Постанова № 25183381, 10.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5019/507/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Курасов М.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.12 р. у справі № 5019/507/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнехолод"

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення 135 781 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.06.12 р. у справі № 5019/507/12 (суддя Гудзенко Я.О.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. № 112, код 01553787) 133 023 (сто тридцять три тисячі двадцять три) грн. 39 коп. заборгованості та 2 660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 82 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Рівнехолод" відмовити в повному обсязі в зв'язку з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема вказує, що первинні документи згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, зареєстрованого Мін'юстом України 05.06.95р. за № 168/704, повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Зазначає, що судом не було взято до уваги, що відповідачем оспорюється факт підписання ним довіреностей, та накладних, отже безпосередньо й саме отримання товару, тобто апелянт вважає, що підписи в накладних, довіреностях на отримання товару різні і відрізняються від підпису ОСОБА_1. Також зазначає, що відсутність експертного висновку унеможливлює об'єктивний розгляд справи.

Апелянт в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду подав заяву від 09.07.2012р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прийняти участь в засіданні по причині перебування у відрядженні. До заяви додано наказ про відрядження ОСОБА_1. терміном на 17 календарних днів з 02.07.2012р. по 18.07.2012 р., яке ним же ж підписане.

Зазначену заяву колегією суддів відхилено з огляду на наступне. Судовою колегією враховується, що відсутність апелянта відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Суд зазначає, що з моменту прийняття скарги до розгляду та до дня судового розгляду апелянт не був позбавлений можливості в письмовому вигляді надати будь-які додаткові пояснення, заперечення тощо. Частиною 5 ст.28 ГПК України визначено, що громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Як вбачається з матеріалів справи, від імені ПП ОСОБА_1. інтереси останнього у даній справі представляє ОСОБА_2 (нотаріально посвідчена довіреність від 04.01.2012 р. (а.с. 65)), яким фактично підписані всі клопотання у справі та апеляційна скарга. Вищезгаданою заявою не обгрунтовується неможливість явки в засідання ОСОБА_2, а лише безпосередньо ПП ОСОБА_1 Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія відхилила заявлену заяву.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що він поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними, заборгованість з оплати якої є предметом спору, на загальну суму 166 188,44 грн.. Даний факт підтверджується видатковими накладними, які скріплені печаткою та підписами відповідача, підтверджують здійснення позивачем господарської операції ( передачі товару) та відповідачем - отримання товару. Відтак, доводи апелянта не відповідають дійсності. Також з посиланням на п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 зазначає, що отримання вищевказаного товару підтверджується довіреностями №3 від 01.05.2011 р., №4 від 01.06.2011 року, №5 від 01.07.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.12 р. у справі № 5019/507/12 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними, заборгованість з оплати якої є предметом позову, на загальну суму 168 946 грн. 91 коп. Даний факт згідно доводів позивача підтверджується видатковими накладними: №1/001530а від 04.05.2011 року, № 1/001550а від 06.05.2011 року, 1/0001607 від 12.05.2011 року, № 1/001587 від 11.05.2011 року, № 1/001640 від 18.05.2011 року, № 1/001613 від 16.05.2011 року, № 1/001671 від 23.05.2011 року, № 1/001658 від. 20.05.2011 року, № 1/001714 від 30.05.2011 року, № 1/001696 від 26.05.2011 року; № 1/001906 від. 29.06.2011 року, № 1/001730 від 01.06.2011 року, № 1/001746 від 03.06.2011 року, № 1/001781 від 08.06.2011 року, № 1/001756 від 06.06.2011 року, № 1/001814 від. 14.06.2011 року, № 1/001807 від 10.06.2011 року, № 1/001894 від 24.06.2011 року, № 1/001841 від 16.06.2011 року; № 1/001941 від 04.07.2011 року, № 1/001931 від 01.07.2011 року.

Суд першої інстанції прийняв в якості належних доказів у підтвердження отримання товару Відповідачем лише накладні №1/001530а від 04.05.2011 року, № 1/001550а від 06.05.2011 року, 1/0001607 від 12.05.2011 року, № 1/001587 від 11.05.2011 року, № 1/001640 від 18.05.2011 року, № 1/001613 від 16.05.2011 року, № 1/001671 від 23.05.2011 року, № 1/001714 від 30.05.2011 року, № 1/001696 від 26.05.2011 року; № 1/001906 від. 29.06.2011 року, № 1/001730 від. 01.06.2011 року, № 1/001781 від 08.06.2011 року, № 1/001756 від 06.06.2011 року, № 1/001814 від. 14.06.2011 року, № 1/001807 від 10.06.2011 року, № 1/001894 від 24.06.2011 року, № 1/001841 від 16.06.2011 року; № 1/001941 від 04.07.2011 року, № 1/001931 від 01.07.2011 року на загальну суму 166 188 грн. 44 коп., оскільки видаткові накладні № 1/001658 від 20.05.2011 року та № 1/001746 від 03.06.2011 року на загальну суму 2 758 грн. 47 коп. скріплені лише печаткою ТДВ "Рівнехолод".

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Колегія суддів погоджується, що накладні, які скріплені печаткою відповідача, підтверджують здійснення позивачем господарської операції (передачі товару) та відповідачем - отримання товару, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань та відповідно є належними доказами факту поставки відповідачу товару на суму 166 188 грн. 44 коп.

Крім того, отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреностями № 3 від 01.05.2011 р., № 4 від 01.06.2011 року, № 5 від 01.07.2011 року (а.с. 12, 18, 24).

Згідно п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, зокрема, товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Отже, вказані вище довіреності є належними доказами у підтвердження отримання товару відповідачем за накладними (рахунками-фактурами) зазначеними в них.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 33 165 грн. 05 коп., що підтверджується виписками по особовим рахункам (а.с. 28, 57).

25 липня 2011 року Позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою про оплату боргу за поставлений товар, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком поштового відділення від 26.07.2011 року № 7026.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив. Доказів сплати боргу відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною першої та частиною сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з неналежним чином оформленими оригіналами видаткових накладних № 1/001658 від 20.05.2011 року та № 1/001746 від 03.06.2011 року на загальну суму 2 758 грн. 47 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення вимог позивача в сумі 133 023 (сто тридцять три тисячі двадцять три) грн. 39 коп.

Представник відповідача в апеляційній скарзі зазначив, що відсутність експертного висновку унеможливлює об'єктивний розгляд справи.

З огляду на вищевикладене судова колегія зазначає наступне. Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Позивачем по справі відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України суду надано належні та допустимі докази у підтвердження поставки товару відповідачу та його одержання останнім.

Відповідно до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, для проведення досліджень суддя повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Експертові забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у матеріалах справи неоднозначно.

Проте, відповідач не з'являвся в судові засідання при розгляді даного спору судом першої інстанції, тому місцевий господарський суд був позбавлений можливості відібрати необхідні для дослідження експериментальні зразки підписів ОСОБА_1

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.12 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 16.06.2012 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р. у справі № 5019/507/12 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.