Ухвала суду № 25163604, 04.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року справа №2а/1270/2369/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сухарьок М.Г.

суддів: Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 р. у справі № 2а/1270/2369/2012 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Теплогорська" до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 р. позов задоволено частково.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Маяк Теплогорська» зареєстровано в якості суб'єкта господарювання - юридичної особи 19.01.2005 за №13921020000000130 та перебуває на податковому обліку у Стахановській ОДПІ Луганської області, є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення на перевірку від 09.12.2011 №001144 та наказу Стахановської ОДПІ №1279 від 08.12.2011, з 09.12.2011 по 15.12.2011 Стахановською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Маяк Теплогорська» з питання правомірності нарахування податкових зобов'язання та податкового кредиту в декларації з ПДВ за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року взаємовідносинам з ТОВ «Маяк Теплогорська», за результатами якої складено акт від 20.12.2011 №633/23-33199792.

Згідно висновків акту від 20.12.2011 №633/23-33199792 перевіркою встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18476,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 18476,00 грн.; ст.203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 658 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Маяк Теплогорська» з ПП «Арикон».

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000012302 від 15.01.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 18476,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4619,00 грн. .

Також судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2011 між ТОВ «Маяк Теплогорська» та ПП «Арикон» було укладено договір поставки обладнання.

На виконання зазначеної угоди була виписана податкова накладна №138 від 26.08.2011 на суму 110856,00 грн., з яких ПДВ - 18476,00 грн.

Позивачем в ціні поставленого товару, за укладеним з ПП «Арикон» договором, сплачено податок на додану вартість та отримано видаткову накладну №138 від 29.08.2011 року

Висновок Стахановської ОДПІ щодо нікчемності укладеної ТОВ «Маяк Теплогорська» з ПП «Арикон» угоди, ґрунтується на ст.216 ЦК України, але суперечить статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», випливає, що нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У зв*язку з чим, судом першої інстанції правомірно зазначено, що договір між позивачем та ПП «Арикон» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Згідно цього Закону, до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни. Частина третя статті викладена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків, чим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Колегія суддів дослідив матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочину є передчасними та порушує встановлений законом порядок щодо вирішення питання стосовно суспільно-небезпечного діяння, яке віднесено до меж кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Судом першої інстанції встановлено реальність господарських операцій ТОВ «Маяк Теплогорська» із ПП «Арикон», яка підтверджена договорами, рахунками - фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-виконаних робіт, платіжними документами, які були досліджені у судовому засіданні. Відповідні документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Товарно-матеріальні цінності, придбані у ПП «Арикон» використовувались у власній господарській діяльності ТОВ «Маяк Теплогорська», зокрема позивачем надано наказ №16 від 30.08.2011, яким підтверджено зарахування придбаного обладнання на баланс основних засобів.

Позивачем оплачено товар з врахуванням його доставки, а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. Жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснювало їх відпуск, та для оприбуткування товарів підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Податковим органом під час перевірки не було здійснено будь-яких дій щодо встановлення факту можливості чи неможливості реального здійснення операцій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000012302 від 05.01.2012, винесене Стахановською ОДПІ про збільшення ТОВ «Маяк Теплогорська» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 18476,00 грн., підлягає скасуванню.

Вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемним укладеного правочину з ПП «Арікон» в серпні 2011 року не є предметом апеляційного розгляду та не переглядаються в апеляційному порядку.

Колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 р. у справі № 2а/1270/2369/2012 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Теплогорська" до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 р. у справі № 2а/1270/2369/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п*ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суд у апеляційної інстанції.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.