Постанова № 25172778, 13.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4358/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій»до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсною податкової вимоги №9 від 01.02.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області ДПС про визнання недійсною податкової вимоги №9 від 01.02.2012 року, в обґрунтування якого послався на наступне.

ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» було подано до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік. 02.02.2012 року позивачем було отримано податкову вимогу ДПІ у м. Лисичанську Луганської області №9 від 01.02.2012 року на суму податкового боргу у розмірі 369 797,44 грн. Позивач вважає зазначену податкову вимогу безпідставною та незаконною, оскільки у 2008 році позивач (на той час ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій») був платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах і по повній ставці, передбаченій чинним на той час Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97 від 22.05.97р. За наслідками господарської діяльності у 2008 році позивачем було надміру внесено до бюджету суму податку на прибуток у розмірі 7 627 940,00 грн. Відповідно до абз.1 п.16.16 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку. 12.09.2009 року ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» звернулося до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську (на той час позивач знаходився на обліку у даному податковому органі) з заявою про повернення надміру внесених сум податку на прибуток підприємств. 26.02.2009 року на адресу позивача надійшов лист від СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з пропозицією зарахувати надмірно внесену суму податку на прибуток підприємств в рахунок сплати інших платежів або зарахувати в рахунок сплати податку на прибуток підприємств наступних звітних періодів. Однак, враховуючи нестачу обігових коштів, позивачем було прийнято рішення про повернення надміру внесених сум податку на прибуток підприємств, на підставі чого, до Луганського окружного адміністративного суду було подано позовну заяву про стягнення надміру сплаченого податку на прибуток. Згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року по справі №2а-22163/09/1270 суд задовольнив повністю позовні вимоги позивача та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на прибуток підприємства за 2008 рік у розмірі 7 627 940,00 грн. Ухвалою від 24.09.2009 року Донецький апеляційний адміністративний суд залишив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року по справі №2а-22163/09/1270 без змін, а апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську без задоволення. На підставі викладеного, позивач вважає, що ДПІ у м. Лисичанську Луганської області повинна була не надсилати позивачу податкову вимогу, а здійснити зарахування надмірно внесеної суми податку на прибуток підприємств у розмірі 7 627 940,00 грн. в рахунок сплати інших платежів. Позивач просив суд визнати недійсною податкову вимогу ДПІ у м. Лисичанську Луганської області №9 від 01.02.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав суду заперечення в яких вказав наступне. Відповідно до п.59.1, п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Підставою винесення податкової вимоги №9 від 01.02.2012 року на суму податкового боргу у розмірі 369 797,44 грн. стала не сплата у встановлені п.287.3 ст.287 ПКУ податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки визначеної у податковій декларації №9000745680 від 28.02.2011 року. Переплата у позивача виникла з податку на прибуток підприємств за 2008 рік у розмірі 7 627 940,00 грн. Підставою для винесення податкової вимоги стало виникнення податкового боргу з іншого обов'язкового платежу - орендної плати за земельні ділянки. Згідно з абз. 2 п.87.1 ст.87 ПКУ сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Таким чином, зарахування переплати в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки без заяви платника податків можливе лише у разі наявності такої переплати саме з орендної плати за земельні ділянки, а не з інших податків. Позивач не звертався до ДПІ у м. Лисичанську з заявою про зарахування надміру сплаченого платежу з податку на прибуток підприємств в рахунок сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки, що в свою чергу призвело до виникнення податкового боргу та винесення оскаржуваної податкової вимоги. Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2009 року №К-46080/09 зупинено виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року у справі №2а-22163/09/1270 до закінчення касаційного провадження. На підставі викладеного представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Предметом спору між сторонами у даному випадку є правомірність дій відповідача по направленню позивачеві податкової вимоги щодо погашення грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки та сама податкова вимога.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з цього приводу.

Відповідно до ст. 14.1.175 Податкового Кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.1.ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному порядку або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Згідно з пунктом 59.1, та 59.4 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання ( вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пунктів 287.1, 287.2, 287.3 ст. 287 Податкового Кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до розділу 2 Порядку направлення органами ДПС податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України №1037 від 24 грудня 2010 року, зареєстрованого в МЮУ 30 грудня 2010 року за № 1432/18727, податкова вимога формується, якщо:

платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації у встановлені Кодексом строки,

платник податків не сплачує узгоджену суду грошового зобов'язання зазначену у податковому повідомленні-рішенні у встановлені законом строки.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач Публічне акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій» є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 31380846, у встановленому порядку зареєстрований як платник податків.

У 2008 році позивачем було надмірно сплачено податок на прибуток підприємства.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року у справі №2а-22163/09/1270, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 року(а.с.13-15), з Державного бюджету України на користь позивача, на той час ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» було стягнуто суму надмірно сплаченого податку на прибуток підприємства за 2008 рік у розмірі 7 627 940, 00 грн. (а.с.9-12), яка до теперішнього часу не виконана.

Отже, на час розгляду даної справи суд вважає встановленим той факт, що за позивачем рахується надмірна сплата податку на прибуток підприємства у сумі 7 627 940, 00 грн. за 2008 рік.

Також з матеріалів справи вбачається, що 28.02.2011 року позивачем до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області ДПС було подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки, у якій позивач самостійно визначив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 рік у загальній сумі 4 726 822,80 грн. (щомісяця - 393 901,90 грн.) (а.с.35-38).

У зв'язку з тим, що позивач у встановлений Податковим кодексом України строк не сплатив самостійно визначену суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за ним утворився податковий борг, який з урахуванням існуючої на початок 2012 року переплати з цього ж виду податку, станом на 01.02.2012 року склав 369 797,44 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків. (а.с.39-42).

З метою погашення цього податкового боргу відповідачем ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ДПС на адресу позивача було направлено спірну податкову вимогу від 01.02.2012 року №9, в якій вказано, що станом на 01.02.2012 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 369 797,44 грн. (а.с.8).

Вказана сума податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки позивачем не заперечується.

Спір виник щодо правомірності направлення податкової вимоги на цю суму податкового боргу.

Абзацом 1 п. 87.1 та п.87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, оскільки позивачем в 2008 році був надмірно сплачений платіж з податку на прибуток підприємств у сумі 7 627 940, 00 грн., то для того, щоб відповідач здійснив зарахування зазначених надміру сплачених коштів в рахунок сплати грошового зобов'язання з іншого платежу, а саме з орендної плати за земельні ділянки, позивач повинен був звернутися до відповідача з відповідною заявою.

Даних про те, що позивач звертався до ДПІ у м. Лисичанську Луганської області з заявою про зарахування надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств в рахунок сплати грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки суду не надано.

Крім того, сума надмірно сплаченого податку стягнута на користь позивача вказаними вище судовими рішеннями за його позовом.

Таким чином, підстав для самостійного зарахування відповідачем надміру сплачених сум з одного платежу - податку на прибуток підприємства в рахунок сплати грошового зобов'язання з іншого платежу - грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, у відповідача не було.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача були підстави для надіслання позивачеві оскаржуваної вимоги, оскільки позивачем самостійно була подана до податкового органу податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки, але у встановлені законодавством строки узгоджену суму податкового зобов'язання він не сплатив, що призвело до виникнення податкового боргу.

Таким чином в процесі судового розгляду справи судом не встановлено, що оскаржувана податкова вимога винесена всупереч вимогам закону і є підстави для її скасування.

Натомість відповідачем доведено, що при формуванні спірної податкової вимоги податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З інших підстав податкова вимога відповідача від 01.02.2012 року №9 позивачем не оскаржується.

Тому, на думку суду, позов є необґрунтований і задоволенню не підлягає.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 13.07.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.07.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсною податкової вимоги №9 від 01.02.2012 року - відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 16 липня 2012 року.

Суддя О.П. Островська