Рішення № 25179007, 09.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/7214-2012 09.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягання 12 614,10 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: Усенко А.М. за довіреністю № 5 від 03.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (далі -відповідач) про стягнення 12 614,10 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 15.02.2005 р. між сторонами було укладено Генеральний договір про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцесії) № 27ФП/05, відповідно до якого сторони вирішили здійснювати факультативне перестрахування ризиків виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками, передача яких здійснюється шляхом укладення окремих ковер-нотів. Враховуючи зазначене, між сторонами було укладено Ковер-ноти № 385-09ИП/2.1.5.1. від 31.08.2009 р., № 26-07ИП/2.1.5.5. від 05.01.2007 р. та № 29-09ИП/2.1.5.1. від 24.01.2009 р., протягом дії яких відбулись страхові випадки, у зв'язку з якими позивач виплатив відповідні страхові відшкодування. Оскільки за відповідачем рахується заборгованість на суму 12 614, 10 грн. щодо відшкодування збитків позивача як перестрахувальника, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/7214-2012 та призначено її до розгляду на 18.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 09.07.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 09.07.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2005 р. між позивачем та ЗАТ "Паливно-енергетична страхова компанія", правонаступником якої є відповідач, було укладено Генеральний договір про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцесії) № 27ФП/05, предметом якого відповідно до п. 1.1. є порядок здійснення сторонами взаємного факультативного перестрахування ризиків як на пропорційній, так і на непропорційній основі.

Дія цього договору не поширюється на укладені сторонами договори облігаторного та факультативно-облігаторного перестрахування (п. 1.2. Генерального договору).

Згідно з п. 3.3. Генерального договору передача і прийняття ризиків у перестрахування згідно з умовами цього договору здійснюється сторонами шляхом укладення окремих ковер-нотів.

Відповідно до п. 3.4. Генерального договору сторона, яка уклала ковер-нот як перестрахувик, зобов'язується на умовах, визначених таким ковер-нотом і цим договором, відшкодувати стороні, що уклала вказаний ковер-нот як перестрахувальник, збитки, що виникли у перестрахувальника у зв'язку з виконанням його зобов'язань перед страхувальником згідно з умовами оригінального договору страхування.

Відповідно до п. 5.2. Генерального договору під відповідальністю перестраховика (перестрахувальною відповідальністю, перестрахувальним захистом) слід розуміти обов'язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині, обумовленій окремим договором перестрахування, при настанні страхового випадку за оригінальним договором страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки за оригінальним договором страхування, що відбулися в період дії укладеного на підставі цього договору окремого договору перестрахування.

Згідно з п. 8.7. Генерального договору з метою одержання відшкодування за цим договором перестрахувальник після повідомлення про настання страхового випадку в строки, що встановлені цим Договором, після врегулювання збитку, надає перестраховикові копії засвідчених підписом уповноваженої особи й оригінальним відбитком печатки перестрахувальника таких документів: копії страхового акту (іншого документу, передбаченого Правилами страхування страховика), копії офіційного висновку (довідки, акту і т.д.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок (наприклад довідки ДАІ про ДТП, копії акта пожежно-технічної експертизи про причини пожежі і т.п.) (тобто копії документів, що підтверджують факт настання і розмір збитку), калькуляцію збитку або копії рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію, розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, такий розрахунок повинен бути зроблений з урахуванням франшизи, якщо така франшиза передбачена умовами конкретного договору перестрахування, копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або копії видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником (страховиком) власного утримання по конкретному договору перестрахування.

Відповідно до п. 8.9 Генерального договору перестраховик зобов'язаний прийняти рішення з приводу заявленої вимоги (рахунку) щодо виплати страхового відшкодування протягом 15 робочих днів з моменту отримання усіх необхідних документів.

Згідно з п. 13.1. Генерального договору він укладений на невизначений термін і набирає силу з моменту підписання його сторонами.

05.01.2007 р. між сторонами було укладено Ковер-нот № 26-07ИП/2.1.5.5, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в перестрахування ризик ДТП, викрадення, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій відносно вантажних автомобілів, в т.ч. КОGEL SN 24P, д.н. НОМЕР_1, (страхувальник -ВАТ "Київське АТП-2240") на загальну страхову суму 2 772 575, 60 грн. за типом перестрахування -факультативне пропорційне, з відповідальністю перестраховика -щодо автомобіля КОGEL SN 24P, д.н. НОМЕР_1 - 57 253, 03 грн.

11.04.2008 р. листом за № 611/УВЗ позивач направив відповідачу документи по справі щодо виплати відшкодування ВАТ "Київське АТП-2240" за пошкоджений 02.09.2007 р. в результаті настання страхового випадку т.з. КОGEL SN 24P, д.н. НОМЕР_1, з проханням розглянути надані документи та здійснити виплату частки страхового відшкодування у розмірі 4 034, 51 грн.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, внаслідок зарахування взаємної заборгованості шляхом підписання Акту звірки розрахунків від 14.12.2009 р., заборгованість відповідача по вказаному ковер-ноту складає 2 760, 44 грн.

24.01.2009 р. між сторонами було укладено Ковер-нот № 29-09ИП/2.1.5.1., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в перестрахування ризик ДТП, викрадення, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій відносно легкового автомобіля Mercedes-Benz S200К Matic, 2008 р.в., № НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_5 (вигодонабувач -АКБ "Трансбанк", страхувальник -ОСОБА_2) на загальну страхову суму 266 051, 20 грн. за типом перестрахування -факультативне пропорційне, з відповідальністю перестраховика -126 051, 20 грн. (47, 38 %).

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2009 р. до Ковер-ноту № 29-09ИП/2.1.5.1. сторони вирішили припинити його дію. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди перестраховик зобов'язався повернути перестрахувальнику премію за період, що залишився до закінчення строку дії Ковер-ноту у розмірі 4 700, 85 грн.

31.08.2009 р. між сторонами було укладено Ковер-нот № 385-09ИП/2.1.5.1., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в перестрахування ризик ДТП, викрадення, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій відносно легкового автомобіля Mercedes-Benz S4S0L Matic, 2008 р.в., № НОМЕР_4, № кузова НОМЕР_6 (вигодонабувач та страхувальник -ОСОБА_3) на загальну страхову суму 888 930, 00 грн. за типом перестрахування -факультативне пропорційне, з відповідальністю перестраховика -200 000, 00 грн. (22, 5 %).

26.10.2010 р. листом за № 7526 позивач направив відповідачу документи по справі щодо виплати відшкодування ОСОБА_3 за пошкоджений 08.02.2010 р. в результаті настання страхового випадку т.з. Mercedes-Benz S4S0L Matic, з проханням розглянути надані документи та здійснити виплату частки страхового відшкодування у розмірі 5 152, 81 грн.

21.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, якою просив погасити заборгованість у розмірі 12 614, 10 грн., яка однак була залишена без задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами перестрахування.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування -це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона (цедент) передає повністю або частково страховий ризик (або групу ризиків) іншій стороні -перестраховику, котрий в свою чергу бере на себе зобов'язання відшкодовувати цеденту відповідну частину страхового покриття.

За способом взаємозобов'язань цедента та цесіонарія договори перестрахування бувають: факультативними; облігаторними; факультативно-облігаторними.

Договір факультативного перестрахування (ковер-нот) -це письмова угода між страховиком та перестраховиком, згідно з якою перестраховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за оригінальним договором страхування, який було укладено перестрахувальником або ризик за яким було прийнято перестрахувальником в перестрахування, виплатити частку страхової суми або відшкодувати частину завданого збитку у межах відповідальності перестраховика, визначеної конкретним договором перестрахування, перестрахувальнику або страхувальнику чи іншій третій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено оригінальний договір страхування, якщо про це зазначено в конкретному договорі перестрахування, а страховик зобов'язується сплачувати перестрахові платежі у терміни, визначені в конкретному договорі перестрахування, та виконувати інші умови такого договору.

Договір облігаторного перестрахування -це письмова угода між страховиком та перестраховиком, згідно з якою цедент зобов'язаний передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного й того ж характеру, взяті на страхування в тій чи іншій країні, а перестраховик зобов'язується прийняти всі ці ризики в перестрахування, не маючи можливості контролювати ні тарифікацію, ні виплати з ліквідації збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 8.9 Генерального договору перестраховик зобов'язаний прийняти рішення з приводу заявленої вимоги (рахунку) щодо виплати страхового відшкодування протягом 15 робочих днів з моменту отримання усіх необхідних документів.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією від 21.03.2012 р. позивач звертався до відповідача в тому числі з вимогою про погашення боргу в сумі 4 700, 85 грн. за Додатковою угодою № 1 від 01.04.2009 р. до Ковер-ноту № 29-09ИП/2.1.5.1.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виплати часток страхових сум, про які йшла мова вище, а також повернення перестрахувальнику премії за період, що залишився до закінчення строку дії Ковер-ноту № 29-09ИП/2.1.5.1., як це було передбачено сторонами Додатковою угодою № 1 від 01.04.2009 р. до Ковер-ноту № 29-09ИП/2.1.5.1.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати заявлених до стягнення коштів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Марини Раскової, будинок 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, Подільський район, вулиця Електриків, будинок 29А, код ЄДРПОУ 20842474) 12 614 (дванадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 10 коп. основного боргу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2012 р.

Суддя В.С. Ломака