Рішення № 25177849, 09.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/7421-2012 09.07.12

За позовомСтрахового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП»провідшкодування шкоди,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Павлушкіна О. С., за довіреністю,від відповідача: Бондаренко Р. В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.437,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.437,83 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою суду від 05.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/7421-2012 та призначено до розгляду на 18.06.2012.

У судовому засіданні 18.06.2012 було оголошено перерву до 10.07.2012.

У судове засідання 10.07.2012 представники сторін з'явилися.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 09.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія»(далі -позивач) та ОСОБА_3 (далі -страхувальник) 29.07.2010 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 22/21/0001-5320 (далі -Договір) за яким було застраховано автомобіль марки «Тойота»державний номер НОМЕР_1.

В місті Дергачі 29.07.2011 на вул. Революції сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Тойота»державний номер НОМЕР_1, який застраховано на підставі Договору та перебував під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_4 та перебував під керуванням ОСОБА_5

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки ««Тойота»державний номер НОМЕР_1, який застраховано на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 22/21/0001-5320.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 09.09.2011 у справі № 2010/3-1943/11 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Тойота»державний номер НОМЕР_1, позивач замовив звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 237 від 12.08.2011 вартість матеріального збитку в результаті ДТП з урахування коефіцієнту фізичного зносу, становить 11.172,29 грн. Зазначена вартість матеріального збитку підтверджується також калькуляцією системи «Audatex»№ 237/2011 від 12.08.2011.

Судом установлено, що позивач на підставі заяви страхувальника, виплатив страхове відшкодування у розмірі 8.937,83 грн. про що свідчить платіжне доручення № 7429 від 09.11.2011.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву № 179 від 16.01.2012 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8.937,83 грн., що була отримана відповідачем. Відповідач у відповідь на звернення відмовив у виплаті страхового відшкодування. Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом установлено, що власником транспортного засобу «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2, є ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2., була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1130372 - 3 типу (копія полісу міститься в матеріалах справи).

Відповідно до рішення загальних зборів учасників, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс»змінило найменування на Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП».

Крім того, суд враховує надану Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду інформацію щодо полісу № АА/1130372, якою підтверджено відомості щодо страховика, страхувальника, строку дії, розміру франшизи та ліміту відповідальності за вказаним полісом.

Вказані обставини спростовують доводи відповідача про зворотнє.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а тому доводи відповідача про відсутність у останнього обов'язку щодо відшкодування страхової виплати в порядку регресу визнаються судом необґрунтованими.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів. Розмір відповідальності відповідача з урахуванням положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням ліміту відповідальності у розмірі 50.000,00 грн. та за мінусом франшизи 500,00 грн. відповідно до п. 2 полісу № АА/1130372, складає 8.437,83 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11, код ЄДРПОУ 31158052) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56 оф. 13, код ЄДРПОУ 21130899) страхове відшкодування в розмірі 8.437 (вісім тисяч чотириста тридцять сім) грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2012.

Суддя Ониськів О.М.