Постанова № 25183011, 09.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2012 № 5028/13/23/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Кравчук О.І.

за участю представників:

від позивача - Гуденко В.Є. (довіреність №48 від 22.02.2012 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ніжин-Агродар»

на рішення

Господарського суду Чернігівської області

від 17.05.2012 р.

у справі № 5028/13/23/2012 (суддя Фетисова І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй центр»

до Приватного підприємства «Ніжин-Агродар»

про стягнення 166412,98 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй центр» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Ніжин-Агродар» про стягнення з відповідача на користь позивача 128292,52 грн. - боргу по основному платежу, 32073,13 грн. - 25 % штрафу від суми заборгованості, 5066,68 грн. - пені, 980,65 грн. - 3% річних та 1218,00 грн. - витрат по сплаті послуг адвоката.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2012 р. у справі №5028/13/23/2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 128292,52 грн., 4891,64 грн. пені, 948,42 грн. відсотків річних, 2682,65 грн. судового збору та 981,74 грн. судових витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що дана справа вже відкладалась, а також з огляду на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

14.11.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №128 постачання нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач (постачальник) зобов'зується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність відповідача (покупець) нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.6 договору, покупець зобов'язується оплатити товар згідно умов визначених в додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару без підписання додаткової угоди на дану партію товару, покупець зобов'язаний провести розрахунок на протязі 2 банківських днів з дати отримання товару. Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в додаткових угодах до договору. У випадку неотримання від постачальника рахунку оплата проводиться протягом 2 банківських днів по реквізитах вказаних в договорі. Кінцеві розрахунки за отриманий товар здійснюються покупцем на підставі рахунку, виставленого продавцем, не пізніше 2 банківських днів після отримання товару, з урахуванням особливостей п. 3.2 договору.

15.11.2011 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 128 від 14.11.2011 р., згідно якої постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти нафтопродукти на суму 73932,00 грн. з ПДВ. Умови оплати визначено 30000,00 грн. - 15.11.2011 р., 43932,00 грн. - на протязі 10 банківських днів. Відвантаження 15.11.2011 р.

Згідно видаткової накладної № ВР -0001790 від 15.11.2011 р., позивачем було поставлено відповідачу нафтопродукти на суму 73932,00 грн., а відповідачем вказаний товар отримано, що підтверджується підписом і печаткою відповідача на накладній та довіреністю на отримання нафтопродуктів ААВ № 919043 від 15.11.2011 р.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № ВСФ-002128 від 14.11.2011 р. на суму 73932,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено повний розрахунок за поставлений позивачем товар, відповідно до додаткової угоди №1 від 15.11.2011 р., що підтверджується копіями банківських виписок від 15.11.2011 р. та 30.11.2011 р. на суму 73932,00 грн. за поставку нафтопродуктів по додатковій угоді № 1 від 15.11.2011 р. до договору поставки № 128.

07.12.2011 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору поставки № 128 від 14.11.2011 р., згідно якої постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти нафтопродукти на суму 128292,52 грн. з ПДВ. Умови оплати - відстрочка платежу до 31.12.2011 р. Відвантаження 07.12.2011 р.

Згідно видаткової накладної № ВР-0001943 від 07.12.2011 р. позивачем було поставлено відповідачу нафтопродукти на суму 128292,52 грн. Відповідачем вказаний товар отримано, що підтверджується підписом і печаткою відповідача на накладній та довіреністю на отримання нафтопродуктів № 224 від 06.12.2011 р., товарно-транспортною накладною від 07.12.2011 р. №ТТН-001443.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № ВСФ-002288 від 06.12.2011 р. на суму 128292,52 грн.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 202224,52 грн.

Позивачем 07.02.2012 р. було направлено відповідачу претензію № 18 з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 128292,52 грн., яка повернулась на адресу позивача з відміткою відділення зв'язку «адресат вибув».

Претензія № 18 від 07.02.2012 р. була вручена під розписку представнику ПП «Ніжин-Агродар» 21.02.2012 р., про що свідчить підпис та штамп підприємства відповідача.

Позивачем 22.02.2012 р. було направлено відповідачу претензію від 20.02.2012 р. на три наявні адреси відповідача з проханням сплатити борг в сумі 128292,52 грн., пеню, штраф та 3 % річних. Всі вищезазначені претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 526, 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 128292,52 грн. за поставку нафтопродуктів по додатковій угоді № 2 до договору поставки № 128. Докази оплати отриманого товару по додатковій угоді №2 від 07.12.2011 р. в матеріалах справи вдсутні, а відповідачем таких доказів до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 128292,52 грн. боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно п. 6.4 договору, у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, без обмеження 6-місячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного чинним законодавством України.

Постановою НБУ №102 від 21.03.2012 р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку» встановлено з 23.03.2012 р. облікову ставку 7,5%.

Згідно ч. 5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем, відповідно до п. 6.4 договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 5066,68 грн. за період з 01.01.2012 р. по 02.04.2012 р.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню в сумі 4891,64 грн.

Відповідно до п. 6.5 договору, у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, не пізніше 20 календарних днів після дати прострочення проведення таких розрахунків.

Позивачем, відповідно до п. 6.5 договору, нараховано штраф відповідачеві в сумі 32073,13 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставлених нафтопродуктів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32073,13 грн. штрафу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3 % річних в сумі 980,65 грн. за період з 01.01.2012 р. по 02.04.2012 р.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню за період з 04.01.2012 р. по 02.04.2012 р. в сумі 948,42 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем заявлено до стягнення суму витрат на оплату послуг адвоката 1218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Гуденко В.Є., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4603 від 26.07.2011 р., було укладено договір 27/04-00011 про надання правової допомоги від 22.02.2012 р. на представлення та захист інтересів позивача в господарському суді Чернігівської області по стягненню заборгованості за договором постачання з ПП «Ніжин-Агродар».

Платіжним дорученням № 3338 від 30.03.2012 р. на суму 1218,00 грн. з призначенням платежу «оплата правової допомоги згідно договору 27-4/01 від 05.10.2011 р.», позивач вказані послуги оплатив.

Враховуючи те, що позивачем понесені судові витрати в зв'язку з встановленим судом фактом неналежного виконанням договірних зобов'язань відповідачем по оплаті отриманого товару, то вимога позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката підлягає частковому задоволенню в сумі 1216,49 грн., оскільки відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають оплаті за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 17.05.2012 р. у справі №5028/13/23/2012 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми штрафу та розподілу судових витрат.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ніжин-Агродар» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 17.05.2012 р. у справі №5028/13/23/2012 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ніжин-Агродар»(адреса місця реєстрації: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, буд. 198; адреса місця знаходження: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 7-б, р/р 26009029717 в Ніжинському відділенні Полікомбанк м. Ніжин, МФО 353100, код ЄДРПОУ 35013830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй центр» (юридична адреса: 02160 м. Київ, проспект Возз'єднання 7-А; місцезнаходження: 01004 м. Київ, вул. Червоноармійська, 4-А, р/р 26000301004357 в ЗАТ «Терра Банк» м. Київ, МФО 380601, код ЄДРПОУ 35823120) борг в сумі 128292 сто двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 52 коп., 4891 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн. 64 коп. пені, 32073 (тридцять дві тисячі сімдесят три) грн. 13 коп. штрафу, 948 (дев'ятсот сорок вісім) грн. 42 коп. 3% річних, 1216 (одну тисячу двісті шістнадцять) грн. 49 коп. витрат на послуги адвоката, 3324 (три тисячі триста двадцять чотири) грн. 12 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області.

Справу №5028/13/23/2012 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.