Рішення № 25178792, 13.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/7594-2012 13.07.12

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»ДоПриватного акціонерного товариства Акціонерної Страхової компанії «ІнтерТрансПоліс»Простягнення 13 891,25 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаБілинова А.В.Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Акціонерної Страхової компанії «ІнтерТрансПоліс» (далі - Відповідач) про стягнення 13 891,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 12 015,15 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 375,32 грн., збитків від інфляції у розмірі 132,17 грн. та 3% річних у розмірі 268,61 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 27.06.2012 р.

22.06.2012 р. через канцелярію суду надійшов лист від МТСБУ №15094/7-3-11 від 19.06.2012 р. з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ по полісу №ВЕ/8444947.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 13.07.2012 р.

12.07.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові уточнення позовних вимог, за змістом яких позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 11 015,15 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000,00 грн.)., пені у розмірі 977,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 121,169 грн. та 246,27 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд приймає до розгляду уточнені позовні вимоги.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13Є, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14126684 від 25.06.2012 р. та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2011 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №06-DR/14-174-01896 добровільного страхування наземного транспорту, що не є предметом застави за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Mersedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

11.03.2011 р. о 17 годині 40 хвилин громадянин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом автомобілем «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, по вул. Університетська -пр. Ватутіна в м. Донецьку, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «Mersedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ м. Донецька №1147 від 11.04.2011 р.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13.04.2011 р. у справі №3-1136/11 водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

29.06.2011 р. водій застрахованого транспортного засобу -автомобіля «Mersedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №02-12/04 про оцінку вартості збитку спричиненого пошкодженням транспортного засобу, складеного 12.04.2011 р. ФОП «Кулиш Олександр Васильович»(сертифікат НОМЕР_3 суб'єкта оціночної діяльності від 08.07.2008 р.), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Mersedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12 015,15 грн.

Страховим актом №СТ/11/0325 від 04.07.2011 р. пошкодження транспортного засобу марки «Mersedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 11.03.2011 р. о 17 годині 40 хвилин Університетська - пр. Ватутіна в м. Донецьку, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 12 015,15 грн.

На підставі страхового акту №СТ/11/0325 від 04.07.2011 р. позивачем перераховано на рахунок страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 12 015,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4851 від 04.07.2011 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього перейшло в межах суми 12 015,15 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Згідно із інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, що надана останнім у листі №15094/7-3-11 від 19.06.2012 р. на запит Господарського суду м. Києва №5011-67/7594-2012 від 12.06.2012 р., цивільно-правова відповідальність власника за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_3 транспортного засобу автомобіля «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем згідно із полісом №ВЕ/8444947.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №ВЕ/8444947, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент ДТП та направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Заявою №03/1593 від 02.08.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 12 015,15 грн.

Отримання відповідачем заяви №03/1593 від 09.08.2011 р. підтверджується вхідним №3144 від 09.08.2011 р.

Вказаним договором (поліс №ВЕ/8444947) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом ВЕ/8444947, передбачено франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом підлягає зменшенню на суму 1 000,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВЕ/8444947 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 015,15 грн. у строк до моменту звернення позивача до суду.

Відтак позовні вимоги, з урахуванням письмових уточнень, про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 11 015,15 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, з урахуванням письмових уточнень, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 977,98 грн. нарахованої позивачем на суму простроченого страхового відшкодування у період з 09.09.2011 р. по 06.069.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 977,98 грн. пені.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином положення п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у зазначеній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню вразі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відтак, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову думку містить постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2012 р. у справі №4/17-3520-2011.

Також, з урахуванням письмових пояснень, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 246,27 грн. нарахованих за період з 09.09.2011 р. по 06.06.2012 р. та інфляційних збитків у розмірі 121,16 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування за період з вересня 2011 р. по березень 2012 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних та інфляційних збитків від простроченої суми за весь час прострочення. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних та інфляційних збитків за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленого судом розміру страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача (11 015,15 грн.) розмір інфляційних збитків та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу становить 121,17 грн. та 246,26 грн. відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 0,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства Акціонерної Страхової компанії «ІнтерТрансПоліс» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»11 015,15 грн. страхового відшкодування, 3% річних у розмірі 246,26 грн. та інфляційних збитків у розмірі 121,16 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерної Страхової компанії «ІнтерТрансПоліс» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13Є; код ЄДРПОУ 31451838) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) страхове відшкодування в сумі 11 015 (одинадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 246 (двісті сорок шість) грн. 26 коп., інфляційних збитків у розмірі 121 (сто двадцять одна ) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 371 (одна тисяча триста сімдесят одна) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 13.07.2012 р.