Постанова № 25173370, 03.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 41/226

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової -головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокурораРудак О.В. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачаОСОБА_5 -довіреність від 06.12.2011 р.відповідачівОСОБА_6 - довіреність від 01.02.2012 р.; ОСОБА_7 - довіреність від 22.05.2012 р.третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги - Київської міської ради; - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноБізнесГруп" на постановувід 10.04.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 41/226 господарського суду м. Києваза позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів Українидо - Київської міської ради - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноБізнесГруп"третя особаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мисан Віктор Іванович провизнання недійсним та скасування пункту рішення Київської міської ради, визнання недійсним договору, визнання відсутності права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та ТОВ "ТехноБізнесГруп" про:

- визнання недійсним та скасування пункту 4 рішення Київської міської ради № 1123/3956 від 01.11.2007 року "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ТехноБізнесГруп" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва";

- визнання недійсним договору № 66-6-00469 від 08.04.2008 року, укладеного між відповідачами;

- визнання відсутності у ТОВ "ТехноБізнесГруп" права користування земельною ділянкою, що розташована на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва площею 0,2614 га;

- зобов'язання ТОВ "ТехноБізнесГруп" повернути у комунальну власність спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги з посиланням на приписи, зокрема, статей 228, 267 Цивільного кодексу України, статтю 152 Земельного кодексу України та статтю 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовані тим, що в порушення статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою не погоджено з усіма органами, не здійснено вилучення земельної ділянки зі складу зелених насаджень загального користування та не переведено її до земель категорії забудови громадськими будинками, а рішення ради, яке було підставою для укладення спірного договору, не відповідає вимогам закону.

ТОВ "ТехноБізнесГруп" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на прийняття оскаржуваного рішення радою та укладення між відповідачами договору з дотриманням вимог чинного законодавства.

Київська міська рада у відзиві на позовну заяву також просила відмовити у її задоволенні посилаючись на недоведеність прокурором порушення прав позивача - Державного агентства земельних ресурсів України, який згідно приписів статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" не позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції, зокрема, внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель. Проте, ніяких клопотань до Київської міської ради від Державного агентства земельних ресурсів України щодо приведення у відповідність із законодавством рішення ради від 01.11.2007 р. № 1123/3956 не надходило.

При цьому, як зазначав відповідач, Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення діяла в межах наданих їй законом повноважень, у відповідності до норм законодавства і ніяким чином не порушувала права позивача, не позбавляла його можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, а з позовної заяви не вбачається в чому полягає порушення прав позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2011 р. (судді: Спичак О.М., Бойко Р.В., Самсін Р.І.) позовні вимоги задовольнив частково, а саме:

- визнав недійсним пункт 4 рішення Київської міської ради від 01.11.2007 року № 1123/3956 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ТехноБізнесГруп"земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва";

- визнав недійсним договір оренди земельної ділянки від 26.03.2008 року, укладений між Київською міською радою та ТОВ "ТехноБізнесГруп", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 08 квітня 2008 року № 66-6-00469.

- визнав відсутність у ТОВ "ТехноБізнесГруп" права користування земельною ділянкою, що розташована по просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва, площею 0,2614 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:137:0124, вартість якої згідно нормативної оцінки становить 834 299,35 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення ради прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а саме затвердження проекту без наявності погодження всіх органів, у зв'язку з чим вимоги в частині визнання недійсним пункту оскаржуваного рішення та визнання недійсним договору оренди землі, підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ "ТехноБізнесГруп" повернути у комунальну власність міста Києва земельну ділянку, дійшов висновку, що ця вимога може бути заявлена лише в інтересах Київської міської ради, яка в даній справі має процесуальний статус відповідача.

За апеляційною скаргою ТОВ "ТехноБізнесГруп" Київський апеляційний господарський суд (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Суховий В.Г.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.04.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "ТехноБізнесГруп" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказуючи на залишення судами поза увагою того факту, що Київська міська рада приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи договір не порушувала права Державного агентства земельних ресурсів України та не позбавляла позивача можливості здійснювати відповідно до Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладені на нього функції.

Київська міська рада також подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав аналогічних тим, які викладені у касаційній скарзі ТОВ "ТехноБізнесГруп" та з огляду на прийняття радою оскаржуваного рішення в межах повноважень та з дотриманням норм закону.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.11.2007 року Київською міською радою було прийнято рішення № 1123/3956 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ТехноБізнесГруп" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на пр-т П. Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва", яким внесено зміни до "Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця № 2); земельну ділянку площею 0,26 га біля озера Тельбін у Дніпровському районі м. Києва; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "ТехноБізнесГруп" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на пр-т П. Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва.

Пунктом 3 цього рішенням змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1313 га на пр-т П. Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва, яка належить на праві власності ТОВ "ТехноБізнесГруп" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.05.2005 серія ВСВ N 619025, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 07.07.2005 № 09-8-00045, та дозволити її використання для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території.

Пунктом 4 зазначеного рішення Київської міської ради вирішено передати ТОВ "ТехноБізнесГруп", за умови виконання пункту 5 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,26 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на пр-т П. Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Згідно пункту 5 рішення ТОВ "ТехноБізнесГруп" зобов'язано виконувати обов'язки власника земельної ділянки та землекористувача відповідно до вимог статей 91, 96 Земельного кодексу України; питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та право користування земельною ділянкою; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 03.04.2007 № 19-3172 та від 31.10.2007 № 09-12345, дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" від 23.10.2007 № 3262, Київської міської санепідстанції від 31.10.2007 № 2213, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 02.10.2007 № 05-08/7418, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИЇВЗЕЛЕНБУД" від 10.10.2007 № 148-2236; питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (висновок обстеження зелених насаджень від 07.09.2007 N 135) та інші питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) із кількістю машиномісць відповідно до державних будівельних норм; до початку будівництва перерахувати місту кошти через Головне управління економіки та інвестицій як компенсацію витрат за інженерну підготовку та гідронамив території та повернути до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) державний акт на право власності на земельну ділянку від 07.07.2005 N 09-8-00045 для внесення змін до державного земельного кадастру.

Судами також було встановлено, що 26.03.2008 року між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ТехноБізнесГруп" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 01.11.2007 року № 1123/3956 за актом приймання -передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка розташована: пр-т П. Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва, розміром0, 2614 га, цільове призначення -для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно -ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території, кадастровий номер -8000000000:90:137:0124.

У пункті 2.2 договору сторони передбачили, що відповідно до витягу з технічної документації № Ю-18696/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 11.02.2008 оку № 123 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 834 299,35 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору договір укладено на 5 (п'ять) років.

ТОВ "Стафед" розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ТехноБізнесГруп" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно -ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на пр-т П. Тичини, 18-б у Дніпровському районі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Заступникп прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та ТОВ "ТехноБізнесГруп" про визнання недійсним та скасування пункту 4 рішення Київської міської ради № 1123/3956 від 01.11.2007 року "Про передачу ТОВ "ТехноБізнесГруп" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-ділового центру з торговельними приміщеннями й підземним паркінгом та благоустрою прилеглої території на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва"; визнання недійсним договору № 66-6-00469 від 08.04.2008 року, укладеного між відповідачами; визнання відсутності у ТОВ "ТехноБізнесГруп" права користування земельною ділянкою та зобов'язання ТОВ "ТехноБізнесГруп" повернути у комунальну власність спірну земельну ділянку, з посиланням на порушення норм земельного законодавства при прийнятті радою оскаржуваного рішення щодо погодження проекту землеустрою з усіма органами.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи,

При цьому, згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 188 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Законом, яким передбачені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Органи, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель, дотриманням законодавства про охорону земель, визначенні статтею 5 Закону.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України, державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Це правило повною мірою стосується й звернень до господарського суду державних органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на приписи зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України, у разі звернення державного органу з відповідним позовом необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом, повноваження саме на подання до суду такого позову.

Крім того, згідно зі статтею 84 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлений зміст судового рішення, у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення та доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Аналогічні приписи закріплені й у статті 105 цього Кодексу щодо змісту постанови суду апеляційної інстанції.

Проте, здійснюючи судовий розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не було надано оцінки доводам відповідачів щодо наявності, чи навпаки, порушеного права позивача у спірних правовідносинах.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. у справі № 41/226 та рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2011 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційні скарги задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської ради (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 751 (сімсот п'ятдесят одна) грн. 10 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач