Постанова № 25182863, 10.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 5011-34/1910-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не зявився.

від відповідача - Усатюк Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Бізнестехпрод" на рішення господарського суду м. Кива від 27.04.2012 року.

у справі № 5011-34/1910-2012 (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестехпрод"

до Публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Кредит Банк"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.04.2012 року у позові відмовлено повністю

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнестехпрод" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить витребувати у відповідача ПАТ «Вест файненс енд кредит банк» оригінали наданих ним та долучених до судової справи документів, а також документи, що підтверджують надання кредиту та його повернення за підписом керівника банку та головного бухгалтера. 3а наслідками повторного розгляду справи рішення господарського суду м. Києва від 27.04.2012 року (повний текст підписано 10.05.2012 року) у справі № 5011-34/1910-2012 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позов, та визнати кредитний договір № 261346/09-КЮ від 30 жовтня 2009 року з наступними змінами та доповненнями, внесеними Договором № 1 про внесення змін до Кредитного договору від 27 листопада 2009 року, Договором № 2 про внесення змін до кредитного договору від 28 грудня 2009 року, та Договором № 3 про внесення змін до Кредитного договору від 03 лютого 2010 року, укладений між відкритим акціонерним товариством (на даний час Публічне акціонерне товариство) «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17Код ЄДРПОУ 34575675; МФО 380441), та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнестехпрод» (07400 с. Русанів, Броварського району, Київської області, вул. Жовтнева, 39-Г, Код ЄДРПОУ 35200144) недійсним з моменту укладення. Судові витрати у справ віднести на рахунок відповідача.

В якості забезпечення доказів у справі відповідно до статті 38 ГПК України витребувати у відділі державної реєстрації Броварської райдержадміністрації Київської області (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 15) примірник та належним чином завірену копію статуту ТОВ «Бізнестехпрод» код ЄДРПОУ 35200144 в редакції від 22.09.2009 р., що діяла на момент укладення оспорюваного кредитного договору враховуючи той факт, що даний орган надає реєстраційну справу тільки для ознайомлення відповідно до ч.2 ст. 143 ЦК. Документи чи їх копії з реєстраційної справи надаються тільки на запит правоохоронних органів чи суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 5011-34/1910-2012.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 10.07.2012 року представник позивача не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що ухвалу від 12.06.2012 року надіслано позивачу за поштовою адресою, зазначеною останнім в заяві та в апеляційній скарзі, за наявності доказу отримання, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про витребування доказів та вважає, що справу, може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2009 року між Банком та Товариством (Позичальник) було укладено Кредитний договір №26-1346/09-КЮ, відповідно до якого Банк надає Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з загальною сумою кредиту 2000000 грн. з терміном до 29.10.2010 та сплатою процентів у розмірі 35% річних, а Позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти з користування кредитом.

Кредитний договір від імені Товариства був підписаний директором позивача Дудченко Сергієм Леонідовичем.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частиною 1 статті 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Відповідно до частини 2 статті 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноосібний) який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Відповідно до частини 3 статті 145 ЦК України компетенцією виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення ним дій від імені товариства встановлюється цим кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно з частиною 4 статті 145 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

7) виключення учасника із товариства;

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесено вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчого органу товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом №5 від 31.01.2009 загальних зборів учасників позивача одноголосно затверджено повноваження директора Товариства Дудченка С.Л.

Пунктом 8.1 статті 8 Статуту передбачено, що органами товариства є: 8.1.1 Збори учасників, 8.1.2 Дирекція, 8.1.3 Ревізійна комісія.

Стаття 10 Статуту позивача, а саме пункт 10.1 визначає, що виконавчим органом Товариства є дирекція. Дирекцію очолює директор який є членом дирекції.

Пункт 10.2 статті 10 Статуту позивача передбачає, що дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих , що становлять виключну компетенцію Зборів учасників.

Відповідно до пункту 10.5 статуту позивача директор позивача має право: без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції визначеної цим статутом; самостійно розпоряджатися майном та коштами товариства, купувати, відчужувати майно, передавати майно у користування та заставу, видавати поруки від імені товариства іншим особам; укладати будь-які правочини від імені товариства (в тому числі договори застави, кредитні договори, депозитні договори та ін.), видавати доручення, підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства.

У матеріалах справи міститься лист від 29.10.2009 № 35, в якому позивач повідомляє Банк про те, що виконавчим органом товариства є Дирекція, до складу якого входять Дудченко С.Л. - директор (обраний згідно з протоколом № 5/1 від 31 січня 2009 року Загальних зборів учасників від 31 січня 2009 року № 5/1 обраний безстроково, внутрішні документи, які регламентували роботу виконавчого органу Товариства (склад, порядок обрання/ призначення членів, скликання та проведення засідань, комплектація, порядок прийняття рішень та їх оформлення тощо) не приймалися та не затверджувалися.

Загальними зборами учасників Товариства не приймались жодні рішення щодо обмеження повноважень директора на підписання від імені товариства з Банком кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Як убачається з рішення зборів учасників Товариства, яке оформлене протоколом № 8 від 25.10.2009 було прийнято одноголосне рішення укласти з відповідачем договір про відкриття кредитної лінії та уповноважити директора підписати договір про відкриття кредитної лінії, вносити зміни в решту умов договору про відкриття кредитної лінії та підписувати пов'язані з цими змінами всі додаткові угоди до нього, що будуть укладатися в майбутньому, а також підписувати додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії про отримання траншів, на умовах визначних цим протоколом.

У матеріалах справи також міститься лист від 09.04.2012 учасників (засновників) позивача в якому останні підтверджували легітимність та достатність повноважень Дудченка С.Л. на дату підписання Кредитного договору та підтверджували те, що Дудченко С.Л. діяв в межах своїх повноважень, що були надані йому загальними зборами Товариства.

Отже, директор позивача Дудченко С.Л. мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та діяв в межах наданих позивачем повноважень при вчинені правочину від імені Товариства.

Будь-яких документів, які підтверджували б обмеження повноваження директора Дудченко С.Л. на момент укладення оспорюваного договору позивачем суду надано не було.

З огляду на вищевикладене, позивач безпідставно посилається на ч. 2 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України як на підставу визнання недійним Кредитного договору, оскільки це спростовується вищенаведеними в матеріалах справи доказами.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України).

Проте, позивач не довів суду того факту, що Банк знав або міг якимось чином міг знати про укладення Кредитного договору директором Товариства без належних повноважень.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту укладення Кредитного договору не повноважною на це особою, Товариством надано не було.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У пункті 6 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року № 01-8/97 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)"вказано, що сплата позичальником відсотків за користування кредитними коштами розглядається як доказ схвалення юридичної особою кредитної угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень.

У пункті 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір та договори про внесення змін до Кредитного договору № 1 від 27.11.2009, № 2 від 28.12.2009, № 3 від 03.02.2010 були схвалені Товариством, про що, зокрема, свідчать:

- меморіальні валютні ордери №а/547355 від 30.10.2009, № а/655834 від 03.02.2010, № а/614015 від 28.12.2009 на підтвердження факту надання відповідачем кредиту (траншів);

- факти часткового погашення відповідачем суми кредиту та сплати відсотків (сплачувалися/погашалися протягом 2010 року) платіжні доручення №135 від 31.05.2010, №10 від 03.02.2010 та наявні у матеріалах справи банківські виписки з позичкового та відсоткового рахунків позивача.

З урахуванням викладених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорюваний Кредитний договір та договори про внесення змін до нього, після їх підписання, були схвалені зі сторони Товариства шляхом прийняття їх до виконання. Таким чином, за встановлених обставин справи, позовні вимоги позивача не можуть вважатися за законні та обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року у справі № 5011-34/1910-2012.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2012 року у справі № 5011-34/1910-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-34/1910-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

12.07.12 (відправлено)