Постанова № 25183159, 10.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.12 Справа № 5015/1445/12

"10" липня 2012 року Справа № 5015/1445/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників сторін:

від позивача -з'явився

від відповідача - з'явився

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА"№ б/н від 07.06.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2012 року (суддя Запотічняк О.Д.)

у справі № 5015/1445/12

за позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна",Київська область, Бориспільський район, с. Проліски

до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА",Львівська область, Буський район, с. Побужани

про стягнення 18936236,06 грн. - основного боргу,1704644,85 грн .- штрафу,137886,82 грн. -пені,236324,23 грн.-3% річних,113617,41 грн.-інфляційних нарахувань

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.12 р. у справі №5015/1445/12 позов задоволено частково. З ТОВ «Лендком ЮА»на користь ТОВ «АМАКО Україна»стягнуто 18 936 236,06 грн. -основного боргу, 1 704 644,85 грн. штрафу, 133 556,31 грн. -пені, 236 324,23 грн. -3% річних, 113 617,41 грн. -інфляційних нарахувань, 65 640,00 грн. -судового збору. У задоволені решти позовних вимог -відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права та просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові ТОВ «АМАКО Україна»- відмовити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Свою позицію він аргументував тим, що 19.03.11 р. між ТОВ «АМАКО Україна»та ТОВ «Лендком ЮА»укладено договір за №3366/014043, яким позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити вартість товару. П.4.5 Договору передача товару оформляється накладними та/або актами приймання-передачі, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Оскільки, лише 9 із 36-ти довіреностей, які видані на гр..ОСОБА_2, , підтверджуть повноваження представника на отримання товару за договором №3366/014043 від 19.03.11 р., то правові підстави для стягнення задоволення судом першої інстанції суми -відсутні.

У судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апелянта та вважає рішення господарського суду Львівської області від 23.05.12 р. законним та обґрунтованим. Зокрема, представником позивача зазначено, що зобов'язання по оплаті вартості товару визначені умовами договору №3366/014043 та додатками №1, 2, 3, 4 до нього. Факт здійснення поставки товару на задоволену судом суму підтверджується видатковими накладними (а.с.27-62 том 1) та довіреностями на отримання товару (а.с.63-71 том 1), що без сумніву підтверджує заборгованість боржника.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2011 р. між ТОВ «АМАКО Україна»(продавець) та ТОВ «Лендком ЮА»(покупець) було укладено договір №3366/014043, за умовами якого ТОВ «АМАКО Україна»зобов'язалося передати у власність ТОВ «Лендком ЮА», а ТОВ «Лендком ЮА»зобов'язалося прийняти та оплатити вартість товару (засоби захисту рослин), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатках до даного договору. Відповідно до умов Договору між його сторонами було укладено Додаток №1 -Специфікацію від 19 березня 2011 р., згідно з якою ТОВ «АМАКО Україна»зобов'язалося поставити для ТОВ «Лендком ЮА»наступний товар -пестициди на загальну суму 1 499 900,54 доларів США, що станом на день укладення вказаного додатку становило 12 034 514,74 гривень (а.с.19, том 1). Також, згідно з умовами Специфікацій-Додатків до Договору №2 від 11.04.2011 р. позивачем було передано відповідачу товар на суму 4 429 203,84 грн. (а.с.21, том 1), №3 від 20.04.2011 р. -на суму 1 231 314,40 грн. (а.с.23, том 1) та №4 від 20.04.2011 р. -на суму 1 251 561,03 грн. (а.с.25, том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»здійснило поставку товару для ТОВ «Лендком ЮА»на загальну суму 18 936 236,06 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.27-62 том 1) та довіреностями на отримання товару (а.с.63-71, том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»не виконало своїх договірних зобов'язань, за що позивач нарахував йому 1 704 644,85 грн. -штрафу, 137 886,82 грн. пені, 236 324,23 грн. -3% річних, 113 617,41 грн. -інфляційних нарахувань.

На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 936 236,06 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України.

З огляду на вище встановлене, суд першої інстанції правомірно задоволив позов про стягнення з ТОВ «Лендком ЮА»18 936 236,06 грн., що становить заборгованість по оплаті за отриманий від позивача товар.

Що стосується доводів апелянта про те, що у позивача не виникло право вимоги, оскільки ним не було проведено переговорів щодо врегулювання спору, то суд вважає, що право вимоги у позивача випливає з п.7 додатків до договору, якими встановлено порядок оплати вартості товару відповідачем.

Судом першої інстанції вірно проведено розрахунок пені за період з 10.04.11 р. по накладних №Т-000294/014043 від 01.04.11 р. та №Т-000295/014043 від 01.04.11 р. та встановлено, що до суми стягнення в розмірі 83 242,08 грн.

В судовому засіданні представником апелянта подано клопотання про відстрочку виконання рішення, у зв'язку з тим що підприємство являється сільгоспвиробником, усі прибутки пов'язані з веденням товарного сільськогосподарського виробництва та носять сезонний характер. На даний момент усі кошти ТОВ «Лендком ЮА»спрямовані на підживлення існуючих посівів.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання, з огляду на наступне.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, необхідно врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З врахуванням вищенаведеного, оцінивши матеріали та обставини справи судова колегія зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 121 ГПК України, які б тягли за собою необхідність розстрочки або відстрочки виконання рішення суду, а твердження скаржника про важке матеріальне становище не доводять наявність виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. З огляду на той факт, що апелянтом не надано доказів виконання ним вищезгаданих зобов'язань, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 2 631 грн. та 6 983,64 грн. штрафу згідно договору купівлі-продажу продукції №605/08/09 від 01.08.2009 року.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у справі докази, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів зроблено правильні висновки щодо обставин справи, а тому не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 23.05.12 у справі №5015/1445/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повна постанова складена 13.07.2012 р.

Головуючий-суддя Р. Марко

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко