Постанова № 25183425, 03.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5004/2471/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від кредитора - не з'явився

від боржника - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Молокозавод-Олком" на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.05.12 р. у справі № 5004/2471/11

за заявою приватне підприємство "Молокозавод - Олком"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.05.2012 року у справі № 5004/2471/11 (суддя Слободян П.Р.) припинено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД.

Мотивуючи прийняту ухвалу суд першої інстанції зазначив, що заява ініціюючого кредитора - ПП "Молокозавод-Олком" грунтується на заборгованості боржника в сумі 989625,00 грн., яка складається виключно з штрафних санкцій. Штрафні санкції не відносяться до обов'язкових платежів і не можуть бути враховані при порушенні провадження у справі про банкрутство. Таким чином, заборгованість по сплаті штрафних санкцій не може вважатися основним грошовим зобов'язанням боржника в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватне підприємство "Молокозавод-Олком" подало апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати з підстав невірного застосування процесуального права та законодавства з питань банкрутства. В обгрунтування скарги зазначає, що судом безпідставно застосовано п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство міститься у ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вказує, що судом не з'ясовувалась природа зазначеного штрафу. В даному випадку штрафна санкція - це відшкодування понесених збитків, тобто залікова неустойка у відповідності до ст. 624 ЦК України. Окрім цього, вимоги ПП "Молокозавод-Олком" до боржника грунтуються на наказі господарського суду м. Києва від 22.10.2010 р. № 50/757 про стягнення 989625,00 грн., які знаходяться на виконанні в державній виконавчій службі та до цього часу не задоволені. Таким чином зазначенні вимоги є безспірними і відповідають нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Поряд з цим відзначає, що боржником вже оскаржувалась ухвала господарського суду м. Києва від 25.11.2011 р. про порушення та передачу справи із зазначених підстав і судами апеляційної та касаційної інстанції залишена без змін. Тобто, надана судами вищих інстанцій оцінка є преюдиційним фактом, який у відповідності до ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Боржник у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено всі обставини справи та підставно застосовано норми процесуального права. Просить відмовити в задоволенні скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні.

Зазначене клопотання судом відхилено з огляду на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Зазначений строк судом фактично вичерпано. При цьому суд зауважує, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткові докази не витребовувались та боржником реалізовано право у висловленні власної позиції шляхом направлення відзиву до суду.

За наведених обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор - ПП "Молокозавод - Олком" обґрунтував наявність безспірних вимог до боржника посиланням на рішення господарського суду м. Києва від 28.12.2009р. у справі №50/757, яким стягнуто з ТзОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД на користь кредитора 989625,00грн. штрафу, 9896,25грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

22 жовтня 2010 року господарським судом м. Києва було видано наказ № 50/757, який пред'явлено до виконання до ВДВС Голосіївського районного управління юстиції м. Києва.

ВДВС Голосіївського районного управління юстиції м. Києва на підставі виданого господарським судом наказу по вказаній справі відкрив виконавчі провадження по примусовому стягненню з боржника боргу та судових витрат згідно рішень господарського суду.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання (абзац сьомий статті 1 Закону) це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі, як це передбачено п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство".

Відповідно, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, не може вважатися основним грошовим зобов'язанням боржника, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.

Оскільки заява ініціюючого кредитора - ПП "Молокозавод-Олком" грунтується на заборгованості боржника в сумі 989625,00 грн., яка складається виключно з штрафних санкцій, що не відносяться до обов'язкових платежів і не можуть бути враховані при порушенні провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про припинення провадження у справі про банкрутство.

Посилання апелянта на порушення норм процесуального права, а саме - припинення провадження у справі про банкрутство на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Дійсно, перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство встановлено ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. В таких випадках застосуванню підлягають норми ГПК, які мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії, зокрема, норми ст. 80 ГПК України.

Також безпідставним є посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції вимог ст. 35 ГПК України. Судами апеляційної та касаційної інстанцій по справі № 06-5-46/1049 перевірялось правомірність та обгрунтованість застосування господарським судом м. Києва норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 17 ГПК України при винесенні ухвали від 25.11.2011 року про передачу заяви ПП "Молокозавод-Олком" про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД за підсудністю до господарського суду Волинської області. Оскільки оскаржуваною ухвалою господарського суду м. Києва провадження у справі про банкрутство не порушувалось, суди вищих інстанцій не надавали оцінку грошовим вимогам кредитора.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 28.05.2012 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Молокозавод-Олком" від 06.06.2012 р. № 549 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 28.05.2012 року у справі № 5004/2471/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.