Рішення № 25178015, 09.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/6109-2012 09.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягання 10 959,41 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про стягнення 10 959,41 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 12.08.2009 р. між ним та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-054-000/09, предметом якого були майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2. 18.11.2009 р. близько 13 год. 30 хв. на 110 км автошляху Житомир -Могилів-Подільський, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2. Оскільки постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 25.01.2010 р. за № 3-44, була встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та враховуючи завдання матеріальних збитків власнику автомобіля Mercedes Bens, які відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 04/11/09 від 30.11.2009 р. склали 26 129,45 грн., позивачем на підставі страхового акту № 5-048/09від 15.12.2009 р. було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 в сумі 20 974, 54 грн. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що на нього перейшло право вимоги до відповідача в порядку регресу, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована останнім відповідно до договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8763544.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/6109-2012 та призначено її до розгляду на 30.05.2012 р.

У судовому засіданні 30.05.2012 р. від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 14.06.2012 р.

13.06.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив з тих підстав, що транспортний засіб за участю якого сталось ДТП, у НАСК "Оранта" застраховано не було, оскільки полісом ВВ/876344 застраховано відповідальність ОСОБА_2 на транспортний засіб ВАЗ 21019, реєстраційний номер НОМЕР_3, проте як відповідно до постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності ДТП сталось за участю ОСОБА_2, який керував транспортним засобом ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 та крім того в постанові не вказано, що останній був пошкоджений саме автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2.

У судовому засіданні 14.06.2012 р. від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: примірник рішення господарського суду Чернігівської області від 29.03.2011 р. у справі № 10/19 за позовом НАСК "Оранта" до ВАСТ "Гарантія" за участю третіх осіб про відшкодування шкоди в сумі 10 015, 13 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 09.07.2012 р.

20.06.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він стверджує про те, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.03.2011 р. у справі № 10/19 встановлено, що згідно відповідно до полісу № ВВ/8763544 застрахована відповідальність ОСОБА_2 саме внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21013, д.р.н. НОМЕР_1. До вказаних письмових пояснень позивачем додано довідку УДАІ У МВС України у Черкаській області № 13/14-21 від 12.12.20111 р., відповідно до якої згідно журналів обліку транспортних засобів Уманського ВРЕВ при УДАІ УМВС України в Черкаській області автомобіль ВАЗ- 21013, належний гр. ОСОБА_3 був зареєстрований 10.06.1989 р. з видачею номерного знаку НОМЕР_3. В подальшому, 21.08.1991 р. даний автомобіль був перереєстрований, в зв'язку із заміною номерного знаку на НОМЕР_1.

Представники сторін в судове засідання 09.07.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 09.07.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2009 р. між позивачем (страховик) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-054-000/09, об'єктом якого згідно з р. 4 Договору визначено майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mercedes-Benz 420 SE, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_2.

Строк дії Договору з 14.08.2009 р. по 13.08.2010 р.

Відповідно до п. п. 20.1.3. п. 20.1. Договору страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування згідно умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2009 р. близько 13 год. 30 хв. на 110 кілометрі автошляху Житомир -Могилів-Подільський, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобілів ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Mercedes Bens 420 SE, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, внаслідок якої автомобіль Mercedes Bens 420 SE отримав механічні пошкодження.

Постановою Теплицького районного суду Вінницької області № 3-44 від 25.01.2010 р., встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до полісу № ВВ/8763544 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу (автомобіль ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 була застрахована у НАСК "Оранта" на строк з 10.12.2008 р. по 09.12.2009 р.

Як встановлено рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.03.2011 р. у справі № 10/19 за позовом НАСК "Оранта" до ВАСТ "Гарантія" за участю третіх осіб про відшкодування шкоди в сумі 10 015, 13 грн., НАСК "Оранта" згідно полісу № ВВ/8763544 застрахована відповідальність ОСОБА_2 саме внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21013, д.р.н. НОМЕР_1.

Так, зокрема, відповідно до довідки УДАІ У МВС України у Черкаській області № 13/14-21 від 12.12.20111 р., згідно журналів обліку транспортних засобів Уманського ВРЕВ при УДАІ УМВС України в Черкаській області автомобіль ВАЗ-21013, належний гр. ОСОБА_3 був зареєстрований 10.06.1989 р. з видачею номерного знаку НОМЕР_3. В подальшому, 21.08.1991 р. даний автомобіль був перереєстрований в зв'язку із заміною номерного знаку на НОМЕР_1.

Обставини, встановлені при розгляді зазначеної справи суд вважає такими, що не підлягають повторному доведенню при розгляді даного спору.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Розмір матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля Mercedes Bens 420 SE, державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті пошкодження автомобіля в ДТП, визначений відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 04/11/09 від 30.11.2009 р. та становить 26 129, 45 грн.

15.12.2009 р. позивачем було складено страховий акт № 5-048/09 та вказана пригода була визнана страховим випадком і визначено розмір страхового відшкодування в сумі 20 974, 54 грн. Вказана сума була сплачена на підставі платіжного доручення № 309 від 12.12.2009 р. вигодонабувачу ОСОБА_1

12.01.2011 р. позивачем було направлено відповідачу заяву за № 42/11 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, відповідно до якої позивач заявив про припинення зобов'язання щодо сплати матеріальної шкоди в порядку регресу позивача на користь відповідача грошової суми в розмірі 10 015,13 грн., та припинення зобов'язання щодо сплати матеріальної шкоди в порядку регресу НАСК "Оранта" на користь позивача грошової суми в розмірі 10 015, 13 грн.

Даним позовом позивач вирішив звернутись до відповідача з вимогою про сплату решти суми страхового відшкодування в розмірі 10 959,41 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 20 974, 54 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт -комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики -це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме: звітом про оцінку вартості матеріального збитку № 04/11/09 від 30.11.2009 р. підтверджено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля Mercedes Bens 420 SE, державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті пошкодження автомобіля в ДТП становить 26 129, 45 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у Звіті, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Відповідно до платіжного доручення № 309 від 12.12.2009 р. позивач сплатив гр. ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 20 974, 54 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові № 42/92 від 23.08.2011 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, оскільки позивач виконав зобов'язання по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-054-000/09 від 12.08.2009 р. і сплатив страхове відшкодування в розмірі 20 974, 54 грн., - на нього перейшло право вимоги до відповідача, згідно з ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, оскільки між сторонами було здійснено зарахування зустрічних вимог на суму 10 015, 13 грн., що в тому числі підтверджується рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.03.2011 р. у справі № 10/19, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 10 959,41 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати вказаної суми боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, будинок 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, Печерський район, Печерський узвіз, будинок 3, код ЄДРПОУ 14229456) 10 959 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 41 коп. страхового відшкодування, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2012 р.

Суддя В.С. Ломака