Постанова № 25173032, 11.07.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2296/2012

11 липня 2012 року 18год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Катеринчук Ю. В.,

відповідача: представник Пришко Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кооперативне підприємство Зарічненської райспоживспілки до Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0000052301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 850260,00 грн., з яких: 748161,00 грн. - за основним платежем; 102099 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначає, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих товарів, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, факт поставки таких товарів не підтверджено первинними документами, необхідність складання яких визначена законодавчими нормами України. На думку податкового органу, відсутність первинних документів, що мають підтвердити факт понесених витрат (накладні належної форми та змісту, товаротранспортні накладні, документи, що підтверджують якість поставленого товару) суперечить законодавству України в частині формування валових витрат підприємства, а включення таких витрат до податкової декларації здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток. Додатково, як на підставу винесення оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач вказав на заниження позивачем валового доходу за перевіряємий період, зокрема про невключення підприємством до декларації з податку на прибуток вартості поставлених товарів для контрагентів СПД-ФО ОСОБА_3 в сумі 64885,00 грн. за перший квартал 2011 року та СПД-ФО ОСОБА_4 в сумі 201994,00 грн. за другий квартал 2011 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки поставка товарів від контрагентів СПД-ФО ОСОБА_5, СПД-ФО ОСОБА_6 та СПД-ФО ОСОБА_3 мала реальний характер та підтверджена усіма необхідними первинними документами, що дало підставу для включення вартості таких товарів до валових витрат позивача. Крім того вказано, що придбані підприємством товари поставлені контрагентами в повному обсязі, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку, однак не в повному обсязі відображені у податковому обліку та в податковій звітності, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Додатково позивачем вказується на порушення податковим органом п.10 ст. 86 Податкового кодексу України. Зокрема зазначено про ігнорування перевіряючими факту заниження валових витрат підприємства в частині помилково не відображених витрат, пов'язаних із придбанням товарів від інших контрагентів, що підтверджуються первинними документами, завірені копії яких долучено до матеріалів справи. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню з таких підстав.

Кооперативне підприємство Зарічненської райспоживспілки є юридичною особою, що зареєстрована 18.08.2000 року Зарічненською районною державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в Зарічненському відділення Дубровицької МДПІ з 30.08.2000 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

У жовтні-грудні 2011 року посадовими особами Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 (акт перевірки від 08.12.2011 № 573/23/30717592).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9, п.5.3, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами і доповненнями, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, зокрема про заниження КП Зарічненської РСС податку на прибуток на загальну суму 748161,00 грн, у тому числі за III квартал 2010 року в сумі 168465,00 грн., за VI квартал 2010 року у сумі 239923,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 293314 грн., за II квартал 2011 року в сумі 46459,00 грн.

За результатами перевірки Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0000052301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 850260,00 грн., з яких: 748161,00 грн. - за основним платежем; 102099 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби Рівненської області в порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду поданої скарги, рішенням ДПС Рівненської області №2798/10-210/24 від 07 березня 2012 року скасовано податкове повідомлення Дубровицької МДПІ від 27.12.2011 року №0000052301 в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток в сумі 1,00 грн., а скаргу КП Зарічненської РСС в даній частині задоволено. Іншу частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками викладеними у рішенні про результати розгляду скарги Кооперативним підприємством Зарічненської райспоживспілки у березні 2012 року було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення Дубровицької МДПІ від 27.12.2011 року №0000052301 до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 17 травня 2012 року №8498/6/10-2115 скаргу КП Зарічненської РСС було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

В судовому засіданні були досліджені матеріали справи: оригінал меморіального ордеру про сплату судового збору в сумі 2146,00 грн., завірену копію акту податкової перевірки від 08.12.2011 року №573/23/30717593 на 34 аркушах, завірену копію податкового повідомленя-рішення від 27 грудня 2011 року №0000052301 на 1 аркуші, копію заперечень на акт перевірки на 5 аркушах, відповідь податкового органу на заперечення до акту на 5 акркушах; завірену копію скарги позивача від 06.01.2012 року №9 на податкове повідомлення-рішення на 5 аркушах,копію рішення Дубровицької МДПІ від 23.01.2012 року №1314/25-16/24 про продовження розгляду скарги на 1 аркуші, копію рішення від 01.03.2012 р. №2798/10-210/24 про результати розгляду скарги на 4 арк., завірену копію скарги від 16.03.2012 р. №100 на 5 арк., копію рішення від 09. 04. 2012 р. № 6227/6/10-2115 про продовження розгляду скарги на 1 арк., копію рішення ДПС України від 17.05.2012 року №8499/6/6110-2115 про результати розгляду скарги на 5 аркушах., зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_6 за жовтень 2010 року на 119 аркушах, зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_6 за листопад 2010 року на 93 аркушах, зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_6 за грудень 2010 року на 54 аркушах; завірені копії ветеринарних свідоцтв, сертифікатів відповідності, якісних посвідчень та інших документів, що підтверджують якість поставлених товарів для Позивача контрагентом СГД-ФО ОСОБА_6 на 27 аркушах.

Крім того позивачем, на підтвердження позовних вимог, було долучено до матеріалів справи зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_3 за січень 2011 року на 100 аркушах, зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_3 за лютий 2011 року на 93 аркушах, зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_3 за березень 2011 року на 103 аркушах; завірені копії ветеринарних свідоцтв, сертифікатів відповідності, якісних посвідчень та інших документів, що підтверджують якість поставлених товарів для Позивача контрагентом СГД-ФО ОСОБА_3 на 44 аркушах, зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_5 за липень 2011 року на 42 аркушах, зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_5 за серпень 2011 року на 59 аркушах, зведений реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів від СГД-ФО ОСОБА_5 за вересень 2011 року на 215 аркушах; завірені копії ветеринарних свідоцтв, сертифікатів відповідності, якісних посвідчень та інших документів, що підтверджують якість поставлених товарів для Позивача контрагентом СГД-ФО ОСОБА_5 на 34 аркушах; реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів помилково не внесених до декларації з податку на прибуток та невраховані в ході перевірки за 1 квартал 2011 року на 4 аркушах та реєстр та завірені копії накладних на поставку товарів помилково не внесених до декларації з податку на прибуток та невраховані в ході перевірки за 2 квартал 2011 року на 12 аркушах.

В ході судового засідання, позивачем додатково долучено докази, що підтверджують факт часткової оплати коштів підприємством за отримані товари для своїх контрагентів, в розрізі контрагентів та помісячно.

На думку суду дані документи в їх сукупності підтверджують факт понесення позивачем витрат, у зв'язку із придбанням товарів у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Зазначені висновки суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно норми п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Отже, лише у тому випадку, якщо у пп. 5.3. - 5.8. вищезазначеного закону міститься пряма заборона щодо включення вищевказаних витрат до валових витрат, такі включення можливо кваліфікувати як неправомірні.

Згідно із пп. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак при цьому ст. 11 «Правила ведення податкового обліку» цього Закону не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь якими документами взагалі.

Судом було досліджено та встановлено, що необхідні первинні бухгалтерські документи, що дають підстави позивачу включати витрати, пов'язані з придбанням товарів у вищезазначених контрагентів є в наявності в КП Зарічненської РСС.

Згідно з п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд погоджується з доводами позивача, що податковим органом в акті перевірки від 08 грудня 2011 року фактично запроваджуються додаткові обмеження щодо віднесення до валових витрат сум коштів, пов'язаних придбанням товарів в приватних підприємців, які не передбачені жодною нормою Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Отже Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області в даному випадку безпідставно розширено коло документів, якими мають бути підтверджені валові витрати, про які зазначено в пп. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо твердження відповідача про безпідставність віднесення валових витрат до податкової декларації у зв'язку із відсутністю товаротранспортних накладних суд зазначає наступне.

Позивачем, з метою обґрунтування позовних вимог було направлено письмові запити до зазначених контрагентів, в яких підприємство просило підтвердити факт поставки товарів в конкретний період та підтвердити факт транспортування товарів власними силами.

Відповідно до наданих письмових відповідей, контрагенти СПД ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підтверджують факт поставки товарів та зазначають, що товари постачалися позивачу силами та за рахунок постачальників, шляхом найму транспортних засобів.

Копії вказаних запитів та відповідей на них позивачем долучено до матеріалів справи.

Додатково суд вважає за потрібне зауважити слідуюче.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання товарів до складу валових, адже зазначене включення проводиться на підставі накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам; відповідно і відсутні підстави для висновку про завищення валових витрат.

В той же час враховуючи норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 необхідно зазначити, що вказаними Правилами визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку.

Товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є накладні та розрахункові документи, які судом досліджено та копії яких наявні в матеріалах справи.

Слід врахувати, що кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку. А чинне законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, а тому, жодний документ з формальних ознак не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати.

Щодо товарно-транспортних накладних, необхідно зазначити, що товарно-транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення в склад валових витрат - витрат платника податків, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства, а також правилами податкового обліку.

Додатково суд вказує на неправомірне невідображення перевіряючими податкового органу в акті податкової перевірки факту заниження позивачем валових витрат у першому та другому кварталі 2011 року.

Судом в повній мірі досліджено первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні та ін.. документи), які підтверджують факт понесення позивачем витрат у вказаних періодах.

Відтак, враховуючи правову норму, визначену п. 10 ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, перевіряючі податкового органу зобов'язані були врахувати зазначені витрати, відобразити їх в акті перевірки та врахувати при нарахуванні позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій.

Загальною метою проведення податкової перевірки є визначення правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку суб'єктом господарювання і як наслідок правильності визначення сум податкового зобов'язання.

Суд також зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає, що спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року, тому застосуванню підлягають положення Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на той час.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти частково сплачені позивачем для вказаних вище контрагентів в оплату за придбані товари, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально в повній мірі.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що послуги перевезення вантажів контрагентами не надавались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, а також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому податкове повідомлення рішення від 27.12.2011 № 0000052301, про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, є протиправним і належить до скасування.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та часткової оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача.

Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.3 розд.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. N984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за N34/18772 (далі - Порядок N984), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку N984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.5.2 п.5 розд.ІІ Порядку N984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як встановлено судом, у порушення пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України та п.п.5.6 Порядку №984, в акті податкової перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи КП Зарічненської РСС, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, які б засвідчували наявність порушень підприємством податкового законодавства. Податкові ревізори-інспектора, поклавши в обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства факт відсутності документального підтвердження понесених позивачем витрат, в той же час жодним чином не взяли до уваги первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що надавалися позивачем під час проведення перевірки, не проаналізували фактичні обставини щодо здійснення господарських операцій останнього з СПД - ФО ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в той час як позивачем доказано правомірність та обґрунтованість його позовних вимог.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов належить до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000052301 від 27 грудня 2011 року визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача - кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.