Постанова № 25182946, 10.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.12 Справа № 5015/1534/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПП «Мірт»від 24.05.2012 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 р.

у справі № 5015/1534/11

за позовом ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат», м.Львів

до ПП «Мірт», м.Львів

про стягнення 135 513, 24 грн., у т.ч. 105 526, 2 грн. основного боргу, 3 851, 71 грн. пені, 15 828, 93 грн. інфляційних втрат, 10 306, 4 грн. 3 % річних, за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт на об»єкті

За участю представників сторін:

від позивача -Цибак О.В. (представник, довіреність від 06.12.2011 р. б/н у матеріалах справи);

від відповідача -Дуда П.В. (представник, довіреність від 09.06.2010 р. у матеріалах справи)

Представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від жодної зі сторін у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 р. у справі № 5015/1534/11 (суддя Станько Л.Л.) позов про стягнення 135 513, 24 грн., у т.ч. 105 526, 2 грн. основного боргу, 3 851, 71 грн. пені, 15 828, 93 грн. інфляційних втрат, 10 306, 4 грн. 3 % річних, за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт на об»єкті, задоволено повністю за підставністю й обґрунтованістю (а.с.24-27).

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що договір підряду є неукладеним у розумінні ст.638 ЦК України, який не містить всіх істотних умов; господарський суд неправомірно стягнув пеню в сумі 1 920, 58 грн. з розрахунку 1 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а не подвійної облікової ставки НБУ та за період з 06.11.2009 р. до 06.05.2010 р., позовна давність сплила 06.05.2011 р.; оскільки договір підряду є неукладеним, то відсутні взагалі правові підстави для стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних; суд першої інстанції порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, прийнявши рішення в першому судовому засіданні за відсутності представника відповідача при наявності поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 2 лютого 2009 року між ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат», правонаступником якого згідно з витягом від 30.01.2012 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.20-22) є ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат»(запис 1, а.с.21) (підрядник за договором, позивач у справі), і ПП «Мірт»(замовник за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 8-1 (далі - договір), відповідно до п.п.1.1-1.2 якого підрядник зобов»язується виконати відповідно до умов договору будівельно-монтажні роботи по встановленню обладнання виробництва асфальтобетону TELTOMAT та прийому та складування інертних матеріалів за дорученням замовника, а останній -прийняти цю роботу й оплатити її згідно з підписаними актами приймання-здачі робіт у зазначений договором термін (а.с.5).

Відповідно до п.1.3 договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється за актом форми № КБ-2 і довідкою форми № КБ-3.

Згідно з п.3.1 договору загальна вартість робіт відповідно до динамічної договірної ціни, яка є невід»ємною частиною договору, становить 300 000 грн.

Відповідно до довідки форми № КБ-3 за вересень 2009 року вартість виконаних підрядних робіт визначена на суму 255 054 грн. (а.с.6).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ПП «Мірт»слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 р. у справі № 5015/1534/11 скасувати в частині стягнення 1 920, 58 грн. пені, 10 306, 4 грн. 3 % річних та прийняти нове рішення, яким позов про стягнення 3 % річних задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 7 441, 76 грн. 3 % річних, а у задоволенні решти суми 2 864, 64 грн. 3 % річних відмовити. В задоволенні позовної вимоги про стягнення 3 851,71 грн. пені відмовити. В решті рішення суду (стягнення 105 526, 2 грн. основного боргу та 15 828, 93 грн. інфляційних втрат) залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що основним документом для кінцевого розрахунку є акт здачі-прийому робіт.

Факт виконання робіт за договором підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року на суму 255 054 грн. (а.с.7-8) і за жовтень 2009 року -25 272 грн. (а.с.10), тобто на загальну суму 280 326 грн., підписаними без жодних зауважень і застережень.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи замовник зобов»язаний здійснити протягом 5-ти днів після підписання акта.

При поданні позовної заяви позивачем визначено до оплати суму основного боргу в розмірі 105 526, 2 грн.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і не спростував документально його відсутність як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не долучивши платіжних доручень про його погашення.

Одна з основних засад судочинства -змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), яка закріплена і в процесуальному законі, зокрема, ст.ст.43 , 33 ГПК України, не дотримана.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, суд першої інстанції підставно стягнув суму основного боргу в розмірі 105 526, 2 грн.

Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється у письмовій формі. Враховуючи вищенаведені положення закону, умова щодо застосування пені повинна бути обов"язково закріплена в договорі.

Так, пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі порушення замовником строку оплати за виконані роботи, передбаченого п.п.2.2.2 п.2.2 договору, останній сплачує підряднику пеню в розмірі 1 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором інший порядок нарахування пені не передбачений.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, такий не укладався, подібна умова в договорі не міститься.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог (а.с.4), пеня нарахована позивачем за період з 16.11.2009 р. до 06.11.2010 р.

ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат»звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом, у т.ч. вимоги про стягнення пені, 11.04.2012 р. (а.с.15).

Виходячи з положень підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору та дати останнього акта приймання-передачі виконаних робіт -жовтень 2009 року, термін прострочки починається з 06.11.2009 р.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою зацікавленої сторони, причому така заява може бути зроблена лише під час розгляду справи до винесення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2012 р. (а.с.1) порушено провадження у справі № 5015/1534/12 та справу призначено до розгляду на 09 год. 30 хв. 08.05.2012 р. -дата прийняття оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.18), вирішив спір по суті при невиконанні відповідачем вимог ухвали суду Господарського суду Львівської області від 19.04.2012 р. та визнанні явки його представника обов»язковою.

Таким чином, відповідач (апелянт) не брав участі при розгляді справи в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі (а.с.34) відповідачем заявлено про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Як прослідковується з матеріалів справи, поважних причин для поновлення строку позовної давності щодо стягнення пені немає. Підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності та клопотання позивача щодо його поновлення відсутні.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені з пропуском встановленого ст.258 ЦК України строку спеціальної позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні такої позовної вимоги відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

На підставі ст.625 ЦК України згідно з розрахунком позовних вимог (а.с.4) позивачем нараховано відповідачу за період з 06.11.2009 р. до 12.03.2012 р. 10 306, 4 грн. 3 % річних, однак суд апеляційної перевірив наявний у матеріалах справи розрахунок з дотриманням визначеного позивачем періоду його нарахування і визнав його неправильним, допущена арифметична помилка.

Термін прострочення - 858 днів, а не 855 днів.

Отже, до стягнення підлягає сума 3 % річних в розмірі 7 441, 76 грн. (105 526, 2 грн. х 3 % х 858 днів).

Що стосується інфляційних втрат, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог (а.с.4), періодом їх нарахування позивачем визначено 06.11.2009 р.-28.02.2012 р.

При здійсненні такого розрахунку слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р (далі - рекомендації Верховного Суду України), береться до уваги не середній, а помісячний індекс інфляції.

Оскільки в квітні-липні 2010 року, липні-серпні, жовтні 2011 року мала місце дефляція, то при розрахунку інфляційних втрат дані місяці не братимуться до уваги.

Величини

індексів інфляції у 2009 році за даними

Державного комітету статистики України

Листопад 100,1 %1 160, 79 грн. Грудень 100,9 %949, 73 грн. Величини

індексів інфляції у 2010 році за даними

Державного комітету статистики України

Січень 101,8 %1 899, 47 грн.Лютий101,9 %2 005 грн.Березень100,9 %949, 73 грн. Квітень99, 7 %-Травень99,4 % - Червень 99,6 %- Липень 99,8 %- Серпень 101,2 %1 266, 31 грн. Вересень 102,9 %3 060, 26 грн. Жовтень 100,5 %527, 63 грн. Листопад100,3 %316, 58 грн.Грудень100,8 %844, 21 грн.Величини

індексів інфляції у 2011 році за даними

Державного комітету статистики України

Січень 101,0 %1 055, 26 грн.Лютий100,9 %949, 73 грн.Березень101,4 %1 477, 37 грн. Квітень101,3 %1 371, 84 грн.Травень100,8 % 844, 21 грн. Червень 100,4 %422, 1 грн. Липень 98,7 %- Серпень 99,6 %- Вересень 100,1 %105, 53 грн. Жовтень 100,0 %- Листопад100,1 %105, 53 грн.Грудень100,2 %211, 05 грн.Величини

індексів інфляції у 2012 році за даними

Державного комітету статистики України

Січень 100,2 %211, 05 грн.Лютий100,2 %211, 05 грн.Всього: 19 944, 43 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 15 828, 93 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 15 828, 93 грн. інфляційних втрат, яку і просило ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат»стягнути у своїй позовній заяві.

Покликання апелянта на розгляд справи в першому судовому засіданні не заслуговують на увагу, оскільки ГПК України не встановлено кількість судових засідань, за результатами проведення яких господарський суд може приймати рішення по справі. Господарський суд, виконавши умови щодо належного повідомлення сторін про час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення з підписом про отримання ухвали знаходяться в матеріалах справи, а.с.16), розглянув справу за наявними в ній матеріалами згідно з ст.75 ГПК України.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає частковому скасуванню, а доводи апелянта -частковому задоволенню.

У зв»язку зі частковим скасуванням рішення відповідно до п.10 ч.2 ст.105 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПП «Мірт»слід задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 р. у справі № 5015/1534/11 скасувати в частині стягнення 1 920, 58 грн. пені, 10 306, 4 грн. 3 % річних та прийняти нове рішення, яким позов про стягнення 3 % річних задоволити частково, а саме:

Стягнути з ПП «Мірт» (79038, м.Львів, вул.Пасічна 81, кв.12; ідентифікаційний код 22396799) на користь ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат»(79056, м.Львів, вул.Поліська, 10; ідентифікаційний код 32801440) 7 441, 76 грн. 3 % річних, а у задоволенні решти суми 2 864, 64 грн. 3 % річних відмовити.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення 3 851,71 грн. пені відмовити.

В решті рішення суду (стягнення 105 526, 2 грн. основного боргу та 15 828, 93 грн. інфляційних втрат) залишити без змін.

3. Стягнути з ПП «Мірт»(79038, м.Львів, вул.Пасічна 81, кв.12; ідентифікаційний код 22396799) на користь ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат»(79056, м.Львів, вул.Поліська, 10; ідентифікаційний код 32801440) 2 575, 84 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат»(79056, м.Львів, вул.Поліська, 10; ідентифікаційний код 32801440) на користь ПП «Мірт»(79038, м.Львів, вул.Пасічна 81, кв.12; ідентифікаційний код 22396799) 67, 22 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин