Рішення № 25178777, 11.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.12 Справа № 5015/2605/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс", м. Львів

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

про стягнення 406 841 грн. 13 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Гриценяк В.В., представник (довіреність б/н від 10.07.2012 р.);

від відповідача: Кречетова Л.І., представник (довіреність №НЮ-58 від 01.01.2012 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів про стягнення 406 841 грн. 13 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 24.06.2012 р. призначив розгляд справи на 11.07.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість за товар становить 382 490 грн. 55 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в сумі 15 094 грн. 05 коп., втрати від інфляції в сумі 3 214 грн. 15 коп. та 3% річних в сумі 6 042 грн. 38 коп. Таким чином, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 406 841 грн. 13 коп.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 382 490 грн. 55 коп. та зазначив, що позивачем нараховано пеню з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 11.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23 серпня 2011 р. між ТзОВ ВНФ "Галелектросервіс" (постачальник) та ДТГО "Львівська залізниця" (покупець) було укладено договір поставки №Л/НХ-111762/НЮ. Додатком №1 до цього договору було укладено специфікацію №1.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцеві (відповідачу) товар, зазначений в специфікації №1, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 417 490 грн. 55 коп., що підтверджується видатковими накладними №0908-00004 від 08.09.2011 р., №0915-00002 від 15.09.2011 р., №0923-00001 від 23.09.2011 р., №1101-00001 від 01.11.2011 р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЗ №237993/2561 від 07.09.2011 р., ЯОЗ №248328/2894 від 31.10.2011 р.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 банківських днів після дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 382 490 грн. 55 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.5. договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано пеню в розмірі 15 094 грн. 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 042 грн. 38 коп., а також 3% річних в розмірі 3 214 грн. 15 коп.

Як вбачається з розрахунку суми позову, позивачем нараховано пеню на суму заборгованості, яка виникла по поставці партії товару згідно видаткової накладної №0915-00002 від 15.09.2011 р. за період з 09.12.2011 р. по 20.06.2012 р., тобто за 195 днів, та згідно видаткової накладної №0923-00001 від 23.09.2011 р. за період з 17.12.2011 р. по 20.06.2012 р., тобто за 187 днів.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, у відповідності з вимогами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості товару згідно видаткової накладної №0915-00002 від 15.09.2011 р. припиняється 08.06.2012 р., згідно видаткової накладної №0923-00001 від 23.09.2011 р. припиняється 16.06.2012 р., тобто через шість місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконаним. Після проведеного судом перерахунку, розмір пені за прострочення оплати вартості товару, отриманого відповідачем по видатковій накладній №0915-00002 від 15.09.2011 р. повинен становити 10 167 грн. 06 коп., по видатковій накладній №0923-00001 від 23.09.2011 р. - 4257 грн. 54 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 382 490 грн. 55 коп. основного боргу, 14 530 грн. 55 коп. пені, 3 214 грн. 15 коп. втрат від інфляції та 6 042 грн. 38 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс", м. Львів, вул. Володимира Великого, 51/119 (ідентифікаційний код 31362392) 382 490 грн. 55 коп. боргу, 14 530 грн. 55 коп. пені, 3 214 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 6 042 грн. 38 коп. 3% річних, 8 125 грн. 42 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.