Постанова № 25183367, 11.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року Справа № 13/5025/399/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі: Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Романюк О.В., довіреність в справі

третьої особи: не з'явився

прокуратури: Шпинта С.М. - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Рівненської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної природоохоронної прокуратури

на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.12 р.

у справі № 13/5025/399/12 (суддя Матущак О. І. )

за позовом Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора м. Нетішин в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, м.Хмельницький

до Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство", м. Ізяслав

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дертківської сільської ради, с. Дертка Ізяславського району

про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев на суму 148 567,55 грн.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі №13/5025/399/12 внесено зміни до складу колегії суддів в зв"язку з тимчасовою втратою працездатності судді Сініциної Л.М.. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.02.2012р. у справі №13/5025/399/12 у позові Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора м. Нетішин в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Дертківської сільської ради с. Дертка Ізяславського району до державного підприємства „Ізяславське лісове господарство" м. Ізяслав про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев на суму 148 567,55 грн., відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно основ цивільного права, склад цивільного правопорушення є підставою цивільно-правової відповідальності. До нього входять: 1) наявність реальних збитків (витрати, понесені кредитором, втрата або пошкодження майна кредитора, неодержані кредитором доходи); 2) протиправність поведінки боржника (активна або пасивна дія); 3) причинний зв'язок; 4) вина боржника (психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків).

Отже, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що у діях юридичної особи -відповідача у даній справі, відсутня одна із необхідних умов настання відповідальності за спричинення майнової шкоди, це причинний зв'язок між бездіяльністю її працівника під час виконання посадових обов'язків і негативними наслідками (шкодою у вигляді незаконної вирубки дерев).

Також, враховуючи те, що вироком суду встановлений факт вирубки дерев невідомими особами, порушення кримінальної справи по факту такої незаконної вирубки, невстановлення таких осіб на дату прийняття даного рішення, визнання відповідача цивільним позивачем у кримінальній справі, а тому прокурор та позивач у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довели ті обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Хмельницька міжрайонна природоохоронна прокуратура звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, прокуратура зазначає, що оскаржене рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили є обов'язковим для господарського суду при вирішення спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Про те, що преюдиціальне значення для господарського суду має вирок з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені зазначено і в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994.

Вироком Ізяславського районного суду від 04.04.2012 року встановлено, ОСОБА_1, працюючи на посаді майстра лісу Кунівського лісництва державного підприємства "Ізяславське лісове господарство", будучи, згідно із займаною посадою, службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, через службову недбалість не забезпечив охорону ввірених йому лісових насаджень від незаконних порубок і допустив вчинення невідомими особами самовільної порубки дерев, чим заподіяно тяжкі наслідки інтересам держави при слідуючих обставинах:

У період з січня по травень 2011 року у кв.5 вид 10 площею 7,8 га Кунівського лісництва ДП "Ізяславське лісове господарство" проводилась санітарна прохідна рубка на підставі лісорубного квитка серії НОМЕР_1 від 08.10.2010 року, під час якої майстер лісу ОСОБА_1, відповідно до покладених на нього обов'язків, зобов'язаний перебувати на місці проведення лісозаготвельних робіт. Оскільки вказана лісова ділянка, яка перебувала під охороною ОСОБА_1 знаходиться неподалік від с. Дертка Ізяславського району, має невелику площу та у кількох місцях перетинається лісовими дорогами, то ОСОБА_1 мав реальну можливість попередження та виявлення незаконних порубок дерев. Пні від самовільно зрізаних дерев виявлені у переважній більшості поблизу зазначених доріг та мали бути виявлені, при належному виконанні своїх службових обов'язків ОСОБА_1

Однак, усупереч вимог ч.2 ст.90 Лісового кодексу України, п.п. 1.1, 1.2 посадової інструкції майстра лісу ДП "Ізяславське лісове господарство", ОСОБА_1, будучи, згідно із займаною посадою, службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, виконуючи функції представника влади, являючись працівником правоохоронного органу - державної лісової охорони, на якого покладено обов'язок здійснювати охорону і захист ввірених йому лісових насаджень, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, неумисно через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виявлення та попередження лісопорушень, упродовж квітня-травня 2011 року не забезпечив охорону ввірених йому лісових насаджень і допустив вчинення невідомими особами самовільної порубки у кв. 5 вид. 10 площею 7,8 га Кунівського лісництва 45 сироростучих дерев породи сосна.

Діаметри самовільно зрізаних дерев у корі біля шийки кореня становлять: 36 см. - 5 шт., 44 см. - 5 шт., 45 см. - 2 шт., 47 см. - 1 шт., 32 см. - 4 шт., 50 см. - З шт., 58 см. - 1шт., 41 см. - 1 шт., 54 .см. - 1 шт., 37 см. 1 шт., 35 см. - 1 шт., 38 см. - 4 шт., 39 см. - 2 шт., 40 см. - 4 шт., 56 см. 1 шт., 42 см. - 1 шт., 34 см. -5 шт., ЗО см. - 1 шт., 43 см. - 1 шт., 33 см. - 1 шт.

Відповідно до проведеного на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 розрахунку, у результаті такої службової недбалості ОСОБА_1, що виразилися у неналежному виконанні своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, загальна сума збитків становить 148567,55 грн., чим заподіяно тяжкі наслідки державним інтересам.

Тобто, вироком Ізяславського районного суду встановлено прямий причинний зв'язок між злочинною бездіяльністю службової особи ДП "Ізяславське лісове господарство" - ОСОБА_1 та тяжкими наслідками спричиненими державним інтересам.

Господарський суд у своєму рішенні посилається на те, що постановою старшого слідчого Ізяславського РВ УМВС України Рижак І.В. від 26.03.2012 року порушено кримінальну справу №7/5383 за ч.2 ст.185 та 246 КК України по факту самовільної порубки дерев у кварталі 5 виділу 10, площею' 7,8 і а Кунівського лісництва, що мало місце в квітні 2011 року та по вказаній справі 21.05.2012 року ДП "Ізяславське лісове господарство" визнано цивільним позивачем із сумою позову 148567,55 грн. шкоди, заподіяної самовільною рубкою. А тому, суд прийшов до висновку, що у діях юридичної особи -відповідача у даній справі, відсутня одна із необхідних умов настання відповідальності за спричинення майнової шкоди, це причинний зв'язок між бездіяльністю її працівника під час виконання посадових обов'язків і негативними наслідками (шкодою у вигляді незаконної вирубки дерев).

Однак, як вказує скаржник, із зазначеною позицією господарськоо суду погодитися не можна, оскільки ОСОБА_1 засуджено за те, що у результаті його службової недбалості, що виразилися у неналежному виконанні службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, заподіяно тяжкі наслідки державним інтересам загальною сумою збитків 148567,55 грн.

Таким чином, на думку скаржника, події та ким вони вчинені встановлені вироком суду та були обов'язковими для господарського суду Хмельницької області при вирішенні даної справи і становили безспірну підставу для задоволення позову.

Крім того, як зазначає скаржник, неправомірними є твердження суду, що позивачем і прокурором не доведено належними та допустимими доказами завдання працівником ДП "Ізяславське лісове господарство" шкоди, оскільки воно ставить під сумнів вирок суду по кримінальній справі щодо підстав засудження ОСОБА_1

У письмовому відзиві від 09.07.2012р. на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Третя особа не скористалась правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Прокурор в судовому засіданні 11.07.12р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 23.05.2012р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.07.12р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 23.05.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача та третьої особи на розгляд скарги 11.07.12р. не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання доручення Хмельницької міжрайонної природоохоронної прокуратури від 20.05.2012р. №55-555, посадовими особами (держінспекторами) Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області в присутності посадової особи відповідача - в.о. голови ДП "Ізяславське лісове господарство" Зайчука В.П. 25.05.2011р. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Ізяславське лісове господарство", якою встановлено факти незаконної вирубки дерев у Кунівському лісництві ДП "Ізяславське лісове господарство" у кількості 51 сироростучих дерев та 1 дерева сухостійкої породи.

За результаттами прведеної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с.10).

На виконання листа Хмельницької міжрайонної природоохоронної прокуратури №63 від 03.01.12р. головним спеціалістом відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу державної екологічної інспекції в Хмельницькій області проведено розрахунок шкоди, заподіяної рубкою дерев до ступеня припинення росту на території лісових угідь ДП "Ізяславське лісове господарство" Кунівського лісництва кв. 5 вид 10 площею 7,8 га, згідно якої загальна сума збитків незаконною порубкою дерев у кількості 45 штук склала суму 148 567,55 грн., який здійснений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" (а.с.14).

Вироком Ізяславського районного суду від 04.04.2012р. у справі №2207/577/2012 визнано винним колишнього майстра лісу Кунівського лісництва ДП „Ізяславське лісове господарство" ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) та звільнено від покарання на підставі ст. 1 Закону України від 08.07.2011 р. „Про амністію у 2011 році" (а.с.65-69).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Лісового Кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

4) вести первинний облік лісів;

5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства, тощо.

Відповідно до ст. 63 Кодексу ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно ст. 64 Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

У відповідності зі ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних парубок, пошкодження та іншого шкідливого впливу тощо. Власники і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Згідно ст. 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, територіальних органів того органу, а також підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління. До таких підприємств належить і відповідач, який є Державним підприємством Ізяславське лісове господарство", яке входить до сфери управління Хмельницького обласного управління лісового господарства та Державного комітету лісового господарства України.

Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних порубок тощо.

Таким чином, з аналізу наведених норм випливає, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, необхідно виходити з того, що обов'язки зокрема із забезпечення охорони покладено на постійних лісокористувачів.

За приписами ст. 17 Лісового Кодексу України (далі - Кодекс) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Отже, відповідач - ДП "Ізяславське лісове господарство" згідно ст. 17 Кодексу є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Як вбачається з п.15 Наказу директора ДП "Ізяславське лісове господарство" від 01.02.2010р. №9-к ОСОБА_1, лісника обходу №2 Кунівського лісництва, з 01.02.2010р. переведено на посаду майстра лісу 2 лісовиробничої дільниці Кунівського лісництва (а.с.19).

01.02.2010р. між ДП "Ізяславське лісове господарство" та ОСОБА_1 (майстром лісу 2 лісовиробничої дільниці Кунівського лісництва) укладено Договір про повну матеріальну відповідальність (далі - Договір) (а.с.24).

Згідно п.1 Договору, працівник, що займає посаду майстра лісу 2 лісовиробничої дільниці Кунівського лісництва, ОСОБА_1, бере на себе повну відповідальність за зпечення збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей.

У випадку незабезпечення з провини Працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, її відшкодування провадиться згідно з законодавством (п.3 Договору).

Відповідно до п.3 Договору дія цього договору поширюється на весь час роботи працівника з довіреними йому мартеріальними цінностями ДП "Ізяславське лісове господарство".

Згідно підпункту 4.4. пункту 4 посадової інструкції майстра лісу ДП "Ізяславське лісове господарство" (далі - Інструкція), затвердженої директором вказаного підприємства 10.11.2009р., майстер лісу є матеріально-відповідальною особою за майно, яке знаходиться на його майстерській дільниці і несе повну матеріальну відповідальність за його збереження.

Майстер лісу 2 лісовиробничої дільниці Кунівського лісництва ОСОБА_1 із вказаною Інструкцією ознайомлений, що підверджується його підписом на Інструкції (а.с.23, зворотна сторона).

Відповідно до дислокації лісових обходів по ДП "Ізяславське лісове господарство" на 01.01.2010р. (форма №1), майстер лісу 2 лісовиробничої дільниці Кунівського лісництва ОСОБА_1 відповідальний за майно, яке знаходиться у кварталі №5,6,8,9 (а.с.29).

Таким чином, ОСОБА_1, являючись працівником правоохоронного органу державної лісової охорони Кунівського лісництва Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство", на якого покладено обов'язок здійснювати охорону і захист ввірених йому лісових насаджень, є матеріально-відповідальною особою за майно, яке знаходиться у кварталі №5, де вчинено невідомими особами самовільну порубку.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Ізяславського районного суду від 04.04.2012р. у справі №2207/577/2012 встановлено, що у період з січня по травень 2011 року у кв. 5 вид. 10 площею 7,8 га Кунівського лісництва Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" проводилась санітарна прохідна рубка на підставі лісорубного квитка серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 2010 року, під час якої майстер лісу ОСОБА_1 відповідно до покладених на нього посадових обов'язків зобов'язаний перебувати на місці проведення лісозаготвельних робіт. Всупереч вимогам законодавства та посадової інструкції майстер лісу Кунівського лісництва Державного підприємства "Ізяславський лісгосп" ОСОБА_1, будучи відповідно до займаної посади службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, виконуючи функції представника влади, являючись працівником правоохоронного органу - державної лісової охорони, на якого покладено обов'язок здійснювати охорону і захист ввірених йому лісових насаджень, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, неумисно, маючи реальну можливість виявлення та попередження лісопорушень, протягом квітня-травня 2011 року не забезпечив охорону ввірених йому лісових насаджень і допустив вчинення невідомими особами самовільної порубки у кв. 5 вид. 10 площею 7,8 га Кунівського лісництва 45 сироростучих дерев породи сосна, діаметри яких у корі біля шийки кореня становлять: 58 см -1 штука, 56 см -1 штука, 54 см -1 штука, 50 см -3 штуки, 47 см -1 штука, 45 см -2 штуки, 44 см -5 штук, 43 см -1 штука, 42 см -1 штука, 41 см -1 штука, 40 см -4 штуки, 39 см -2 штуки, 38 см -4 штуки, 37 см -1 штука, 36 см -5 штук, 35 см -1 штука, 34 см -5 штук, 33 см -1 штука, 32 см -4 штук, 30 см -1 штука. Відповідно до проведеного на підставі розрахунку такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, у результаті службової недбалості ОСОБА_1, що виразилася у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, загальна сума збитків, нанесених самовільною порубкою становить 148567 грн. 55 коп., чим спричинені тяжкі наслідки державним інтересам (а.с.65-69). Вироком суду визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України. На підставі ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року звільнено ОСОБА_1 від покарання. Вказаний вирок вступив у законну силу з 19.04.2012 р.

Згідно п. 5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Частина 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

За приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Пунктом 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.94 р. N 02-5/215 (із змінами і доповненнями) визначено, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Таким чином, вищевказаним судовим рішенням (вироком) Ізяславського районного суду від 04.04.2012р. у справі №2207/577/2012 встановлено певні факти (службова недбалість майстра лісу Кунівського лісництва Державного підприємства "Ізяславський лісгосп" ОСОБА_1, який є відповідно до займаної посади службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, виконує функції представника влади, являється працівником правоохоронного органу - державної лісової охорони, на якого покладено обов'язок здійснювати охорону і захист ввірених йому лісових насаджень, яка виразилась у неналежному виконуючи службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого допущено вчинення невідомими особами самовільної порубки ), які мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Як зазначалось вище, відповідач - ДП "Ізяславське лісове господарство" згідно ст. 17 Кодексу є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Службові особи відповідача не забезпечили охорону лісу від незаконних порубок.

Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за шкоду, заподіяну працівником при виконанні ним службових обов'язків.

Отже, враховуючи вищевикладене та обставини, встановлені вироком Ізяславського районного суду від 04.04.2012р. у справі №2207/577/2012, який набрав законної вили, судова колегія прийшла до висновку, що, відповідач, який в якості постійного лісокористувача та в якості особи, що має здійснювати державну лісову охорону, не забезпечив охорону і збереження лісів, допустив їх незаконну рубку на підвідомчій території, має нести відповідальність за шкоду, заподіяну лісу (природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.

А відтак, посилання суду першої інстанції на відсутність доказів причинного зв'язку між бездіяльністю працівника юридичної особи -відповідача під час виконання посадових обов'язків і негативними наслідками (шкодою у вигляді незаконної вирубки дерев) колегія суддів вважає хибними, оскільки докази, наявні в матеріалах справи і обставини справи підтверджують, що відповідач в порушення вимог лісового та природоохоронного законодавства не забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної рубки.

Згідно ст. 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до приписів ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства у вигляді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача - Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Хмельницькій області щодо стягнення з відповідача - державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" шкоди , заподіяної рубкою дерев до ступеня припинення росту на території лісових угідь ДП "Ізяславське лісове господарство" Кунівського лісництва кв. 5 вид 10 площею 7,8 га, розрахунок якої здійснений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" та проведений оловним спеціалістом відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу державної екологічної інспекції в Хмельницькій області (а.с.14), розмір якої складає 148 567,55 грн. є правомірними, обгрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

В позовній вимозі прокурора щодо стягнення шкоди на користь держави в особі Державної екологічної інстанції в Хмельницькій області - 148567,55 грн., які перерахувати одержувачам коштів : місцевий бюджет Дертівської сільської ради, Хмельницькй обласний бюджет та державний бюджет України.

В зв"язку з цим, судова колегія вважає за необхідне відмітити, що пунктом 28 ст.4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (далі - Закон), чинного на момент винесення судом першої інстанції рішення, визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п.1 ст.11 вказаного Закону, джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України.

Згідно п.7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства, шкода завдана природному навколишньому середовищу незаконною порубкою дерев у сумі 148 567,55 грн., підлягає стягненню на користь держави в особі Державної екологічної інстанції в Хмельницькій області і перерахуванню одержувачам коштів у розмірі: 50 відсотків до місцевого бюджету Дертківської сільської ради в сумі 74283,78 грн., 20 відсотків до Хмельницького обласного бюджету в сумі 29713,51 та 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 44570,26 грн..

Судова колегія, вважає за необхідне відмітити, що в матеріалах справи наявні: постанова старшого слідчого СВ Ізяславського РВ УМВСУ у Хмельницькій області Рижака І.В. від 26.03.2012 р., якою порушено кримінальну справу № 7/5383 за ч.2 ст.185 та ст. 246 Кримінального кодексу України по факту самовільної порубки дерев в кварталі № 5 виділу 10, площею 7,8 га Кунівського лісництва, що мало місце в квітні 2011 р. (а.с.53-54); лист старшого слідчого СВ Ізяславського РВ УМВСУ у Хмельницькій області Рижака І.В. від 20.04.2012р. №7/2882, яким повідомлено директора ДП "Ізяславське лісове господарство" про те, що останній має право заявити цивільний позов (а.с.52); постанова слідчого від 21.05.2012 р., якою в межах зазначеної вище кримінальної справи в порядку ст.ст. 50, 52-1 і 123 Кримінально-процесуального кодексу України, ДП "Ізяславське лісове господарство" визнано цивільним позивачем по вказаній кримінальній справі (а.с.75).

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначені вище документи до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Ізяславське лісове господарство" заявило цивільний позов у кримінальній справі №7/5383 про відшкодування шкоди заподіяної лісовому господарству (позовна заява - а.с.73-74).

З наведеного (зі змісту позовної заяви) випливає, що ДП "Ізяславське лісове господарство", заявляючи цивільний позов у кримінальній справі, має на меті стягнути кошти на відшкодування шкоди завданої лісовому господарству відповідачами - невстановленими особами.

В межах господарської справи №13/5025/399/12 розглядається позов Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про стягнення шкоди з ДП "Ізяславське лісове господарство", завданої природному навколишньому середовищу неналежним виконанням відповідачем - ДП "Ізяславське лісове господарство" своїх обов'язків (неналежне забезпечення охорони і збереження лісів).

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки (активна або пасивна); б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди.

Відповідач не надав доказів, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.

Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що у даному випадку відшкодуванню підлягає шкода заподіяна навколишньому природному середовищу, а не майнова шкода, заподіяна відповідчу.

Досліджені в процесі розгляду справи докази, в розрізі встановлених вищезазначених обставини справи та вимог законодавства України, дають можливість зробити висновок про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Відповідно до абзацу 2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23 березня 2012 року N 6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2012р. по справі №13/5025/399/12 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи і висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора м. Нетішин в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2012 року по справі №13/5025/399/12 скасувати, прийняти нове рішення:

"Позов задоволити.

Стягнути з Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" (30300, м. Ізяслав, вул Михельська, 32, р/р 260002511 в ХОД АППБ "Аваль", код ЄДРПОУ 00993308, МФО 315966, ІПН 009933022080) на користь даржави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області - 148567,55грн., які перерахувати одержувачам коштів: місцевий бюджет Дертківської сільської ради, Хмельницький обласний бюджет, Державний бюджет України (код класифікації бюджету 24062100 р/р 33113331700212 УДКСУ в Ізяславському районі, МФО 815013 код 37327772).

Стягнути з Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" (30300, м. Ізяслав, вул Михельська, 32, р/р 260002511 в ХОД АППБ "Аваль", код ЄДРПОУ 00993308, МФО 315966, ІПН 009933022080) судовий збір в доход Державного бюджету в сумі 2971,35грн."

3. Стягнути з Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" (30300, м. Ізяслав, вул Михельська, 32, р/р 260002511 в ХОД АППБ "Аваль", код ЄДРПОУ 00993308, МФО 315966, ІПН 009933022080) в доход Державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1485,68грн.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.