Постанова № 25172015, 19.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2011 р. Справа №2а-10722/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю. при секретарі Сидельової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта"

до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

представник позивача, Науменко Дмитро Володимирович, довіреність № 2603/01-07 від 11.05.11, паспорт НОМЕР_1;

представник відповідача, Кирюхіна Яніна Миколаївна, довіреність № 1408/9/10 від 20.11.09, посвідчення № 085582;

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти" ( далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.04.2011р. № 0000921502 про застосування до КРП "ВПВКГ м. Алушти" штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 43989,40 грн.

Позов мотивовано тим, що податкове зобов'язання за жовтень 2010р. виникло та було сплачено у 2010 році, відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке визначено у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, внаслідок чого помилково встановив порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання та незаконного нарахування останньому штрафних санкцій. Також перевірка, зазначена позивачем як камеральна, проведена відповідачем з порушенням податкового законодавства, два примірника акту позивачу не направлялися, акт не скріплено печаткою податкового органу

Ухвалами суду від 29.08.2011 року відкрито провадження у справі та закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив в задоволенні позову відмовити, вказав, що кошти, які перераховував позивач зараховувались відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, перевірка була проведена на підставі та у порядку, визначеному законодавством.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (у відповідної редакції) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 03348028, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 13.05.1994 року.

04.04.2011 року, відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта за період з 01.12.2010 року по 01.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №407/15-2/03348028 від 04.04.2011 року.

У зазначеному акті відповідач зафіксував порушення позивачем, абз. 1 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (до 01.01.2011р. згідно з абз. 1 п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст.5та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181), в частині несвоєчасної сплати а саме позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ на 91 календарних днів граничного строку сплати податкового зобов'язання з ПДВ по податкової декларації за жовтень 2010р. у сумі 219947,00 грн., відповідальність за яке передбачено на підставі п.126.1 ст. 126 ПК України (п.п. 17.1.7.пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181)

На підставі зазначеного акту прийняте і направлене платнику податкове повідомлення-рішення: від 22.04.2011р. № 0000921502 про застосування до КРП "ВПВКГ м. Алушти" штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 43989,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку передбаченому ПК України, але скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних питань.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При вирішенні цього спору суд враховує, що з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, в той же час під час спірних правовідносин діяло інше законодавство. Враховуючи, що податкове зобов'язання виникло у листопаді 2010р., а погашення боргу податковою службою проводилося в 2011 р., перевірку проведено 04.04.2011р., суд застосовує до спірних правовідносин відповідні норми податкового законодавства.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181).

Стаття 1 Закону № 2181 визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у ст. 4 вказаного Закону №2181, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Пунктом 5.3.1 ст. 5 Закону №2181 та абз 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченогоп.п.4.1.4 п.4.1.ст.4 Закону (п. 49.18 ст. 49 ПК України) для подання декларації платника податків.

Пунктом 4.1.4 цього Закону № 2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.5.1 ст 5 Закону № 2181 та п. 54.2 ст. 54 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податкової декларації, вважається узгодженим від дня подання такої декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 та п. 126.1 ст. 126 ПК України зобов'язаний сплатити штраф.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно акту№407/15-2/03348028 від 04.04.2011 року 04.04.2011 року позивачем у податкової декларації № 33283 від 18.11.2010р. визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за жовтень 2010р. за терміном сплати 30.11.2010 року в сумі 219947,00грн.

За даними акту перевірки, податковим органом на погашення податкового зобов'язання КРП "ВПВКГ м. Алушти" з ПДВ у період з 05.01.2011р. по 01.03.2011р..булі спрямовані кошті, самостійно сплачені позивачем з зазначенням призначення платежів у відповідних платіжних дорученнях № П9866023 від 05.01.2011р., № П9899063 від 06.01.2011р., № 2864 від 13.01.2011р., № 2874 від 17.01.2011р., № 2910 від 25.01.11р. №2912 від 26.01.11р. №2914 від 27.01.11р. № 2917 від 28.01.11р. № 175 від 22.02.11р. № 188 від 23.02.11р. та № 214 від 01.03.2011р.

Позивач зазначив, що податкове зобов'язання за жовтень 2010р. самостійно не сплачував, оскільки вважав, що воно погашено коштами, вилученими у нього у якості готівки у жовтні - листопаді 2010 року.

Суд зазначає, що відповідно до п.87.1. ст. 87 ПК України Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином податковий орган з 01.01.2011р. відповідно до вимог ПК України мав право самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання., що і було здійснено відповідачем у період з 05.01.2011р. по 01.03.2011 року.

В той же час суд зазначає, що рішення суб'єктом владних повноважень можуть прийматися лише з підстав та у порядку, визначеному діючим на час прийняття рішення законодавством.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Таким чином, аналізуючи зміст пересичених критеріїв суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення може вважатися правомірним лише в тому випадку, коли воно прийнято внаслідок перевірки податкового законодавства, що проведена у порядку, передбаченому діючим податковим законодавством.

Відповідно до ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. (п. 75.1.1 ст. 75 ПК України)

Пунктом 75.1.2 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 76 ПК України визначено порядок проведення камеральної перевірки.

Так, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно ст. 79 ПК України «Особливості проведення документальної невиїзної перевірки» документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Статтею 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

-. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

-. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

- платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

- щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;

- отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

- органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

-. у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Пунктом 86.1.ст.86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У пункті 86.4 ст. 86 ПК України визначено, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті

Пунктом 1.4.7. Методичних рекомендацій "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. № 266 (далі - Методичні рекомендації) визначено, що камеральна перевірка - перевірка, яка проводиться органом ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника ПДВ;

У пункті 3.1 Методичних рекомендацій визначено, що податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником ПДВ до ДПІ, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку, згідно з Методичними рекомендаціями щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженими у додатку 3 до наказу ДПА України від 18.04.2008 N 266.

Камеральна перевірка податкових декларацій і розрахунків здійснюється безпосередньо у державній податковій інспекції. (пункт 3.2).

Метою проведення камеральної перевірки податкової звітності є виявлення та упередження на першому етапі можливих порушень податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб'єктів господарювання. (пункт 3.3).

Пунктом 3.4 визначено, що основними завданнями камеральної перевірки є:

- перевірка своєчасності надання звітності до органу ДПС; логічний контроль (перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, порівняння звітних показників з показниками попереднього звітного періоду);

- перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення методологічних помилок);

-- перевірка узгодженості показників, що повторюються в податкових деклараціях і розрахунках;

- співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та інших джерел;

- попередня оцінка податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п 1.4.6. Методичних рекомендацій документальна невиїзна перевірка - перевірка, яка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання;

У пункті 4.1 Методичних рекомендацій визначено, що документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 статті 11 Закону N 509 і триває протягом 30 днів від дати віднесення платника до другої категорії за результатами первинного автоматизованого співставлення.

Таким чином податкове законодавство чітко відрізняє камеральну перевірку, яка проводиться виключно на підставі даних, які вказані у податкової декларації та розрахунку, то проводиться за спрощеною процедурою, від документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання, яка проводиться зовсім за іншою процедурою.

Судом встановлено, що зі змісту акту перевірки №407/15-2/03348028 від 04.04.2011 року посадовими особами відповідача проведено саме камеральну перевірку, але у вступної частині акту зазначено, що предметом перевірки було питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 01.032011р., що може перевірятися лише у ході документальної перевірки. Там же зазначено, що позивачу перед перевіркою було направлено повідомлення про здійснення невиїзної документальної перевірки (№ 1416/10/15 від 17.03.2011р. У розділі «Загальні положення» акту перевірки зазначено, що окрім податкової декларації при перевірки були використані облікова картка платника за 2011р., платіжні доручення № П9866023 від 05.01.2011р., № П9899063 від 06.01.2011р., № 2864 від 13.01.2011р., № 2874 від 17.01.2011р., № 2910 від 25.01.11р. №2912 від 26.01.11р. №2914 від 27.01.11р. № 2917 від 28.01.11р. № 175 від 22.02.11р. № 188 від 23.02.11р. та № 214 від 01.03.2011р.

Судом також встановлено, що камеральну перевірку проведено з порушення встановленого 30-денного строку: податкову декларацію № 33283 отримано відповідачем 18.11.2010 року, тому її камеральна перевірка могла бути проведена лише до 17.12.2010р.

Оцінюючи інші доводи позивача, суд зазначає, що при розгляді справи відповідачем позивачу направлено лише один примірник акту камеральної перевірки, але це порушення носить формальний характер та не порушує право позивача на оскарження рішень податкового органу. Також згідно Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України (затвердженої наказом ДПА України від 01.07.1998р. № 315 скріплення печаткою актів камеральних перевірок не передбачено, тому зазначена обставина окремо не є підставою для скасування спірного рішення відповідача.

Суд також звертає увагу відповідача, що якщо б він вважав проведену перевірку відповідача 04.04.2011р. документальною позаплановою невиїзною, то жодної норми податкового законодавства, що регламентує підставі та порядок проведення такої перевірки відповідачем у даному випадку дотримано не було.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач 04.04.2011р. провів камеральну перевірку відповідача з явними порушеннями порядку та підстав, визначених у податковому законодавстві, діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу України", ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта від 22.04.2011р. № 0000921502 про застосування до позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта" штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43989,40 грн., винесене за результатами камеральної перевірки, проведеної всупереч діючому законодавству, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд стягує на користь позивача судові витрати з сплати судового збору.

Судом 19.10.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. ст. 160, 163 КАС України постанову складено у повному обсязі і підписано 24.10.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим від 22.04.2011р. № 0000921502 про застосування до позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта" штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43989,40 грн.

3. Стягнути на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта" з Державного бюджету України судовий збір 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.