Постанова № 25183251, 10.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.12 Справа № 5015/956/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянув апеляційні скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 від 21.05.2012 року та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»від 17.05.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року

у справі № 5015/956/12

за позовом: ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: ФОП ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 530 383,26 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Жарський І.Р. -представник

відповідача: ОСОБА_2. -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось із позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 530383,26 грн..

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2011 р. у справі №5015/3808/11 позов ПАТ КБ «ПриватБанку»було задоволено та вирішено стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 530 383,26 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2011 р. у справі №5015/3808/11 залишено без змін,а апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 -без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р. касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2011 р. у справі №5015/3808/11 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р задоволено частково, вказане рішення місцевого господарського суду від 27.09.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 р. у справі №5015/3808/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

При цьому, Вищий господарський суд України звернув увагу судів попередніх інстанцій на те, що встановлені судами обставини (визнання договору оренди дійсним, виконання договору сторонами) виключають можливість визнання такого договору як неукладеного (такого, що не відбувся) і ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.02.2009 р. у справі №10/33/08 та від 25.06.2011 р. у справі №7/221-09. Поклавши в основу судових рішень по цій справі оціночні судження, зроблені у справі №5015/2482/11 (1/21), суди в порушення ст. 43 ГПК України, залишили поза увагою та правовим дослідженням наявність рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2005 р. у справі №1/395-28/171, яким визнано дійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 р. та факт виконання цього договору оренди сторонами, що у свою чергу свідчить про те, що суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 530 383,26 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Також судом касаційної інстанції акцентовано на необхідність додержання вимог ст. 111-28 ГПК України, згідно із якою рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року у справі №5015/956/12 позов задоволено частково, вирішено стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" безпідставно отримані кошти в сумі 26 918,86 грн., державне мито - 269,18 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -11,98 грн.. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що договір оренди від 01.12.2004р., що був укладений між сторонами, визнаний дійсним рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2005 року фактично виконувався та був виконаний, а відтак сплата коштів на виконання умов договору не може вважатись безпідставною. Однак, договором від 01.11.2007 року були внесені зміни до вищевказаного договору оренди в частині розміру орендної плати, такий договір від 01.07.2007 року не був нотаріально посвідчений і не визнавався судом дійсним, у зв'язку із чим сума різниці у сплаті орендної плати за основним договором від 01.12.2004 року та договором 01.11.2007 року, яким було внесено зміни до основного договору, підлягає стягненню як безпідставно отримані кошти.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ КБ «ПриватБанк»подало апеляційну скаргу від 17.05.2012 року, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю і прийняти нове, яким стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»530 383,26 грн.. Апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи,. зазначає, що оскільки договір оренди від 01.12.2004 р. не пройшов державної реєстрації, відтак він є неукладеним. Вважає помилковим висновок суду про те, що визнання договору оренди дійсним рішенням суду у справі №1/395-28/171 виключає можливість визнання його неукладеним, що встановлено рішенням суду у справі №5015/2482/11 (1/21). Посилається на те, що докази фактичного використання позивачем приміщення не можуть вважатись доказами виконання неукладеного договору. За період з 01.10.2005 р. по 03.12.2009 р. позивач сплатив відповідачу 1237623,80 грн.. В межах позовної давності за період з 07.07.2008 р. по 03.12.2009 р. з цієї суми було сплачено 530 383,26 грн.. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Крім цього, не погодився з рішенням місцевого господарського відповідач -ФОП ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу від 21.05.2012 року, в якій просить рішення скасувати частково в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 26 918,86 грн. та прийняти нове, яким в позові в цій частині відмовити. При цьому, покликається на встановлення господарськими судами факту виконання сторонами умов договору оренди від 01.12.2004 року, а також на те, що договір від 01.11.2007 р., яким було внесено зміни до п. 3.2. договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 р. є невід'ємною частиною договору оренди від 01.12.2004 р. (п. ІІІ) і був виконаний у процесі виконання основного договору. Зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України визнання договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладення господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Така правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р. у справі №5015/3808/11, постановах Верховного Суду України від 10.02.2009 р. у справі №10/33/08 та від 25.06.2011 р. у справі №7/221-09. Посилається на недотримання судом вимог постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р.. Приймаючи рішення про стягнення надмірно сплачених коштів, місцевий господарський суд не врахував, що позивач просив стягнути безпідставно отримані кошти.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2012 р. та 31.05.2012р. було прийнято апеляційні скарги до розгляду та призначено розгляд на 26.06.2012р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 26.06.2012р..

В судових засіданнях представники сторін вимоги своїх апеляційних скарг підтримали із зазначених у них мотивів. Представник позивача у поданому відзиві № 25/06-1 від 25.06.2012 року просить у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.05.2012 р. у справі №5015/956/12 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" було задоволено частково, вирішено стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно отримані кошти в сумі 26 918,86 грн., державне мито -269,18 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -11,98 грн.. У задоволенні решти позовних вимого -відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004р., укладений між сторонами, був визнаний дійсним рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2005 р. у справі №1/395-28/171 під час розгляду спору між тими ж сторонами. Вказаний договір фактично виконувався, а відтак сплата коштів на виконання умов договору не може вважатись безпідставною. Однак, договором від 01.11.2007 р. були внесені зміни до договору оренди нежитлового приміщення від 01.12. 2004р. в частині розміру орендної плати, такий договір не був нотаріально посвідчений і не визнавався судом дійсним, у зв'язку із чим сума різниці у сплаті орендної плати за основним договором та договором 01.11.2007 р. підлягає стягненню як безпідставно отримані кошти.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01.12.2004 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був підписаний договір оренди нежитлового приміщення, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 99,5 кв.м., позначені літ. 5, 6 на поверховому плані приміщення, розташовані на першому поверсі будинку у м. Львів, АДРЕСА_2 для організації відділення комерційного банку (п. 1.1.). Розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, складає 21338 грн. з ПДВ за 1 місяць, що на день укладення договору становить 4000 доларів США у перерахунку за офіційним курсом НБУ (п. 3.2.). Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р. (розд. 6). Договір підлягає нотаріальному посвідченню з рахунок орендаря (п. 7.4.).

Згідно із ч. 2 ст. 793 ЦК України в редакції, чинній на дату підписання договору, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. З матеріалів справи вбачається, що не зважаючи на положення п. 7.4. договору, не було забезпечено такого нотаріального посвідчення. Згідно із ст. 220 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2005 р. у справі №1/395-28/171, за позовом ЗАТ КБ „ПриватБанк" (ПАТ КБ „ПриватБанк" є правонаступником ЗАТ КБ „ПриватБанк") до ФОП ОСОБА_1 було задоволено повністю, визнано дійсним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 99,5 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 у м. Львові під літ. 5, 6, укладений 01.12.204 р. між ЗАТ КБ "Приватбанк" та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 терміном до 31.12.2009 р..

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.01.2011 р. у справі №1/395-28/171 було залишено без задоволення заяву про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами, і рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2005 р. у справі №1/395-28/171 залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 р. було скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 10.01.2011 р. у справі №1/395-28/171, заяву ПАТ КБ "Приватбанк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2005 р. у справі №1/395-28/171 задоволено повністю, рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2005 р. у справі №1/395-28/171 скасовано, а у позові -відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. в цій же справі, було задоволено касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 р. у справі №1/395-28/171 скасовано, а ухвалу господарського суду Львівської області від 10.01.2011 р. залишено без змін.

Позивач посилається на те, що згідно із ст. 794 ЦК України в редакції, чинній на час підписання договору оренди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений на строк не менше одного року підлягає державній реєстрації. Порядок державної реєстрації таких договорів встановлений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №671 від 26.05.2004 р., реєстрацію договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) здійснюють державні та приватні нотаріуси шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру право чинів (п. 1). Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням (п. 6). Оскільки визнання договору оренди дійсним рішенням суду не вимагає подальшого нотаріального посвідчення договору то, відповідно, не проводиться і державна реєстрація правочину, у зв'язку із чим позивач посилається на неукладеність договору оренди та не породження цим договором прав чи обов'язків для сторін.

В обґрунтування помилковості оскаржуваного рішення суду першої інстанції позивач посилається на рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2011 р. у справі №5015/2482/11 (1/21) за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" про виселення із орендованих приміщень та стягнення неустойки та за зустрічним позовом ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання спірних приміщень повернутими 01.04.2010 р. та стягнення коштів за невідокремлені поліпшення, яким у задоволенні первісного та зустрічного позову було відмовлено. Зазначає, що оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України пов'язаний з державною реєстрацією, яка проведена не була, в мотивувальній частині рішення суд констатував про неукладеність такого договору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. у справі №5015/2482/11 (1/21) було частково задоволено апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2011 р. в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення з приміщень скасовано і в цій частині провадження у справі припинено, а в решті рішення було залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 р. касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. у справі №5015/2482/11 (1/21) -без змін.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що таке посилання позивача не заслуговує на увагу як таке, що суперечить обов'язковим вказівкам постанови Вищого господарського суду України у постанові від 22.02.2012 р. по цій справі. В зазначеній постанові вказано про те, що вказані обставини (визнання договору оренди дійсним, виконання договору сторонами) виключають можливість визнання такого договору як неукладеного (такого, що не відбувся) і ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.02.2009 р. у справі №10/33/08 та від 25.06.2011 р. у справі №7/221-09. Поклавши в основу судових рішень по цій справі оціночні судження, зроблені у справі №5015/2482/11 (1/21), суди попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України, залишили поза увагою та правовим дослідженням наявність рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2005 р. у справі №1/395-28/171, яким визнано дійсним договір оренди не житлового приміщення від 01.12.2004 р. та факт виконання договору оренди сторонами, що у свою чергу свідчить про те, що суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 530 383,26 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд у відповідності до вимог процесуального закону керувався обов'язковими вказівками Вищого господарського суду України, аналізуючи відносини що виникали з договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 р. та, відповідно, наявності підстав для отримання відповідачем орендної плати.

Не заслуговує на увагу також покликання ПАТ КБ «ПриватБанк»на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно розцінив докази фактичного використання позивачем приміщення як докази виконання неукладеного договору оренди. В матеріалах справи містяться докази не лише використання позивачем приміщення, а й інші письмові докази виконання умов саме договору оренди від 01.12.2004 р., у т.ч. докази сплати орендної плати в погодженому сторонами розмірі. Такі ж факти були встановлені і господарськими судами при розгляді згаданих справ за участю тих самих сторін. Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Водночас, жодних додаткових доказів на підтвердження своїх вимог позивач суду не надав.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності застосування статті 43 ГПК України за якою ніякі докази ( в нашому випадку встановлення неукладеності договору) не мають для суду заздалегідь встановленої сили і на суд покладено обов'язок в кожному конкретному спорі оцінювати докази в системному аналізі з іншими доказами (в нашому випадку визнання у судовому порядку договору дійсним).

Згідно із ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються не залежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає у тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав. Однак, наявність такої безпідставності не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами. При цьому, посилаючись на безпідставне отримання відповідачем коштів за користування майном, позивач не враховує отримання взамін цього позивачем у відповідача рівноцінного майна у вигляді права користування приміщенням.

З урахуванням наведеного, рішення господарського суду Львівської області в частині відмови у позові відповідає закону.

Водночас, місцевий господарський суд безпідставно задоволив позов у частині стягнення різниці розміру орендної плати, встановленої у редакції основного договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 р. та договору від 01.11.2007 р., констатувавши те, що договір від 01.11.2007 р., яким було внесено зміни до п. 3.2. договору оренди від 01.12.2004 р. не зумовив виникнення цивільних прав та обов'язків у його сторін.

Як вбачається з п. ІІІ договору від 01.11.2007 р., зазначений договір є невід'ємною частиною договору оренди від 01.12.2004 р., сторонами не оспорювався, недійсним не визнавався, а натомість, був повністю виконаний, що підтверджується доказами проведення оплати у відповідності до нової редакції п. 3.2. договору оренди від 01.12.2004 р. Аналіз висновку ж місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні в цій частині свідчить про фактичне унеможливлення внесення змін до договору, дійсність якого встановлена судовим рішенням та не враховує висновків Вищого господарського суду України у постанові від 22.02.2012 р. у цій справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладення господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Така правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р. у справі №5015/3808/11, постановах Верховного Суду України від 10.02.2009 р. у справі №10/33/08 та від 25.06.2011 р. у справі №7/221-09.

Таким чином, безпідставність набуття відповідачем коштів в сумі 26 918,86 грн. не доведено у встановленому порядку. Відповідно, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про відсутність підстав для застосування норми ст. 1212 ЦК України в цій частині.

Згідно із ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

При цьому, у відповідності до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Наведене вище свідчить про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коштів в сумі 26 918,86 грн. та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк»задоволити частково, апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року у справі № 5015/956/12 в частині стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»26 918,86 грн. безпідставно отриманих коштів, 269,18 грн. державного мита та 11,98 грн. інформаційно-технічних витрат -скасувати.

3. В цій частині вимог прийняти нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

4. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) -804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.