Постанова № 25172718, 05.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2012 року Справа № 2а/1270/3254/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представника позивача Варака І.В., Воронухіній М.В.

представників відповідача Королько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 13.04.2012 №0000592301 ,-

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.04.2012 №0000592301.

Ухвалою від 25 квітня 2012 року позов був залишений без руху.

14 травня 2012 року по справі відкрито провадження.

В судовому засіданні 01 червня 2012 року представник позивача надав заяву про уточнення адміністративного позову, у якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення від 13.04.2012 №0000592301 та стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 1223,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ в Лутугинському районі була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011 та винесено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 15/2301/00178502 від 26.03.2012.

При проведенні перевірки податковим органом виявлено порушення п.п. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, оскільки, на думку відповідача, підприємством збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього у сумі 122 351,00 грн.

Підприємством відповідачу направлено заперечення на акт перевірки, в якому зазначено, що перевіряючим податковим ревізором-інспектором було припущено значних порушень порядку проведення та оформлення результатів перевірки, але цей факт не був прийнятий до уваги.

За результатами акту перевірки було складено податкове повідомлення - рішення № 0000592301 від 13.04.2012, яке отримано позивачем 18.04.2012, з висновками якого він незгодний з наступних підстав.

У структурі валових доходів задекларованих ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» у 1-му кварталі 2011 року указаний приріст балансової вартості запасів 672693грн., тобто збільшення запасів включено до об'єкту оподаткування податком на прибуток.

В ході перевірки, наданим податковим обліком прямих матеріальних витрат, що підтверджено розділом 3.1.2 «Валові витрати» акту перевірки, витрати на основні матеріали віднесені на собівартість послуг з переробки вугілля відповідно до ст.138.4. Податкового кодексу України, без урахування залишків ТМЦ станом на 01.04.2011, але в акті перевірки не зазначено, що вартість придбаних ТМЦ, які збільшили товарні залишки станом на 01.04.2011 та збільшили дохід підприємства у 1-му кв.2011, не знайшли свого відображення у витратах на виробництво продукції в наступних податкових періодах.

В акті перевірки у розділі 3.1.2 Валові витрати, відображено порушення п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не підтвердження витрат розрахунковими, платіжними та іншими документами по придбанню ТМЦ у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» на суму 21500,00 грн. та не надання їх на перевірку, що не відповідає дійсності та свідчить про порушення ст.21 Податкового кодексу України в частині добросовісного виконання покладених на податкові органи функцій.

Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки розрахунки з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» проводилися 28.02.2011 через розрахунковий рахунок у Лутугинському відділенні ПАТ «Укркомунбанк», про що свідчить оригінал виписки особового рахунку від 28.02.2011, рахунками - фактурами та видатковими накладними. Крім того, транспортні послуги по доставці листа г/к 10,0 мм на ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» надані ПАТ «ЛУК» за договором №2 від 30.12.2008, що підтверджено товарно - транспортною накладною №2310 від 01.03.2011. Розрахунки з ПАТ «ЛУК» за надані послуги проведені безготівковим шляхом у березні 2011, їх вартість віднесена до валових витрат у 1-му кварталі 2011 року. Сума, віднесена до валових витрат підтверджена оригіналами ТТН, наданими ПАТ «ЛУК», які є невід'ємною частиною додатків до журналу обліку № 6,8 по рахунку 631 за березень 2011 року та які надавалися на перевірку.

Наведені факти свідчать про неправомірність висновків, зроблених в акті перевірки, про ненадання документів по операціям, здійсненим з ТОВ « Транс Агентство Сервіс».

Також в акті зазначено, що посадовими особами не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару або інших документів, ведення яких передбачено законодавством. Але ж підприємством було надано усі первинні документи, які згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій у повному обсязі.

У зв'язку із чим позивач просив скасувати податкове повідомлення -рішення від 13.04.2012 №0000592301.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 13.04.2012 №0000592301 прийнято у відповідності із чинним законодавством. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" зареєстровано 01.07.2002 у Лутугинській райдержадміністрації Луганської області, про що здійснено реєстраційний запис №1367 120 0000 000025 (т. 1 а.с.13).

У період з 20.02.2012 по 19.03.2012 відповідачем було здійснено документальну планову виїзну перевірку ВАТ "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 15/2301/00178502 від 26.03.2012 (т. 1 а.с.16-87).

За наслідками перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000592301, яким було збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122 351,00 грн. (т.1 а.с.8).

Підприємством відповідачу направлено заперечення на акт перевірки від 04.04.2012, який листом від 10.04.2012 був залишений без змін (т.1 а.с.139-151).

За результатами акту перевірки було складено податкове повідомлення - рішення № 0000592301 від 13.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 122 351,00 грн. (т.1 а.с.8).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ВАТ "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" та контрагентами та віднесення валових витрат по операціям з ТОВ «Транс Агенство Сервіс» та ПП «Інвест Пром».

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 «Про оподаткування прибутку підприємств» Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно із п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розрахунки з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» проводилися 28.02.2011 через розрахунковий рахунок у Лутугинському відділенні ПАТ «Укркомунбанк», про що свідчить оригінал виписки особового рахунку за 28.02.2011. Операції по списанню коштів з рахунку підприємства, проведені 28.02.2011 на суму 177816,86 грн., підтверджені оригіналами рахунків, наданих контрагентами для оплати, в т.ч. оригіналом рахунку - фактури №ТРА-100874 від 25 лютого 2011 від ТОВ « Транс Агентство Сервіс» на суму 26625,0 грн., який є додатком до журналу обліку №2 по рахунку 311 за лютий 2011року.

Крім того, видатковою накладною №ТРА-100364 від 01.03.2011 від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» на суму 21500 грн. без ПДВ оприбутковано 3,44тн. лист г/к 10,0мм, з копією сертифікату якості №12798-Н, які є додатком до журналу обліку №6 по рахунку 631 за березень 2011року на оприбуткування ТМЦ. В бухгалтерському обліку метал 10 мм оприбуткований кореспонденцією рахунків за березень 2011 року: Дт 2012 Кт 631 у сумі 21500,00 грн.

Транспортні послуги по доставці листа г/к 10,0 мм на ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» надані ПАТ «ЛУК» за договором №2 від 30.12.2008, що підтверджено ТТН №2310 від 01.03.2011 на автомобіль ASTRA АН 26-30 ЕН (т.3 а.с.87).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем п.п.139.1.9п.139.1 Податкового кодексу України в частині не підтвердження витрат розрахунковими, платіжними та іншими документами по операціям з контрагентом ПП « Інвест Пром» на суму 508591,00 грн. та не надання їх на перевірку.

В судовому засіданні представником позивача був надан договір №6/4 від 01.06.2011 купівлі-продажу вугільної продукції, укладений із ПП «Інвест Пром», згідно якого ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» здійснювалось придбання вугільної продукції.

Також позивачем надані договори:

- №6/1 від 01.06.2011 про надання послуг з переробки давальницької вугільної сировини. Сума наданих послуг ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» складає 3314511грн., яка відображена у валовому доході за відповідний період та на яку нараховане податкове зобов'язання з ПДВ, у тому числі: 2 квартал 2011 року - 498175,00 грн., 3 квартал 2011 року - 1699144,00 грн., 4 квартал 2011 року - 1117192,00 грн.

- №6/2 від 01.06.2011 про надання послуг з просушування та шихтування вугільної сировини. Сума наданих ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» послуг складає 987866 грн., яка відображена у валовому доході за відповідний період та на яку нараховані податкові зобов'язання з ПДВ у т.ч.: 2 квартал 2011 року - 247389,0 грн. 3 квартал 2011 року -565701,00 грн., 4 квартал 2011 року - 174776,00 грн.

- №6/3 від 01.06.2011 про надання послуг з зберігання вугільної сировини. Сума наданих ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» послуг складає 28087 грн., яка відображена у валовому доході за відповідний період та на яку нараховані податкові зобов'язання з ПДВ у т.ч.: 3 квартал 2011 року - 6907,00 грн., 4 квартал 2011 року - 21180,00 грн.

Зазначені договори були виконані у повному обсязі, що підтверджується наданими податковими накладеними, платіжними дорученнями від 12.09.2011 та 14.09.2011.

Виконання господарських операцій ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» з контрагентами знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Інвест Пром» безпідставними з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач в судовому засіданні не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, судом було встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 по адміністративній справі № 2а/1270/1874/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії було визнано протиправними дії Алчевскої ОДПІ у Луганської області щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено Акт № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року та за період з 01.09.2011 року по 30.10.2011 року, за результатами якої складено Акт № 345/236-36713483 від 14.02.2012 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 залишена без змін. На момент розгляду даної справи зазначена постанова набрала законної сили.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1223,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 13.04.2012 №0000592301 задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.04.2012 №0000592301 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 122 351.00 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" судові витрати у розмірі 1223,51 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 10 липня 2012 року.

СуддяС.В. Прудник