Рішення № 25178923, 12.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.12 Справа № 5015/2201/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України, від імені якого діє Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6»ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Львівській області, м. Львів,

про: стягнення 3 030 грн. 99 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 281 грн. 11 коп. пені, 87 грн. 86 коп. трьох відсотків річних, 1 012 грн. 56 коп. відшкодування податку за землю та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Гарасимчук А.В. (посвідчення № 405);

Від позивача: Бондар М.Л. -представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився,

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представник позивача не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України, від імені якого діє Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6»ДТГО «Львівська залізниця»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області про стягнення 3 030 грн. 99 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 281 грн. 11 коп. пені, 87 грн. 86 коп. трьох відсотків річних, 1 012 грн. 56 коп. відшкодування податку за землю та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.06.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.06.2012 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

Прокурор в судове засідання 12.07.2012 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

В судовому засіданні позивач зазначає, що, внаслідок перетворення, Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6»ДТГО «Львівська залізниця»змінив найменування на «Будівельно-експлуатаційне управління №1»Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(докази в матеріалах справи).

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6»Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»є філією ДТГО «Львівська залізниця»без права юридичної особи, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33196325, знаходиться за адресою: 79025, Львівська область, м. Львів, вул. Талліннська, буд. 3 (докази в матеріалах справи).

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01059900, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (докази в матеріалах справи).

Пунктом 1 Наказу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»від 18.05.2012 року № 388/Н «Про реорганізацію відокремлених підрозділів залізниця»(із змінами, внесеними Наказом від 13.06.2012 року №456/Н) Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6»Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»реорганізовано в Відокремлений підрозділ «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1»Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

Відокремлений підрозділ «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1»Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»є філією ДТГО «Львівська залізниця»без права юридичної особи, йому присвоєно код ЄДРПОУ 38287689, знаходиться за адресою: 79025, Львівська область, м. Львів, вул. Талліннська, буд. 3, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ серії АА № 570993 (докази в матеріалах справи).

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє структурний підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 79025, АДРЕСА_1 (докази в матеріалах справи).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20823070, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 3 (докази в матеріалах справи).

30.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -відповідач, орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 137 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину вбудованих нежитлових приміщень їдальні, площею 194,63 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - майно) та перебуває на балансі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6" ДТГО "Львівська залізниця" (далі - Балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 31.03.2009 року і становить за незалежною оцінкою 1101739,00 грн. (Один мільйон сто одна тисяча сімсот тридцять дев'ять гривень 00 коп.).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом -ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб'єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Згідно пункту 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи (182,63 кв.м.) та розміщення бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (12,00 кв.м.).

Розділом 2 договору встановлено умови передачі орендованого майна орендарю, розділом 3 -орендну плату.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Відповідно до пункту 2.3. договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами) (далі - Методика) становить без ПДВ за базовий місяць оренди червень 2009 року 6 169 грн. 81 коп. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - вересень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди червень 2009 року на індекси інфляції за липень, серпень та вересень 2009 року.

Згідно пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що у разі користуванням Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж,у наступному співвідношенні:

- 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Управлінням Державного Казначейства України, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 23949066, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080300);

- 30% на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Розділами 5 та договору передбачені права та обов'язки орендаря, розділом 7 та 8 -права та обов'язки орендодавця і балансоутримувача.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору орендар зобов'язувався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору.

Пунктом 5.3. договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно пункту 5.10. договору орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до пункту 7.1. договору орендодавець зобов'язувався передати за участю балансоутримувача орендарю в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з договором.

Розділом 9 договору сторони погодили відповідальність сторін за договором та порядок вирішення спорів, розділом 10 -строк чинності, умови зміни та припинення договору.

Так, відповідно до пункту 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що договір укладено строком на два роки та 364 дні, що діє з 30.09.2009 року по 27.09.2012 року включно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2011 року у справі №5015/4099/11 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6»ДТГО «Львівська залізниця»про розірвання договору оренди, зобов'язання до вчинення дій та виселення позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволено частково, вирішено розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №137 від 30.09.2009 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Згідно приписів частини другої статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, як вбачається із долученого до матеріалів справи Акту приймання-передачі нерухомого державного майна, загальною площею 194, 63 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 19.07.2011 року б/н, орендар передав, а балансоутримувач прийняв нерухоме державне майно -частину вбудованого нежитлового приміщення їдальні, загальною площею 194, 63 м. кв., за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток орендаря та балансоутримувача (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором із відшкодування податку за землю в період з січня 2011 року по червень 2011 року включно та орендної плати за договором в період з 01.06.2011 року по 19.07.2012 року включно належним чином не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість із відшкодування податку за землю за період з січня 2011 року по червень 2011 року в розмірі 1 012 грн. 56 коп. та зі сплати орендної плати за період з 01.06.2011 року по 19.07.2011 року включно в розмірі 5 930 грн. 99 коп. (розрахунок сум заборгованості зі відшкодування податку за землю та орендної плати в матеріалах справи).

31.08.2011 року відповідачем частково погашено заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 2 000 грн. 00 коп., 29.09.2011 року -в розмірі 500 грн. 00 коп., 25.10.2011 року -в розмірі 400 грн. 00 коп.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем зі відшкодування податку за землю за період з січня 2011 року по червень 2011 року включно становить 1 012 грн. 56 коп., зі сплати орендної плати за період з 01.06.2011 року по 19.07.2011 року включно -3 030 грн. 99 коп., станом на час розгляду справи в судовому засіданні прокурором та сторонами доказів її погашення суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між Відокремленим підрозділом «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6»ДТГО «Львівська залізниця»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з господарського Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2009 року № 137.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а виходячи з вимог ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 281 грн. 11 коп. за період з 01.08.2011 року по 01.01.2012 року, яка нарахована відповідно до пункту 3.7. договору (розрахунок в матеріалах справи).

за період з 01.08.2011 року по 11.08.2011 року -3 695 грн. 44 коп. х 15,5 / 100 / 365 х 11 = 17 грн. 26 коп.

за період з 11.08.2011 року по 31.08.2011 року -5 930 грн. 99 коп. х 15,5 / 100 / 365 х 21 = 52 грн. 89 коп.

за період з 31.08.2011 року по 29.09.2011 року -3 930 грн. 99 коп. х 15,5 / 100 / 365 х 30 = 50 грн. 08 коп.

за період з 29.09.2011 рок по 25.10.2011 року -3 430 грн. 99 коп. х 15,5 / 100 / 365 х 27 = 39 грн. 34 коп.

за період з 25.10.2011 рок по 01.01.2012 року -3 030 грн. 99 коп. х 15,5 / 100 / 365 х 160 = 88 грн. 81 коп.

Таким чином, загальна сума пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 248 грн. 38 коп.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 87 грн. 86 коп. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 01.06.2011 року по 01.04.2012 року у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Судом перераховано розмір трьох відсотків річних, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь і вони становлять:

за період з 11.07.2011 року по 11.08.2011 року -3 695 грн. 44 коп. х 3 / 100 / 365 х 32 = 9 грн. 72 коп.

за період з 11.08.2011 року по 31.08.2011 року -5 930 грн. 99 коп. х 3 / 100 / 365 х 21 = 10 грн. 24 коп.

за період з 31.08.2011 року по 29.09.2011 року -3 930 грн. 99 коп. х 3 / 100 / 365 х 30 = 9 грн. 69 коп.

за період з 29.09.2011 рок по 25.10.2011 року -3 430 грн. 99 коп. х 3 / 100 / 365 х 27 = 7 грн. 61 коп.

за період з 25.10.2011 рок по 01.04.2012 року -3 030 грн. 99 коп. х 3 / 100 / 365 х 160 = 39 грн. 86 коп.

Таким чином, загальна сума трьох відсотків річних, які слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 76 грн. 63 коп.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Львівського міжрайонного транспортного прокурора, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру»та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року, інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача та стягнути їх в дохід Державного бюджету.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково

2. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79025, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 01059900) 1 012 грн. 56 коп. відшкодування податку за землю, 3 030 грн. 99 коп. заборгованості із сплати орендної плати, 248 грн. 38 коп. пені та 76 грн. 63 коп. трьох відсотків річних.

3. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79025, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного Бюджету України 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

12.07.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.