Рішення № 25179701, 11.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.12 Справа№ 5015/2124/12

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Львівський лікеро-горілчаний завод», м. Львів,про: Зобов'язання вчинити дії.Суддя М. М. Синчук При секретарі Григорчук Н.В.За участю представників:позивача:Жуган І.О. -довіреність № 18-11-00009 від 03.01.2012 р.,відповідача:Шипка О.Р. -довіреність № 1 від 05.06.2012 р. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Закритого акціонерного товариства «Львівський лікеро-горілчаний завод»про зобов'язання вчинити дії. Ухвалою від 29.05.2012 р. порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 13.06.2012 р.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою зобов'язати відповідача укласти Договір про внесення змін до Договору оренди ЦМК №2 від 31.03.2000 р.:

1. Пункт 3.1. розділу 3 "Оренда плата" викласти в наступній редакції:

"3.1. Оренда плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. №961, які набрали чинності з 20.09.2011) (далі -Методика) становить без ПДВ за перший місяць оренди з врахуванням змін до Договору оренди вересень 2011 року 672'010,34 грн.

Орендна плата згідно даного Договору сплачується з 20.09.2011 р.".

2. Орендар зобов'язується протягом 20-ти днів з моменту підписання цих змін сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу суму донарахувань орендної плати, що виникла у зв'язку з перерахунком розміру орендної плати відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. №961, які набрали чинності з 20.09.2011)".

В судовому засіданні 13.06.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги ухвали суду виконав.

В судовому засіданні 13.06.2012 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд залишити позов без задоволення. Також подав до суду клопотання, в якому повідомив про зміну найменування відповідача -ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»на ПАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод».

В судових засіданнях оголошувались перерви до 20.06.2012 р., 03.07.2012 р., 11.07.2012 р.

В судове засідання 11.07.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. просить суд позов задоволити повністю.

В судове засідання 11.07.2012 р. представник відповідача з'явився, подав доповнення до заперечення на позовну заяву та додатково долучив до матеріалів справи звіти та висновки про незалежну оцінку майна основних засобів, які орендовані відповідачем, проведені станом на 30.11.2009 р. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено Договір №2 оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного лікеро-горілчаного заводу від 31.03.2000 р. (зі змінами та доповненнями) (надалі -Договір). За умовами цього Договору, зі Змінами до Договору оренди від 15.11.2002 р., з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найкращих результатів господарської діяльності орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Львівського державного лікеро-горілчаного заводу (ЗДЛГЗ), склад і вартість якого визначено відповідно до Акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу ЛДЛГЗ, затвердженого наказом регіонального відділення від 31.03.2000 року №258, змін до акту оцінки затверджених наказом від 15.11.2002 р. та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01 березня 2000 р. і становить 16'084'100,00 грн., в тому числі:

а) передається в оренду майно вартістю 13'913'200,00 грн. із нього:

- основні фонди за балансовою вартістю 18'516'400,00 грн.

- основні фонди за залишковою вартістю 13'656'900,00 грн.

- відновна вартість устаткування, що підлягає монтажу 256'300,00 грн.

з 03.06.2002 року згідно з наказом Державного департаменту продовольства Міністерства Аграрної політики України від 14.03.2002 р. №14 "Про передачу ПЕТ-лінії розливу мінеральної води" та акту прийому-передачі від 20.03.2002 р. з об'єкту вилучено ПЕТ-лінію (інв. №1250), вартість якої становить 4'469'683,36 грн.

б) передається в користування на умовах довгострокового банківського кредиту:

- грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості вартістю 1'870'900,00 грн. на умовах, визначених в кредитному договорі, який підписується одночасно з цим Договором,

в) орендар викуповує:

- оборотні матеріальні засоби (окрім зазначених у п.1.1. (б) вартістю 300'000,00 грн. Викуп оформляється окремим договором купівлі-продажу одночасно з підписанням цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного майна.

Акт прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного лікеро-горілчаного заводу підписано між сторонами у справі 31.03.2000 року.

Розділом 3 Договору встановлені домовленості сторін відносно орендної плати, а саме:

п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786, і складає 1'113'062,55 грн. за рік (додаток №1),

п. 3.2. орендна плата за перший місяць оренди (квітень 2000 р.) складає 92'755,21 грн. і перераховується орендарем орендодавцеві -до державного бюджету, з урахуванням ПДВ не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції та з урахуванням ПДВ.

п. 3.3. Розмір орендної плати має бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Положення розділу 5 Договору оренди, встановлюючи обов'язки орендаря, в тому числі - з своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати до державного бюджету (п. 5.2.) не встановлюють обов'язку відповідача, у разі зміни методики нарахування орендної плати, укладати запропонований орендодавцем Договір про внесення змін до Договору від 31.03.2000 р.

Водночас, п. 8.2. встановлює право орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін у Договір оренди або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок його неналежного використання або невиконання умов даного Договору, та договорів які укладаються одночасно з договором оренди цілісного майнового комплексу.

Положеннями п. 10.2. Договору визначено, що його умови зберігають силу протягом всього строку дії Договору та у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря (крім зміни ставок орендної плати).

Відповідно до п. 10.3. Договору зміна або розірвання Договору можуть мати місце за погодженням сторін у письмовому вигляді. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін не допускається.

Згідно з п. 10.9. Договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються чинним законодавством.

Вказані положення розглядуваного Договору оренди відтворюють відповідні умови Типового договору цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. №1774, редакція якого не змінювалась з моменту затвердження.

Договорами про внесення змін та доповнень до Договору оренди:

- б/н від 22.06.2000 р. змінено розмір орендної плати за перший місяць оренди (квітень 2008 р.), який складає 92'755,21 грн. і перераховується орендарем орендодавцеві -до державного бюджету, з урахуванням ПДВ не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції та з урахуванням ПДВ;

- б/н від 29.09.2000 р. змінено п. 6.2. Договору (в частині прав орендаря продавати, обмінювати, позичати, списувати за письмовою згодою орендодавця окремі види орендованого майна):

- б/н від 31.01.2002 р. п. 5.9. Договору доповнено та викладено наступним змістом: "Дотримуватись своєчасної сплати обов'язкових податкових зобов'язань.";

- б/н від 03.06.2002 р. п. 3.1. Договору викладено у наступній редакції: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ без ПДВ за базовий місяць оренди -травень 2002 р. (після перерахунку) становить 84'037,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди (після здійсненого перерахунку) - червень 2002 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць травень 2002 року на індекс інфляції червня місяць 2002 року та перераховується орендарем на рахунок УДК (реквізити) не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним;

- б/н від 10.02.2004 р. збільшено строк дії договору до 31.03.2014 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного розрахунку;

- б/н від 22.11.2005 р. пункт 1.1. підпункт а) доповнити реченням наступного змісту: "З об'єкту оренди вилучається майно, що приватизоване згідно договорів купівлі-продажу №№17/05; 15/05; 14/05; 16/05 від 19.04.2005 р., згідно переліку, що додається на суму 518'895,09 грн.

Пункт 3.1. Договору викласти в наступній редакції: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ, відповідно до розрахунку, що додається, за перший повний місяць оренди квітень 2005 р. 100'801,55 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Означений Розрахунок орендної плати відтворював методологію її розрахунку за затвердженою Постановою КМУ від 4 жовтня 1995р. N 786 (з подальшими змінами) Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна в редакції, що діяла на момент запровадження такого розрахунку за згодою сторін.

Постановою КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961, яка набула чинності 20.09.2011р., внесені, серед іншого, зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, за якими:

По-перше, замість існуючої до цього формули "Опл = Вз х Сор.ц," запроваджену таку

Опл = (Воз+Внм)хСор.ц /100, де Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень;

По-друге, значення Сор.ц (орендна ставка) для цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком №1 вищезгаданої методики (для харчової промисловості орендна ставка 8%).

Листом №11-03-06751 від 22.11.2011 р., позивач повідомив Відповідача про необхідність внесення змін до договору, у звязку із внесенням вказаних вище змін постановою Кабінету Міністрів України до Методики розрахунку, та надіслав відповідний проект договору про внесення змін та доповнень до спірного договору оренди цілісного майнового комплексу в наступній редакції:

1. Пункт 3.1. розділу 3 "Орендна плата" викласти в наступній редакції:

"3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 4 жовтня 1995р. N 786 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961, які набрали чинності з 20.09.2011) (далі -Методика) становить без ПДВ за перший місяць оренди вересень 2011 року -672'010,34 грн.

Орендна плата згідно даного Договору сплачується з 20.09.2011 р.

2. Орендар зобов'язується протягом 20-ти днів з моменту підписання цих змін сплатити до державного бюджету суму донарахувань орендної плати, що виникла у зв'язку з перерахунком розміру орендної плати відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 4 жовтня 1995р. N 786 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961, які набрали чинності з 20.09.2011).

3. Договір набирає чинності з моменту підписання.

4. Цей договір укладено в 2-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Відповідач листом №01/09-181 від 27.12.2011 р. проти внесення змін заперечив.

В судовому засіданні 11.07.2012 р. представником відповідача до матеріалів справи долучено Акт про результати проведення перевірки виконання орендарем - Закритим акціонерним товариством «Львівський лікеро-горілчаний завод»умов договору оренди від 31.03.2000 р. №2 державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного лікеро-горілчаного заводу, стану його збереження і використання від 27.03.2012 р. по 05.04.2012 р., згідно якого комісією у складі: начальника відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту, начальника відділу з питань управління державним майном, головного спеціаліста відділу з питань оренди, головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту проведено перевірку виконання орендарем умов договору оренди від 31.03.2000 №2 та стану збереження і використання державного майна цілісного майнового комплексу.

Згідно п. 1.4. вищевказаного Акту, згідно з довідкою ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»від 16.03.2012 р. №05-280 заборгованість по орендній платі у відповідача відсутня і відповідає даним ІПС "Етап-Оренда".

Акт про результати проведення перевірки виконання орендарем - Закритим акціонерним товариством «Львівський лікеро-горілчаний завод»умов договору оренди від 31.03.2000 р. №2 державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного лікеро-горілчаного заводу, стану його збереження і використання від 27.03.2012 р. по 05.04.2012 р. затверджено начальником регіонального відділення ФДМУ по Львівській області - Н.Горлач.

Період з вересня 2011 р. і по липень 2012 р. згідно представлених платіжних документів Відповідачем оплачений за діючим розміром орендної плати.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовних заяв, сутність розглядуваного спору полягає у запровадженні змін до укладеного між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу щодо порядку розрахунку та розміру орендної плати з 20 вересня 2011 р. у зв'язку з внесенням Кабінетом Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати, якою керувалися сторони при укладанні договору та внесення до нього змін в перебігу дії.

Зважаючи на статус сторін, перебуванням об'єкту оренди у державній власності та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору №2 оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного лікеро-горілчаного заводу від 31.03.2000 р.

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 1 ст.188 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 19 та п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, згідно яких здійснення судом повноважень із надання судового захисту можливо виключно в межах, встановлених законом, суд враховує, що згідно приписів ст.ст. 651 та 652 Цивільного кодексу України зміна судом умов договору може бути зумовлена положеннями самого договору чи вказівкам законодавця, або істотним порушенням його умов, або істотною зміною обставин.

Виходячи із наведеного Позивачем нормативного обґрунтування заявлених вимог, останній вимагає зміни спірного договору саме у зв'язку із запровадженим самим договором імперативним (на думку Позивача) механізмом перегляду розміру орендної плати через зміну методики її розрахунку, в контексті чого судом і розглядається позов.

Водночас, за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту (у тому числі і зміна договору) є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Отже, в розглядуваному випадку, захищуваним Позивачем правом є суб'єктивне право сторони договору ініціювати зміни відносно розміру і порядку розрахунку орендної плати, а порушенням цього права ухилення Відповідача від укладання угоди щодо запровадження таких змін попри наявність обов'язку із акцепту пропозиції, що у сукупності і становить предмет доказування у розглядуваній справі.

Втім, виходячи із встановлених судом обставин справи, наразі не вбачається існування означених складових елементів для задоволення позовних вимог, з огляду на таке:

- Розглядуваний договір оренди цілісного майнового комплексу не містить жодних положень, які б запроваджували кореспондуючий п. 3.3. обов'язок Орендаря погоджуватися із пропозиціями Орендодавця відносно зміни розміру орендної плати навпаки, співставлення змісту цього пункту із п. 10.3 договору, який регламентує порядок зміни його умов, дозволяє однозначно стверджувати, що зміни запроваджуються виключно за умов взаємного волевиявлення сторін і це повністю відповідає приписам ст.627 Цивільного кодексу України. Відтак, зміст п. 3.3. договору відносно зміни методики розрахунку орендної плати розцінюється судом виключно як такий, що визначає лише право Орендодавця ініціювати у загальному порядку питання про перегляд розміру орендної плати, за наслідками реалізації якого (права) зміни або приймаються або ні в залежності від волевиявлення Орендаря.

- Посилання Позивача на те, що умови п. 3.3. відображають положення Типового договору оренди і через те, нібито, ці умови набувають імперативності, судом до уваги не приймаються, оскільки діюча редакція Типового договору оренди, з якого виписано п. 3.3. розглядуваного договору оренди, лише відтворювала положення ч.2 ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", що діяли до внесення змін Законом України від 29 червня 2004 року N 1905-IV, і вже не діяли і на момент укладання договору між сторонами, і не діють і зараз.

В свою чергу, запроваджена означеними змінами поточна редакція ч.2 ст. 21 названого Закону не тільки не містить вказівку на обов'язковість змін („.....розмір орендної плати може бути змінено...."), але й взагалі прямо не встановлює залежності можливості перегляду розміру змін від зміни методики розрахунку.

Наразі, ч.2 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає обов'язковість дотримання Типового договору лише при викладені наведених в ч.1 цієї статті істотних умов договору оренди, до яких віднесена сама орендна плата з урахуванням її індексації, а не порядок і умови її зміни. У будь-якому разі, жодне положення діючого законодавства України не містить приписів відносно пріоритетності умов затвердженого Фондом державного майна України Типового договору оренди цілісного майнового комплексу по відношенню до норм Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

- Аргументація позовних вимог ч.2 ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" в її поточній редакцій не підтверджує, а, навпаки, спростовує обґрунтованість позиції Орендодавця. Так, вказана норма передбачає можливість ініціації змін розміру орендної плати на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди (на це Позивач не посилається і відносно спірного проекту договору не доводить), а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. В свою чергу, жодна із згаданих у позовній заяві норм діючого законодавства України безпосередньо не визначає можливості зміни розміру орендної плати через зміну в перебігу дії договору методики її розрахунку - жодних вказівок відносно перегляду вже укладених договорів оренди державного майна не містить Постанова КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961.

Посилання в цьому контексті на загальне правило ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України відносно можливості зміни умов договору не за згодою сторін, якщо це передбачено самим договором, жодною мірою не стосується розглядуваного випадку, оскільки ч.2 ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" запроваджує спеціальну норму саме відносно розміру орендної плати, яка (норма) не може визначатися загальною нормою Цивільного кодексу України для всіх договорів. Теж саме вбачається і із змісту ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України, яка у досліджуваних правовідносинах між сторонами у світлі сформульованої в абз. 1 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. N 01-8/211 позиції має пріоритет у застосуванні як спеціальна по відношенню до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України у випадках, коли можливі зміни розміру орендної плати, визначаються, окрім згоди сторін, саме законодавством, а не договором; співставлення ч.1 і ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що згадувана Позивачем ч.1 стосується виключно позасудового порядку односторонньої зміни чи розірвання договору, який кореспондується із ст. 615 Кодексу, а отже не має відношення до розглядуваного випадку. Теж саме стосується і посилання на ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України у запропонованому Позивачем контексті, адже якщо бажана для Орендодавця зміна умов договору оренди могла б відбутися в односторонньому порядку (внаслідок вчинення ним відповідного одностороннього правозмінюючого правочину), взагалі б не існувало потреби у звернені до суду з цим позовом.

Частиною 4 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 284 Господарського кодексу України, положення яких відтворені п. 10.2 розглядуваного договору оренди цілісного майнового комплексу, гарантують збереження умов договору оренди впродовж всього строку його дії, навіть у випадку, коли законодавством встановлюються правила, що погіршують становище орендаря. Між тим, запропоновані Позивачем зміни передбачають збільшення для Відповідача орендних платежів в шість раз порівняно із існуючим порядком їх розрахунку, а отже, поза всякого сумніву, погіршують становище Орендаря. Дійсно, відплатний характер користування майном в межах орендних правовідносин визначає сутність таких правовідносин за змістом ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та дає підстави стверджувати, що розмір орендної плати і порядок її розрахунку є однією з визначальних умов для Орендодавця з точки зору балансу майнових інтересів сторін, в залежності від змісту якої останнім взагалі приймається рішення про укладання договору оренди.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України" від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів, законні сподівання та майновий інтерес Відповідача, повязані із набуттям в оренду цілісного майнового комплексу на визначений строк із узгодженими та законодавчого гарантованими відносно незмінюваності умовами оплати за оренду, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту гарантією, щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Тотожність за придатністю до судового захисту майнових інтересів та прав вбачається і із ст. 15 Цивільного кодексу України та п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, статус якого як обов'язкового закріплений ч. 2 ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України".

В свою чергу, згідно ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України вжиття заходів судового захисту прав Орендодавця пропонувати зміни умов договору є несумісним із одночасним завданням такими змінами шкоди законним майновим інтересам Орендаря всупереч встановленої для нього гарантії.

- Запровадженні Постановою КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961 зміни Методики розрахунку орендної плати, якою сторони керувалися при укладанні договору, не можуть розцінюватися як підстава для незастосування згадуваних вище законодавчих гарантій стабільності умов орендного договору і в контексті положень ч.2 ст. 22 Конституції України, якими встановлений загальний принцип, згідно якого прийняття нових або внесення змін до діючих законів не повинно мати наслідком звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відтак, позиція Позивача, яка зводиться до кваліфікації факту втрати чинності попередньої і відтвореної у діючому зараз Розрахунку орендної плати редакції Методики розрахунку орендної плати, як такого, що унеможливлює існування права Орендаря на сплату платежів за діючим Розрахунком, оцінюється судом як безпідставне звуження змісту та обсягу правомірно набутих відповідних прав Орендаря до їх повного анулювання всупереч законодавчої гарантії незмінюваності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обовязки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. В цьому аспекті, є всі підстави стверджувати, що будь-які подальші зміни у законодавстві, що регулює порядок розрахунків орендних платежів, за відсутністю спеціального законодавчого застереження не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше, до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих суб'єктів, зокрема Позивача.

Таким чином, суд, враховуючи приведені вище висновки щодо правової оцінки розглядуваних правовідносин, погоджуючись із запереченням Відповідача стосовно аргументів позову, має підстави стверджувати про відсутність обов'язку у Орендаря акцептувати розглядувану пропозицію Орендодавця про зміну (збільшення) розміру орендної плати з мотивів прийняття Постанови КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961.

В свою чергу, відхилення такої пропозиції не може вважатися порушенням та мати наслідком примусове (у судовому порядку) внесення змін до договору оренди, адже відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, суд вважає за неможливе запровадження змін до договору у запропонованій Позивачем редакції також через невідповідність змісту проекту договору про внесення змін та доповнень до спірного договору оренди цілісного майнового комплексу проекту Розрахунку орендної плати до нього вимогам діючого законодавства України.

Так, аналіз положень запропонованого проекту договору про зміни вказує на те, що збільшений розмір орендної плати сплачується з 20 вересня 2011р., тоді як і за перший місяць оренди -вересень 2011 р. становить 672'010,34 грн.

Період з вересня 2011р. і по липень 2012р. згідно представлених платіжних документів Відповідачем оплачений за діючим розміром орендної плати - грошові зобов'язання Орендаря в цій частині вже відсутні через припинення належним виконанням в порядку ст. 599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України. В свою чергу, наслідком зміни договору ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України визначає зміну відповідних зобов'язань, що передбачає поточне існування цих зобов'язань, а отже в розглядуваному випадку не може стосуватися вже сплаченого періоду, тим більше, що запропонований проект змін не містить жодних положень на врегулювання питання доплати орендних платежів відносно вже сплаченого періоду у відповідності до зміненого розрахунку оплати, а позовні вимоги не містять клопотання про встановлення чинності спірних змін до договору з іншої, аніж моменту набрання чинності рішенням суду, дати згідно ч.5 ст.188 Господарського кодексу України:

- Оскільки орендна плата є ціною договору оренди у розумінні ст. 189 Господарського кодексу України, остільки положення розглядуваного проекту договору в частині, що передбачає зміну орендної плати відносно вже сплаченого періоду, не відповідають вимогам ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, адже щодо цього періоду договір є виконаним двома сторонами (Орендар користувався об'єктом оренди і сплатив за це користування);

- Постанова КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961 не вказує на наявність у неї зворотної сили (ретроспективної дії). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти за загальним правилом не мають зворотної дії в часі. Відтак, оскільки цей нормативно-правовий акт набув чинності лише 20.09.2011р., остільки не має жодних праввоих підстав розраховувати оренду плату і за період з 1 по 19 вересня 2011р. за новою редакцією Методики розрахунку, як це здійснено у спірному проекті Позивачем (новий розмір орендної плати розрахований для всього вересня 2011р.).

Враховуючи наведене суд вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими та недоведеними. Таким чином, в задоволенні позовних вимог потрібно відмовити.

Судовий збір в силу ст. 49 ГПК України залишається за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задовленні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.07.2012 р.

Суддя Синчук М.М.