідач - ЗАТ проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд» оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 07.06.2012р., в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2012р. скасувати, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що мирова угода не будучи цивільно-правовим договором не породжує боргових зобов'язань, а відтак позивач не вправі заявляти вимогу про стягнення заборгованості, оскільки це не випливає із суті взаємовідносин між сторонами і не може бути способом захисту порушеного права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, від 03.07.2012р. зазначає, що позиція відповідача, викладена в апеляційній скарзі є необґрунтованою, а тому вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2012р. слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №7901006109619 та №7901006109562. Зважаючи на ту обставину, що сторін було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.5010 року у справі № 19/6 затверджено Мирову угоду, укладену між Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон-проект»та ЗАТ проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд», в якій погодили, що МНВАП «Авіокон проект», за умов належного, своєчасного та добровільного виконання умов даної мирової угоди , укладеної між Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон-проект»та ЗАТ проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд»:

- відмовляється від позовних вимог про:

визнання недійсними умов п.п. 3.1.1., 4.1.1., 1.4. попереднього договору, укладеного 22.07.2008р. між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О.М. за реєстр. № 2921, які визначають строк для укладення основного договору, що не відповідає річному строку, встановленому ст. 182 ГК України;

розірвання попереднього договору, укладеного 22.07.2008р. між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" та посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О.М. за реєстр. №2921;

стягнення з ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" на користь МНВАП "Авіокон проект" безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 144449,99 грн.

В свою чергу згідно умов даної мирової угоди ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" зобов'язується:

- у термін до 30.06.2010р. укласти зі МНВАП "Авіокон проект" попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: 2-х кімнатної квартири № 96, загальною площею 63,86 м.кв., в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Умови даного попереднього договору визначаються МНВАП "Авіокон проект" і повинні відповідати положенням даної мирової угоди.

Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст.629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. наведено таку правову позицію, а саме, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Вищевказана мирова угода набрала чинності з моменту її затвердження господарським судом Львівської області, а саме з 25.05.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово надсилав відповідачу вимоги про виконання зобов'язання щодо мирової угоди, але відповідачем не прийнято жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що вищевказана ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, але колегія апеляційного господарського суду з цим погодитись не може, оскільки якщо ухвала суду не відповідає вимогам, зазначених у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Враховуючи те, що ЗАТ проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд»від виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, відмовився чим порушив майнові права позивача, то останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконання мирової угоди, тобто з вимогою про спонукання до виконання шляхом примусового стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав у відмові задоволення позову.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у справі докази, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, та не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2012 року.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2012 року у справі № 5015/1513/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до місцевого господарського суду.

Головуючий Р. Марко

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко