Рішення № 25179030, 04.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/6358-2012 04.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», с.Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558», м.Київ

про: стягнення 41 648,45 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Хомяков С.М. -(довір № б/н від 21.06.2013р.);

від Відповідача - Шатохіна Л.В. -(довір. № 03/07-12 від 03.07.2012р.);

Шатохіна О.І. -(довір. № б/н від 01.06.2012р.).

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»с.Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №558», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 41 648,45 грн., з яких основний борг у розмірі - 29 993,98 грн., неустойку у сумі -11 198,56 грн., 3% річних у розмірі -245,95 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -209,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 06.06.2012р.

30.05.2012р. від Відповідача через канцелярію суду надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія статуту Відповідача та копія наказу про призначення директора Відповідача. Крім того, Відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю представника Відповідача.

06.06.2012р. від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог з доказами направлення Відповідачу, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі -8317,39 грн., неустойку у сумі -11 198,56 грн., 3% річних у розмірі -245,95 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -209,95 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 06.06.2012р. підписаний з боку Позивача, підтвердження Позивача щодо суми боргу, оригінали банківських виписок, копію листа Відповідача.

Ухвалою Господарського суду від 06.06.2012р. розгляд справи було відкладено на 04.07.2012р. у зв'язку з неявкою представника Відповідача та поданим ним клопотанням про відкладення на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

15.06.2012р. від Відповідача надійшли заперечення на позов, відповідно до яких останній заперечив проти позовних вимог у повному обсягу, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача. Вказані заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що здійснення другої поставки товару за договором, було здійснено Позивачем без попереднього узгодження з Відповідачем, продукція на суму 8 317,39 грн. є нереалізованою, а Відповідач неодноразово звертався до Позивача з пропозиціями про повернення товару, які були проігноровані Позивачем. Крім того, Відповідач заперечує проти нарахування Позивачем штрафних санкцій, посилаючись на те, що сторонами були внесені зміни до договору (викреслені перші два абзаци розділу 4 Договору), у зв'язку з чим, нарахування штрафних санкцій Позивачем є неправомірним.

Крім того, Відповідачем були надані для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія платіжного доручення № 983 від 03.05.2012р. на суму 20 000,00 грн., копія платіжного доручення № 1013 від 21.05.2012р. на суму 9 676,59 грн., копія платіжного доручення № 446 від 21.05.2012р. на суму 12 000,00 грн., копія накладної на повернення № 140979 від 21.05.2012р. на суму 8 317,39 грн., яка підписана з боку Відповідача, копія листа № 20 від 29.05.2012р., копії фіскальних чеків, копія договору № 001296 від 26.11.2010р.

03.07.2012р. від Відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог у повному обсягу, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача. Вказані заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що здійснення другої поставки товару за договором, було здійснено Позивачем без попереднього узгодження з Відповідачем, продукція на суму 8 317,39 грн. є нереалізованою, а Відповідач неодноразово звертався до Позивача з пропозиціями про повернення товару, які були проігноровані Позивачем. Крім того, Відповідач заперечує проти нарахування Позивачем штрафних санкцій, посилаючись на те, що сторонами були внесені зміни до договору (викреслені перші два абзаци розділу 4 Договору), у зв'язку з чим, нарахування штрафних санкцій Позивачем є неправомірним.

Крім того, Відповідачем були надані для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія договору № 001296 від 26.11.2010р., копія платіжного доручення № 983 від 03.05.2012р. на суму 20 000,00 грн., копія платіжного доручення № 446 від 21.05.2012р. на суму 12 000,00 грн., копія платіжного доручення № 1013 від 21.05.2012р. на суму 9 676,59 грн., копія накладної на повернення № 140979 від 21.05.2012р. на суму 8 317,39 грн., яка підписана з боку Відповідача.

В судовому засіданні 04.07.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні 04.07.2012р. надав для залучення до матеріалів справи копії право установчих документів, заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов та у запереченнях на позов, які містяться в матеріалах справи.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір поставки №0001296.

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі по тексту іменується як продукція та/або товар, в асортименті, партіями відповідно накладних, на умовах, даного Договору.

Згідно до п.2.2 Договору, продукція поставляється партіями. Партією Продукції вважається кількість Продукції, вказане в накладній (ТТН).

Як вбачається з п.2.3 Договору, ціна цього Договору визначається виходячи із загальної вартості Продукції, поставленої протягом терміну дії даного Договору.

Відповідно до п.2.5 Договору, поставка партій Продукції здійснюється Постачальником протягом 3 робочих днів з моменту узгодження Сторонами усній заявки Покупця. Заявка покупця не є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно із п.2.6 Договору, разом з Продукцією Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: накладну / ТТН (із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії Продукції); податкову накладну; документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється. Підписана Сторонами накладна / ТТН свідчить, що Постачальник передав дані документи Покупцеві.

Відповідно до п.2.9 Договору, Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану за цим договором продукцію не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її передачі.

Пунктом 2.10 Договору, передбачено, що моментом передачі партії (датою поставки) Продукції є дата її фактичного отримання, зазначена Покупцем у підписаній Сторонами видатковій накладній на дану Продукцію (відмітка ставиться на примірнику Постачальника). У разі відсутності відмітки Продавця на примірнику видаткової накладної Постачальника про дату фактичного отримання Продукції, датою поставки вважається дата, зазначена в такий накладної друкованим способом.

Враховуючи те, що доставка Продукції буде здійснюватися централізовано - кільцевими перевезеннями, відпустка Продукції Покупцеві може здійснюватися без довіреності на отримання цінностей за умови виконання Сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 Інструкції про Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99. (п.2.11 Договору).

Відповідно до п.2.12 Договору, про зміну зразка печатки (штампа) Покупець зобов'язаний повідомити Постачальника в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дня настання таких змін. У разі порушення Покупцем даної умови, Продукція буде вважатися отриманим уповноваженими особами, а видаткові накладні - завіреними належними печатками (штампами).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у разі недотримання строків оплати продукції, вказаних у п.2.9 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1 % від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати складає більше 30 календарних днів, Покупець, крім того, зобов'язаний виплатити Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії Продукції, оплата якого прострочена.

Згідно до п.7.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2012 року. Строк дії даного Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового строку дії жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальше співробітництво.

Пунктом 7.2 Договору, всі зміни та доповнення до даного договору будуть вважатися дійсними, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 49 993,98 грн.

Одержання продукції Відповідачем підтверджується підписом його представників у видаткових накладних, листом, виданим на підставі п.13 наказу міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», що дає право його найманим робітникам одержувати від Позивача алкогольні напої.

Крім того, дії представників Відповідача, схвалені його посадовою особою, що використовує печатку підприємства в порядку передбаченому п.п. 3.4.1. наказом «Про затвердження інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів» № 17 від 1999.01.11.

Судом встановлено, що Відповідачем було частково оплачено поставлений товар на загальну суму 41 676,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та не заперечується сторонами, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8 317,39 грн., яка й заявлена Відповідачем до стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві та у запереченнях Відповідача, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №0001296 від 26.11.2012р. з додатком до нього, є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 49 993,98 грн.

Одержання продукції Відповідачем підтверджується підписом його представників у видаткових накладних, листом, виданим на підставі п.13 наказу міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», що дає право його найманим робітникам одержувати від Позивача алкогольні напої.

Крім того, дії представників Відповідача, схвалені його посадовою особою, що використовує печатку підприємства в порядку передбаченому п.п. 3.4.1. наказом «Про затвердження інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів» № 17 від 1999.01.11.

Відповідно до п.2.9 Договору, Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану за цим договором продукцію не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її передачі.

Судом встановлено, що Відповідачем було частково оплачено поставлений товар на загальну суму 41 676,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та не заперечується сторонами, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8 317,39 грн., яка й заявлена Відповідачем до стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 8 317,39 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 1199,76 грн.

На ідставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Окрім пені, передбаченої п.4.1. даного Договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченої партії продукції, у випадку якщо прострочка становить більше 30 календарних днів.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданого товару, позивачем є доведеним, сторонами в договорі не обумовлено можливість продовження строків для оплати переданого товару, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу -9998,80 грн., дійшов висновку про його обґрунтованість.

Проте, відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4. Постанови №18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд враховуючи обставини, які склалися на установі Відповідача, причин неналежного виконання зобов'язання (відсутність попиту на товар) та те, що розмір заявленої до стягнення Позивачем штрафу - 9998,80 грн. перевищує розмір основного боргу (8 317,39 грн.) керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшує розмір штрафу на 4999,40 грн.

Таким чином, суд задовольняє вимогу Позивача щодо стягнення штрафу частково у розмірі 4 999,40 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення штрафу відмовляє з підстав, викладених вище.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з 29.01.2012р. до 07.03.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 245,95 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив, що розмір інфляційних, який нарахований Позивачем з 29.01.2012р. до 07.03.2012р. не перевищує розмір, який може бути нарахований протягом періоду з 29.01.2012р. до 07.03.2012р., а отже підлягає стягненню, у розмірі 209,95 грн.

При цьому, суд не приймає заперечення Відповідача викладені останнім письмово, та додані до матеріалів справи, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору, всі зміни та доповнення до даного договору будуть вважатися дійсними, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Судом в судовому засіданні було оглянуто оригінал Договору № 0001296 від 26.11.2010р. та встановлено відсутність в останньому будь-яких закреслень на які посилається Відповідач у своєму відзиві та запереченнях.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів внесення змін до договору, відповідно до п.7.2, щодо відстрочення здійснення поставки товару у зв'язку з неможливістю його реалізації або змін щодо звільнення Відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заперечення Відповідача є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Крім того, судом встановлено, що розмір судового збору сплачений Позивачем при поданні позову до суду, перевищує розмір, який підлягає сплаті, а отже суд приходить до висновку про повернення надмірно сплаченого судового збору Позивачу, про що приймає відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись п. 3.17.4. Постанови №18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (код ЄДРПОУ 36499654) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»(код ЄДРПОУ 16477023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»(код ЄДРПОУ 36499654) основний борг у розмірі 8 317,39 грн., пеню у розмірі -1199,76 грн., штраф у розмірі -4999,40 грн., 3% річних у розмірі -245,95 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -209,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»(код ЄДРПОУ 16477023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»(код ЄДРПОУ 36499654) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 09.07.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева