Постанова № 25172684, 31.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2012 р. Справа №2а-4050/12/0170/6

(11 г. 30 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Кожевніковій І.С.,

за участю представника позивача - Меметова Р.С., довіреність від 28.05.12р.,

представника відповідача - Калінчук К.В., довіреність №18/10-0 від 13.03.12р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстрой-С»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асстрой-С» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0013202301 від 29.12.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 15.12.2011 року № 1911/23-4/34946416, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Податковому Кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2011р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Асстрой-С» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сопромат» за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №1911/23-4/34946416 від 15.12.2011р.

Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено п. 14.1.191 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п.п.187.1 п. 187 ст.187 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 59836 грн., та відповідно нараховане податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 59836 грн.

29.12.2011 року ДПІ у м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення-рішення №0013202301 на суму грошового зобов'язання з основного платежу у розмірі 59836 грн. і штрафних санкцій на суму 14959 грн.

Не погодившись з зазначеним висновком ТОВ «Асстрой-С» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0013202301 від 29.12.2011 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 0013202301 від 29.12.2011 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198)

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В акті перевірки ТОВ «Асстрой-С» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сопромат» за вересень 2011 року зазначено, що перевіркою встановлені порушення п. 14.1.191 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п.п.187.1 п. 187 ст.187 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 59836 грн., та відповідно нараховане податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 59836 грн.

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірний період.

Судом встановлено, що на думку ДПІ у м. Сімферополі, у ТОВ "Сопромат", яке зареєстроване в м. Києві, неможливо встановити наявність необхідних умов для ведення податкової діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Органами ДПС встановлено, що ТОВ "Сопромат" не знаходиться за вказаним місцезнаходженням, про що в установленому порядку надано відомості до державного реєстратора, а саме не встановлення місця знаходження юридичної особи.

ДПІ у м. Сімферополі вважає, що ТОВ "Асстрой-С" діяло без належної обачності і йому повинно бути відомо фактичне адміністративно-майновий стан ТОВ "Сопромат", умови ведення ним господарської діяльності, і порушення, які ними допускалися, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Так, 01.09.2010 року між ТОВ «Асстрой-С» (Покупець) і ТОВ «Сопромат» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №44, згідно з яким останній зобов'язаний поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору.

За виконання зобов'язань за цим Договором, ТОВ «Сопромат» були поставлені товари, а ТОВ «Асстрой-С» надані накладні: №31 від 01.09.2011г. на суму 156 924,37 грн., №28 від 01.09.2011г. на суму 87 089,74грн., №183 від 09.09.2011г. на суму 155 594,38 грн.., №622 від 29.09.2011г. на суму 115 005,50 грн., видаткові накладні: №СМ-3942 від 01.09.2011г. на суму 156 924,37 грн., №СМ-3595 від 01.09.2011г. на суму 78 852,24 грн., №СМ-4014 від 01.09.2011г. на суму 8 237,50 грн., №СМ-4483 від 29.09.2011г. на суму 115 005,50 грн.

Задекларований податковий кредит у декларації з ПДВ за вересень 2011 року по контрагенту ТОВ «Сопромат» склав 59 836 грн. на підставі таких документів:

1.Договор купівлі-продажу №44 від 01.09.2010г.

1.Податкова накладна №31 від 01.09.2011г. на суму 156 924,37грн.

З. Податкова накладна №28 від 01.09.2011г. на суму 87 089,74грн.

4. Податкова накладна №183 від 09.09.2011г. на суму 155 594,38 грн.

5. Податкова накладна №622 від 29.09.2011г. на суму 115 005,50 грн.

6. Видаткова накладна №СМ-3942 від 01109.2011г. на суму 156 924,37 грн.

7. Видаткова накладна №СМ-3595 від 01.09.2011г. на суму 78 852,24 грн.

8. Видаткова накладна №СМ-4014 від 01.09.2011г. на суму 8 237,50 грн.

9.Видаткова накладна №СМ-4341 від 09.09.2011г. на суму 155 594,38 грн.

10. Видаткова накладна №СМ-4483 від 29.09.2011г. на суму 115 005,50 грн.

11.Журнал - ордер за рахунком №631 за вересень 2011р.

12. Банківська виписка від 01.09.2011р.

13. Банківська виписка від 02.09.2011р.

14. Банківська виписка від 06.09.2011р.

15. Банківська виписка від 08.09.2011р.

16. Банківська виписка від 13.09.2011 р.

17. Банківська виписка від 14.09.2011р.

18. Банківська виписка від 15.09.2011р.

19. Банківська виписка від 16.09.2011р.

20. Банківська виписка від 19.09.2011р.

21 . Банківська виписка від 21.09.2011р.

22. Банківська виписка від 22.09.2011р.

23. Банківська виписка від 26.09.2011р.

24. Банківська виписка від 27.09.2011р.

25. Банківська виписка від 28.09.2011р.

26. Банківська виписка від 29.09.2011р.

27. Банківська виписка від 30.09.2011р.

Всі податкові накладні належним чином оформлені та отримані позивачем, що підтверджується сформованим реєстром отриманих податкових накладних від вказаного постачальника. Отже, поставлений товар було використано у господарській діяльності, що підтверджується вищевказаними документами.

Крім того, судом встановлено, що під час взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Сопромат» останнього було зареєстровано у якості юридичної особи та він мав статус платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №089428 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200033813.

Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

У суді знайшов підтвердження факт правомірності формування позивачем податкового кредиту у вересні 2011 року.

Таким чином, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковими накладними, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за вересні 2011 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013202301 від 29.12.2011 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Крім того, суд враховує практику Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року, відповідно до якого судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 598,36 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.05.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 05.06.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0013202301 від 29.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України 598,36 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстрой-С».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.