Ухвала суду № 25167722, 12.07.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2000/12Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Пироженко С.А. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б.Б. суддівБондаренка С.І.,, Храпка В.Д.при секретаріПоповій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши апелянта, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 08 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено договір № СSIPGА00000247, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 66 820 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 лютого 2028 року.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем укладено договір іпотеки № СSIPGА00000247 від 08 лютого 2008 року. Згідно даного договору відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконує не належним чином, що полягає в несвоєчасному погашенні кредиту та відсотків за користування кредитом, визначених умовами кредитного договору, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка станом на 03 серпня 2010 року складає 79 354,65 доларів США.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6 на праві власності для погашення загальної заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» по Кредитному договору № СSIPGА00000247 від 08 лютого 2008 року в сумі 79 354,65 Доларів США та застосовано спосіб реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням банку всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення такого продажу.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 708 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 828 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з даним заочним рішенням суду, ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як незаконне, оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, заслухавши учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення зі слідуючих підстав.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред»явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Судом встановлено, що 08 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено договір № СSIPGА00000247, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 66 820 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 лютого 2028 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем укладено договір іпотеки № СSIPGА00000247 від 08 лютого 2008 року. Згідно даного договору відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування.

Станом на 03 серпня 2010 року у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 79 354,65 доларів США, яка складається з наступного: 54 906,10 долари США заборгованості за кредитом, 14 095,68 долари США заборгованості по процентам за користування кредитом, 401,21 долари США заборгованості по комісії за користування кредитом, 6 142,69 долари США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 31,69 долари США - штраф (фіксована частина) та 3 777,28 долари США - штраф (процентна складова).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд правомірно прийшов до висновку, що дана позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості відповідача перед банком є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Не можна взяти до уваги посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на несправедливість умов кредитного договору в частині надання кредиту в іноземній валюті за відсутності у банку відповідної індивідуальної ліцензії, оскільки відповідно до Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року N 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним, суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної із сторін кредитного договору.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом судового розгляду і не дають підстав для його відміни або зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :