Постанова № 25172433, 06.06.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2012 р. Справа №2а-1037/11/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "ЗБК-Сервіс"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника позивача - Братусін М.М., довіреність №6 від 16.04.2012,

Лук'янова Т.М., довіреність №7 від 16.04.2012,

представника відповідача - Тарасенко О.В., довіреність №6/10- від 01.03.2012.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2010 №0022272301/0, від 26.07.2010 № 0022282301/0.

Ухвалами від 19.01.2011 провадження по адміністративній справі № 2а-1037/11/6/0170 відкрито та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду суддею Окружного адміністративного суду АР Крим Латиніним Ю.А..

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 19.09.2011 у судді Латиніна Ю.А. закінчився строк повноважень, призначений інший склад суду. Адміністративну справу №2а-1037/11/6/0170 було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду АР Крим Ольшанській Т.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2011 прийнята адміністративна справа № 2а-1037/11/0170 до свого провадження та поновлено провадження в адміністративній справі № 2а-1037/11/0170.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.05.2011 в частині призначення експертизи по справі, призначено по справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

03.05.2012 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2012 зупинено провадження по справі до 06.06.2012.

06.06.2012 поновлено провадження у справі.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідачів заперечував проти позову.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «ЗБК-Сервіс» (далі - ЗАТ «ЗБК-Сервіс») зареєстрований 15.10.1999 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, 01.11.1999 взятий на облік в органах державної податкової службі та перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополь, з 10.11.1999 до 25.01.2010 було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №780808, що не оскаржуються сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до направлень від 30.06.2010 ДПІ в м. Сімферополь АР Крим була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності у зв'язку з ліквідацією з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010. Результати перевірки оформлені актом від 16.07.2010 №9795/23-2/30545296, у якому встановлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за період усього у сумі 83526,00 грн., а також Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого необґрунтовано завищено податковий кредит на суму ПДВ всього 24580,00 грн.

На підставі акту від 16.07.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 №002228301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 41370,00 грн., у тому числі за основним платежем - 27580,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13790,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 №0022272301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 116090,00 грн., у тому числі за основним платежем - 83526,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32564,00 грн.

Як зафіксовано в акті перевірки, ЗАТ «ЗБК-Сервіс» було занижено валовий дохід на суму 196200,00 грн. за П квартал 2010 року у зв'язку з наступним. За даними бухгалтерського обліку з 01.07.2007 по 01.04.2010 по рахунку 40 «Статутний капітал» рахується кредитове сальдо 196200,00 грн. Згідно журналу-ордеру і відомості по рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» операція 5 (17.05.2010) зроблено проводку Д40 К44 на суму 196200,00 грн. Згідно розпорядження Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в АРК від 31.05.2010 №03-КР-С-А скасовано реєстрацію випуску акцій ЗАТ «ЗБК-Сервіс» у зв'язку з припиненням діяльності товариства шляхом його ліквідації. На підставі зазначеного податковий орган робить висновок, що на 30.06.2010 на момент ліквідації підприємства заборгованість перед акціонерами ЗАТ «ЗБК-Сервіс» складає 196200,00 грн. 20.01.2010 здано ліквідаційний баланс та ліквідаційну декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року.

На думку відповідача сума 196200,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні пунктів 1.22.1., 4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підлягає включенню до складу валового доходу підприємства за відповідний період.

Суд вважає дане твердження відповідача помилковим, у зв'язку з наступним.

На момент прийняття рішення про ліквідацію та винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення порядок формування валового доходу підприємства був врегульований Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон про прибуток). У пункті 1.22.1. статті 1 Закону про прибуток дано визначення поняття «Безповоротна фінансова допомога». Так, Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

З аналізу наведеної норми Закону випливає, що така передача коштів без компенсації або без передбачення її повернення, яка є безповоротною фінансовою допомогою, повинна здійснюватися на підставі цивільно-правових угод (договорів) та обов'язково факт такої передачі коштів повинен бути обумовлений операцією, яка передбачає перехід права власності на такі кошти, тобто повинен бути обумовлений правочином і тягти за собою перехід права власності.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 р. N39, що зареєстрований у Мінюсті України 15 березня 2000 р. за N 161/4382 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" (далі - Положення (стандарт) 25). Положення (стандарт) 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма N 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. У статті "Статутний капітал" наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображається сума нерозподіленого прибутку або непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Сторонами не заперечується та наданими до справи фінансового звіту форма №1-м станом на 15.01.2010 вбачається задекларований розмір статутного капіталу у сумі 196,2 тис.грн. за рядком 300. У рядку 350 нерозподілений прибуток (непокритий збиток) задекларована сума 188,1 тис. грн. у дужках.

Відповідно до статті 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-УІ ( в редакції на момент складення ліквідаційного балансу) було передбачено (стаття 88), що добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Інші підстави та порядок ліквідації товариства визначаються законодавством. Якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію акціонерне товариство не має зобов'язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами відповідно до статті 89 цього Закону. Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, вирішують загальні збори акціонерного товариства, якщо інше не передбачено законом.

Розподіл майна акціонерного товариства, що ліквідується, між кредиторами та акціонерами встановлений у статті 89 Закону: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу - вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); у четверту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями; у п'яту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 68 цього Закону; у шосту чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій; у сьому чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 68 цього Закону; у восьму чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій; у дев'яту чергу - всі інші вимоги.

Розподіл майна кожної черги здійснюється після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

На підставі наведеного суд зазначає, що у випадку наявності непокритих збитків підприємства, задекларованих у рядку 350 фінансового звіту у сумі 188,00 тис. грн., вважати задекларований статутний капітал у сумі 196,2 тис. грн. доходом господарського товариства не вірно.

Таким чином суд робить висновок, що відповідачем помилково враховані суми задекларованого розміру статутного фонду позивача у складі валового доходу платника податків, а тому нарахування податку на прибуток на зазначену суми є протиправним, податкове повідомлення-рішення у зазначеній частині підлягає скасуванню

Щодо решти нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, то суд зазначає про таке.

Згідно до пунктів 5.2.1., 5.3.9. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарі (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Відповідач зазначає, що ЗАТ «ЗБК-Сервіс» необґрунтовано завищені валові витрати за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 на загальну суму 137900,00 грн. за контрагентами ТОВ «ТК Олімп ін вест 92», ТОВ «Глобал карт груп», ТОВ «ТК Сігма груп», оскільки перевіркою проведено дослідження другого ланцюга постачання контрагентів згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за результатами якого встановлено, що усі основні контрагенти вищевказаних контрагентів, по ланцюгу характеризуються однаковими показниками у частині класифікації таких контрагентів як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності (відомості у наданих звітах не повні та суперечливі у частині надання основних звітних декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька відповідних періодів одночасно), контрагентам присвоєно стани платника відмінні від нуля.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво інших будівельних виробів з бетону, виробництво збірних бетонних та залізобетонних виробів, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля з лотків, виробництво теслярських та столярних виробів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були придбані товари

у ТОВ «ТК Сігма груп» 02.11.2009 на загальну суму 12420,00 грн., у тому числі ПДВ 2070,00 грн. - плита 87х87 138 шт, квітник - 3 шт., що підтверджується накладною від 02.11.2009, витратною накладною від 02.11.2009 №114, податковою накладною від 02.11.2009 №164,

у ТОВ «Глобал Кард Груп» 02.06.2009 на загальну суму 2100,00 грн., у тому числі ПДВ 350,00 грн. - фарба 1667 л., кришка парапетна 440х1000 2 шт., урна - 9 шт., що підтверджується накладними, витратними накладними, податковою накладною від 02.06.2009 №1119, 16.02.2009 - на загальну суму 56480,00 грн., у тому числі ПДВ - 9413,33 грн. урна - 100 шт., лавка паркова - 50 шт, вазон - 20 шт., що підтверджується накладними, витратними накладними, податковою накладною від 16.02.2009 №178; послуги з встановлення урн, лавок, вазонів у відповідній кількості 18.02.2009 на загальну суму 7320,00 грн., у тому числі ПДВ 1220,00 грн., що підтверджується актом про надання послуг, податковою накладною від 18.02.2009 №177,

у ТОВ «ТК Олімп ін вест 92» 04.12.2008 на загальну суму 8351,81 грн., у тому числі ПДВ 1391,97 грн. балясини Т-9 14 шт., балясини 12 шт., єврозабір 37,690 м., кришка забору 1 шт., що підтверджується витратною накладною та податковою накладною від 04.12.2008 №2583, 11.11.2008 на загальну суму 16500,00 грн. у тому числі ПДВ 2750,00 грн. лавка паркова у кількості 24 шт., що підтверджується накладною та податковою накладною від 11.11.2008 №2181, 10.11.2008 на суму 3040,85 грн., у тому числі ПДВ 506,81 грн. кришка забору 30 шт., кришка стовпа 10 шт., парапетна кришка 17 шт., урна 2 шт., що підтверджується витратною накладною та податковою накладною від 10.11.2008 №1797, 02.10.2008 на загальну суму 232,20 грн., у тому числі ПДВ 38,70 грн. євро забір 1 шт., стовп забору 2 шт., що підтверджується витратною накладною та податковою накладною від 02.10.2-008 №1497, 01.10.2008 на загальну суму 1260,00 грн. у тому числі ПДВ 210 грн., урна 6 шт., що підтверджується витратною накладною та податковою накладною від 01.10.2008 №1496, 13.10.2008 на загальну суму 4177,20 грн., у тому числі ПДВ 696,20 грн. урна 7 шт., кришка парапетна 48,00 грн., що підтверджується витратними накладними та податковою накладною від 13.10.2008 №1501, 08.09.2008 на загальну суму 53598,72 грн. у тому числі ПДВ 8933,12 грн. урна 265 шт., вазон 15 шт., що підтверджується витратною та податковою накладними від 08.09.2008 №829, 10.09.2008 на загальну суму 3040,85 грн. у тому числі ПДВ 506,81 грн., кришка забору 4000х150 30 шт., кришка стовпа 10 шт., парапетна кришка 17 шт., урна 2 шт. що підтверджується витратною накладною та податковою накладною від 10.09.2008 №1797.

Факт проведення оплати за отримані товари та послуги підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та сторонами не оскаржується.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 11 названого Закону встановлено правила ведення податкового обліку, відповідно до пункту 11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постанові від 10 червня 2008 року (справа N 21-2044во07) було вказано, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону про прибуток, вбачається, що це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином при вирішенні питання про включення витрат платника податків суд зазначає, що придбання вище перелічених товарно-матеріальних цінностей безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача - оптова торгівля будівельними матеріалами.

Позивачем доведено, що придбані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані ним на складі, що підтверджується відповідними довідками про рахунку 281 місце зберігання товарно-матеріальних цінностей, а подальша реалізація - витратною накладною від 21.11.2009 з продажу урни у кількості 176 шт. на загальну суму 15000,00 грн. у тому числі ПДВ 2500,00 грн. ВАТ «Пересувна механізована колона №40», витратною накладною від 09.06.2009 на суму 1904,00 грн., у тому числі ПДВ 317,33 грн. на користь санаторію ім. Пірогова кришки парапетній 440х1000 у кількості 28 шт., приватному підприємству «Промбудцентр» 26.06.2009 на загальну суму 3125,00 грн., у тому числі ПДВ 520,83 грн., урн у кількості 14 шт., фарби 3 л., Станції переливання крови 18.06.2009 на загальну суму 1840,00 грн., у тому числі ПДВ 306,67 грн., урн 2 шт., лавки - 2 шт., 05.06.2009 ТОВ «Фора-Бриз» на суму 220,00 грн., у тому числі ПДВ 36,67 грн. урни 1 шт., УЖКГ Київської районної ради у листопаді 2009 року на суму 63800,00 грн. у тому числі ПДВ 10633,33 грн. з облаштування урн у кількості 100 шт., вазонів - 20 шт., та лавок у кількості 50 шт у Київському районі м. Сімферополя по вул. Київська, Ялтинська, Леніна, Воровського, Шмидта, Куйбишева, Лермонтова, Керкеметська, Набережна, Красноармійська, пр. Перемоги, в парку «Мир», в сквері біля салону «Волшебниця», УЖКГ Київської районної ради 25.09.2008 на загальну суму 68183,30 грн. у тому числі ПДВ 11363,88 грн., урн - 265 шт., вазонів 15 шт., міській стоматологічній поліклініці 01.09.2008 на загальну суму 440,00 грн., у тому числі ПДВ 73,33 грн., урн 2 шт., ТДВ АФ «Юг-Аудит-Люкс» 22 .09.2008 на суму 1900,00 грн., у тому числі ПДВ 316,67 грн., кришки забору 4000х350 30 шт., кришки стовпа 490х490 10 шт., 09.09.2008 санаторію ім. Пірогова на загальну суму 1054,00 грн., у тому числі ПДВ 175,67 грн., парапетні кришки 1000х440 17 шт., КРУ «Наркологічний диспансер» 02.10.2008 на загальну суму 1410,00 грн., у тому числі ПДВ 235,00 грн., урни 6 шт., ЕК «Крименергомережі» 04.10.2008 на загальну суму 245,00 грн., у тому числі ПДВ 40,83 грн., секції 1 шт., стовп - 2 шт., ПОСОГ «Афаліна» 23.10.2008 на загальну суму 1100,00 грн., у тому числі ПДВ 183,33 грн. урн 5 шт., КДПІІ «Кримгпроводгосп» 15.10.2008 на загальну суму 440,00 грн., 73, 33 грн. урн 2 шт., 21.10.2008 санаторію ім. Пірогова на загальну суму 2773,00 грн. у тому числі ПДВ 462,17 грн., кришки парапетної 440х1000 47 шт., фірмі «Міг-2000» 03.11.2008 на загальну суму 16800,19 грн. у тому числі ПДВ 2800,03 грн., лавка паркова 24 шт., фірмі «Савой» 31.12.2008 на загальну суму 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн. євро забору 39,486 м., приватній особі на загальну суму 1710,00 грн., у тому числі ПДВ 285,01 грн. балясини Т-9 14 шт., балясини 12 шт., кришка забору 1 шт.

З огляду на встановлений в акті перевірки обсяг прибутку підприємства за перевіряємий період у розмірі 404884,00 грн., суд не може погодитись з тим, що укладені договори не мали позитивної динаміки фінансового результату господарської діяльності позивача.

Пункт 5.3 статті 5 Закону про прибуток передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Судом при розгляді справи встановлено належність витрат на оплату товарно-матеріальних цінностей до пов'язаних з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Стаття 11 Закону про прибуток (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Суд вказує, що лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

Також суд відзначає, що нормами Закону про прибуток не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.10 статті 5 Закону про прибуток, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Разом з тим суд зазначає, що стаття 545 Цивільного кодексу України містить важливі правила підтвердження виконання цивільно-правових зобов'язань. Загальне правило статті 545 говорить про обов'язкове письмове підтвердження одержання виконання кредитором. На підтвердження одержаного виконання частково або в повному обсязі кредитор має видати боржникові розписку. Коментована стаття не містить вимог до форми та змісту розписки (хоча зрозуміло, що виходячи із суті поняття "розписка" вона обов'язково має бути складена у письмовій формі). Змістом розписки має бути твердження, що боржник надав, а кредитор прийняв виконання зобов'язання в повному обсязі або частково із зазначенням обсягу (частки) виконання. Правило частини 1 статті 545 не є імперативним, оскільки ЦК зазначає, що розписка видається кредитором на вимогу боржника. Боржник може і не пред'являти вимогу про надання йому розписки, якщо виконання зобов'язання та його прийняття кредитором підтверджується іншими доказами (наприклад підписом на видатковій накладній в разі передачі товару, проведеним банком платіжним дорученням в разі сплати грошових коштів в безготівковому порядку, підписанням акту приймання-передачі наданих послуг або акту виконаних робіт тощо).

При цьому суд приймає до уваги той факт, що докази того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані недійсними, в матеріалах справи відсутні.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій судом оцінюються, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ТОВ «ТК Олімп ін вест 92», ТОВ «Глобал карт груп», ТОВ «ТК Сігма груп» та його контрагентами) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «ТК Олімп ін вест 92», ТОВ «Глобал карт груп», ТОВ «ТК Сігма груп», як його безпосереднім постачальником.

Судом також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

На підставі наведеного суд задовольняє адміністративний позов, визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 №0022272301/0.

Судом встановлено, що позивач був платником податку на додану вартість з з 10.11.1999 по 25.01.2010, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №780808, що не заперечується сторонами.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі - Закон про ПДВ).

Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Податком на додану вартість оподатковуються операції, що передбачають передачу права власності на товари або майно, а також надання послуг та виконання робіт.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За підпунктом 7.4.5. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Під час перевірки відповідачем в акті від 16.07.2010 зафіксовано, що у період з 01.07.2007 по 30.06.2010 ЗАТ «ЗБК-Сервіс» задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 90421,00 грн., перевіркою не встановлено їх заниження або завищення. За вказаний період позивачем задекларовано 62899,00 грн. податкового кредиту. При чому відповідач зазначає про його завищення у сумі 27580,00 грн., у тому числі за вересень 2008 року - 8933,00 грн., жовтень 2008 року - 945,00 грн., листопад 2008 року - 3257,00 грн., за грудень 2008 року - 1392,00 грн., лютий 2009 року - 10633,00 грн., липень 2009 року - 350,00 грн., листопад 2009 - 2070,00 грн.

Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі того, що постачальникам - контрагентам ЗАТ «ЗБК-Сервіс» - ТОВ «ТК Олімп ін вест 92», ТОВ «Глобал кард груп», ТОВ «ТК Сігма груп», та їх постачальникам у другому ланцюзі постачання відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для здійснення господарської діяльності, контрагенти за юридичною адресою не заходяться, що виключає можливість постачання товару, тому вищевказані підприємства слід класифікувати як підприємства-посередники (транзит ери), за рахунок яких ЗАТ «ЗБК-Сервіс» було штучно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Враховуючи вищенаведене не підтверджено фактичного відвантаження товарів та реальне його транспортування та згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

Судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ" та вимог підпункту 7.4.5 статті 7 зазначеного Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), на час надання податкових декларації з податку на додану вартість за 2008-2009 роки позивач був платником ПДВ, сума податкового кредиту в повному обсязі підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та належними податковими накладними, у зв'язку з чим висновок про безпідставність зарахування до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих по зобов'язанням, що виникли до моменту отримання ним статусу платника податку на додану вартість суд вважає помилковим.

Під час перевірки відповідач погодився з правомірністю визнання позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 у сумі 90421,00 грн., який сформований у тому числі, за рахунок операцій з наступного продажу товарів, отриманих від ТОВ «ТК Сігма груп», ТОВ «Глобал кард груп», ТОВ «ТК Олімп ін вест 92». Як зазначено у пункті 7.3.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (виникло у покупця право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплата товару чи отримання товару покупцем.

З урахуванням наведеного суд робить висновок, що оскільки податковий орган погоджується з правомірністю формування податкового зобов'язання позивача за операціями з продажу товарів, послуг отриманих раніше від ТОВ «ТК Сігма груп», ТОВ «Глобал кард груп», ТОВ «ТК Олімп ін вест 92» це є доказом реальності здійснення операцій, що мали вплив на формування податкового кредиту з попередньої купівлі-продажу та надання послуг.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За встановлених судом обставин щодо правомірності формування валових витрат з вартості придбаних товарів та послуг, суд вважає понесені витрати, що включені до складу податкового кредиту 2008-2009 років, такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Згідно відомостей з офіційно сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/cancelledlicense/search) «Анульовані свідоцтва платників ПДВ» судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні мали статус платників ПДВ (ТОВ «ТК Олімп ін вест 92» - до 24.07.2009, ТОВ «Глобал кард груп» до 24.07.2009, ТОВ «ТК Сігма груп» до 07.04.2010). На підставі зазначеного суд вважає, що зазначені особи мали належний обсяг прав з надання податкових накладних, оскільки операції між позивачем та ТОВ «ТК Олімп ін вест 92» відбувалися у 2008 році, між позивачем та ТОВ «Глобал кард груп» у лютому 2009 року, між позивачем та ТОВ «ТК Сігма груп» у листопаді 2009 року.

Щодо реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг суд зазначає, що постачання товарів здійснювалося невеликими партіями, товар був придбаний у інших осіб, про що власно зазначає відповідач, а наявність найманих працівників ТОВ «ТК Сігма груп» - 3 особи, ТОВ «Глобал кард груп» - 3 особи, ТОВ «ТК Олімп ін вест 92» - 11 осіб, дозволяє зробити висновок про наявність економічних можливостей проведення відповідних операцій. Відносно того, що в позивача відсутні товарно-транспортні накладні, що супроводжують господарські операції з перевезення товарів, то суд зазначає про те, що зазначені документи не є виключним доказом реальності проведених операцій, іншими доказами по справі, а саме - оприбуткування на складі, наступний продаж є підтвердженням отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.01.2011 по справі № К-21193/08 Закон про ПДВ не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог пункту 1.3 статті 1 та статті 7 Закону про ПДВ, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 26.07.2010 №0022282301/0.

Відповідно до статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.06.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 13.06.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 26.07.2010 №0022272301/0, від 26.07.2010 № 0022282301/0.

3.Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства "ЗБК-Сервіс" судовий збір у розмірі 3,40 грн. з державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.