Ухвала суду № 25162725, 02.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року справа №2а/1270/3428/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Державної податкової служби

на постанову

Луганського окружного адміністративного суду

від

31 травня 2012 року (повний текст складений та підписаний 1 червня 2012 року)

по адміністративній справі

№ 2а/1270/3428/2012 (суддя Кисельова Є.О.)

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт»

до

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Державної податкової служби

про

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськнафтопродукт» (надалі позивач, платник податків) 3 травня 2012 року звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Державної податкової служби (надалі відповідач, податковий орган) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення цієї інспекції від 24 січня 2012 року № 0000042320, яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення на 57394 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14348 грн. 50 коп. (арк. справи 3-13).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року позовні вимоги задоволені, податкове повідомлення-рішення податкового органу визнане нечинним з мотивів протиправності його прийняття (арк. справи 153-159).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає судовому розгляду справи відповідно до частини 4 статті 196 КАС України.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне вивчення судом першої інстанції матеріалів справи, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволені позовних вимог (арк. справи 161-163). Апелянт наполягає на тому, що господарські стосунки позивача з його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» мають фіктивний характер.

Публічне акціонерне товариство «Луганськнафтопродукт» має статус юридичної особи, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 24 вересня 1996 року, має ідентифікаційний код 05481582 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749426 (арк. справи 17).

Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 3 червня 2011 року відповідно свідоцтва № 100339134 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 340668 виданого відповідачем, як податковим органом (арк. справи 18).

У грудні 2011 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир», за період з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 3 січня 2012 року № 2/23-05481582 (надалі акт перевірки, арк. справи 39-50).

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.1,198.2, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 57394 грн., у тому числі за вересень 2011 року (арк. справи 49). Податковий орган актом перевірки зазначає, що угоди за якими здійснені операції з придбання товарів (послуг) у контрагента позивача є нікчемними у розуміння статей 203, 207, 215, 216 та статті 288 Цивільного кодексу України, так як вони укладені без наміру викликати правові наслідки.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2012 року № 0000042320 яким за порушення вищенаведених норм позивачу збільшено суму грошового забезпечення з податку на додану вартість у розмірі 57394 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції 14348,5 грн. (арк. справи 13).

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між позивачем та його контрагентом 13 липня 2011 року укладений договір на поставку нафтопродуктів № 13-07/02дт (надалі - договір). На виконання умов цього договору зернова компанія поставила позивачу дизельне пальне за видатковими накладними № 113 від 7 вересня 2011року (2,062т.), № 114 від 7 вересня 2011 року (2,062т.), № 115 від 8 вересня 2011року (2,062т.), № 116 від 8 вересня 2011року (6,242т.), № 117 від 13 вересня 2011року (2,028т.), № 118 від 13 вересня 2011року (17,148т.), № 118 від 16 вересня 2011року (2,028т.). Загальна вартість поставленого дизельного пального склала 344362,45 грн., в тому числі податок на додану вартість 57394 грн.

Оплата отриманого позивачем пального здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок товариства в повному обсязі у сумі 344362,45 грн., з урахуванням податку на додану вартість, на підставі платіжних доручень № 2311 від 8 вересня 2011року, № 2358 від 14 вересня 2011року, № 2359 від 15 вересня 2011року, № 2360 від 15 вересня 2011року, № 2384 від 19 вересня 2011року, № 2453 від 23 вересня 2011року, № 2466 від 27 вересня 2011року, № 2479 від 28 вересня 2011року, № 2487 від 29 вересня 2011року.

По факту здійснення господарських операцій Зернова компанія видала позивачу податкові накладні з податку на додану вартість № 58 від 7 вересня 2011року на суму 3422,25 грн., № 59 від 7 вересня 2011року на суму 3422,25 грн., № 69 від 8 вересня 2011року на суму 3478,58 грн., № 70 від 8 вересня 2011року на суму 10527,29 грн., № 111 від 13 вересня 2011року на суму 3503,25 грн., № 112 від 13 вересня 2011року на суму 29536,87 грн., № 142 від 16 вересня 2011року на суму 3503,25 грн. Загальна сума податку на додану вартість по операціям з постачання дизельного пального склала 57393,74 грн., яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту вересня 2011 року.

На момент укладання, виконання угоди, здійснення господарських операцій, складання податкових накладних контрагент позивача мав повну загальну та спеціальну правоздатність як суб'єкт господарювання та платник податку на додану вартість.

Придбане у вересні 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» дизельне пальне у кількості 33632 тони, що складає 40153 літри, передано для реалізації на АЗС, які належать позивачу, а саме: АЗС № 27, розташована м. Щастя, вул. Гагаріна, 1-л - в кількості 7290 л.; АЗС №1, розташована смт. Мілове, вул. Луначарського, 153 -в кількості 2470 л.; АЗС № 4, розташована смт. Троїцьке, вул. Комсомольська, 127 - в кількості 7475 л.; АЗС № 2, розташована смт. Марківка, вул. Горького, 31- в кількості 7475 л.; АЗС №1, розташована смт. Марківка, вул. Комунарів, 20б - в кількості 5420 л.; АЗС № 21, розташована смт. Новопсков, вул. Леніна,194 - в кількості 7593 л.; АЗС № 1 , розташована с. Макарово, вул. Кірова, 99 Ст.-Луганський г/н - в кількості 2430 л.

Факт передачі дизельного пального на АЗС підтверджується наступними обліковими документами: накладними № 20/09, 21/09 від 7 вересня 2011р ; №22/09, 27/09 від 8 вересня 2011 року; № 32/09, 33/09, 34/09, 35/09 від 13 вересня 2011року; №47/09 від 16 вересня 2011 року та фіскальними чеками РККА про включення нафтопродуктів до складу товарів, які обліковуються по АЗС. Зазначене дизельне пальне реалізовано через АЗС споживачам. Факт реалізації та формування за наслідками реалізації податкових зобов'язань податковим органом не спростований та підтверджується дослідженнями акту перевірки. Зазначене спростовує висновки податкового органу, що укладення договору не передбачало настання реальних наслідків по передачі дизельного пального та його подальшій реалізації.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.). У межах спірних відносин виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів позбавлена можливості прийняти посилання відповідача стосовно того, що договір між позивачем та його контрагентом є нікчемним договором.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину). Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Угода, яка укладена між Позивачем та його контрагентом, не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.

Доводи відповідача про неможливість фактичного здійснення виконавцем господарських операцій, а також про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру (відсутність товарно-транспортних накладних тощо) є безпідставними.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 71, 73, 160, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року по справі № 2а/1270/3428/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року по справі № 2а/1270/3428/2012- залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 2 липня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко