Постанова № 25161812, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. справа № 2а-0870/3485/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря -Цьока І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя та Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі №2а-0870/3485/11 за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9»звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 року №0000522302/3. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині визначення платником валового доходу, валових витрат.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя від 15.12.2010 року №0000522302/3 в частині суми податкового зобов'язання за основним платежем 11041 грн. та за штрафними санкціями 3312, 30 грн..

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя та Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9», посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подали апеляційну скаргу, в якій просили позивач - скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідач -про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9»підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2009 р. та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2009 р.

За наслідками перевірки складено Акт від 20.04.2010 р. №851/23/24516932, в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення позивачем п.3.1. ст. 3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5, п.п. 12.1.2, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток.

Виявлені порушення, з огляду на Акт перевірки, полягають у наступному.

1. Підприємством завищено валові витрати за рахунок безпідставного включення до складу валових витрат вартості послуг за збір грошових коштів за теплову енергію для Концерну «Міські теплові мережі»при визначенні об'єкту оподаткування декларації про прибуток підприємства за 1 квартал, перше півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік. Перевіркою зроблено висновок про те, що вказані витрати безпідставно віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2009 року. Починаючи з січня 2009 року Концерн «Міські теплові мережі»здійснює поставку теплової енергії за договорами з населенням. КП «ВРЕЖО №9»згідно Договору від 30.01.2009р. №105201 є лише повіреним Концерну «Міські теплові мережі»по нарахуванню теплової енергії. Тому витрати пов'язані зі збором грошових коштів за теплову енергію є витратами Концерну «Міські теплові мережі».

2. До складу валових витрат КП «ВРЕЖО №9»безпідставно віднесено фінансові санкції згідно актів ВАТ «Запоріжжяобленерго»за порушення правил користування електроенергією, що є порушенням пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

3. Підприємством не проведено коригування валових витрат на суму простроченої кредиторської заборгованості. На рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»зазначена кредиторська заборгованість перед ВАТ «Укртелеком»за надані послуги електрозв'язку та перед Запорізькою ЦРЛ за теплову енергію. Підприємством самостійно включено до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості по яким минув строк позовної давності, при цьому валові витрати не відкориговано як це передбачено законодавством. (Вказані доводи ДПІ з урахуванням рішень про результати розгляду скарг та заперечень на позов (а.с.52, 108).

4. Заниження об'єкта оподаткування в 3 кв. 2009р. при врегулюванні безнадійної заборгованості. Згідно рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2009р. у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі»з КП «ВРЕЖО №9»стягнуто заборгованість у розмірі 3987793,67грн. Враховуючи вимоги пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», КП «ВРЕЖО №9»було зобов'язано збільшити валові доходи на суму вказаної заборгованості у 3 кварталі 2009 року.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010р. №0000522302/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 239035,20грн., в т.ч. 38183грн. основного платежу та 200852,20грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження та часткового задоволення скарги платника ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010р. №0000522302/3 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 231968,90грн., в т.ч. 32299,0грн. основного платежу та 19966,90грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість визначених податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій з огляду на висновки ДПІ щодо завищення позивачем валових витрат за рахунок безпідставного включення до складу валових витрат вартості послуг за збір грошових коштів за теплову енергію для Концерну «Міські теплові мережі»при визначенні об'єкту оподаткування декларації про прибуток підприємства за 1 квартал, перше півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік. В іншій частині підстав для визначення спірних податкових зобов'язань суд першої інстанції погодився з доводами та позицією податкового органу.

З такими висновками суду першої інстанції, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції вірно вказав про необґрунтованість висновків ДПІ щодо завищення позивачем валових витрат, у зв'язку з включенням позивачем до валових витрат вартості послуг за збір грошових коштів за теплову енергію.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між Концерном "Міські теплові мережі" та КП "ВРЕЖО №9" укладено договір № 100705 від 01.01.2007, згідно з умовами якого позивач виступав покупцем теплової енергії та повіреним виконавця послуг з постачання теплової енергії (а.с.73).

Крім цього, між КП "ВРЕЖО №9" та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" укладено договір №006-1/03-2000 від 20.03.2000р. та додаткові угоду, згідно з умовами яких ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс", за дорученням КП "ВРЕЖО №9", вчиняє дії щодо збору грошових коштів за теплову енергію, а КП "ВРЕЖО №9" зобов'язується сплати вартість поставлених послуг (а.с.80-90).

Вартість послуг наданих ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" за січень 2009 року, які віднесено позивачем до валових витрат, склала 52994,47грн, у т.ч. ПДВ 8832,41грн.

Не заперечуючи факту оплати цих послуг, що підтверджений належним чином оформленими первинними документами, ДПІ вказувала на те, що починаючи з січня 2009 року Концерн «Міські теплові мережі»здійснює поставку теплової енергії за договорами з населенням. КП «ВРЕЖО №9»згідно договору від 30.01.2009р. №105201 є повіреним Концерну «Міські теплові мережі»лише по нарахуванню теплової енергії, тому витрати зі збору грошових коштів за теплову енергію є витратами Концерну «Міські теплові мережі».

З цього приводу, суд першої інстанції правильно вказав на те, що відповідно до п.3.2.4 Договору №105201 від 30.01.2009р., до 30 числа звітного місяця проводиться нарахування за послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання по особистим рахункам населення.

Тобто, вартість поставленої теплової енергії, яка нарахована до 30 числа звітного місяці, у даному випадку січень 2009р., споживачем сплачується у лютому місяці.

Розрахунки у січні місяці 2009р. проводились споживачами за грудень місяць 2008р. за послуги, які надавались враховуючи договір між Концерном "Міські теплові мережі" та КП "ВРЕЖО №9" № 100705 від 01.01.2007, про що позивачем надані суду відповідні розрахунки, а відтак, враховуючи договірні зобов'язання з ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс", позивач мав право на віднесення до складу валових витрат вартість послуг, що надавалися "Запоріжзв'язоксервіс" у січні 2009 року.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість визначення ДПІ податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині спірних правовідносин.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції про правомірність донарахування підприємству податкових зобов'язань, у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат фінансових санкцій згідно актів ВАТ «Запоріжжяобленерго»за порушення правил користування електроенергією.

Згідно підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у визначені тих сум, які віднесено позивачем до складу валових витрат. Позиція відповідача полягає у тому, що вказані суми, за своєю правовою природою, є штрафними санкції, які застосовано ВАТ «Запоріжжяобленерго»за порушення правил користування електроенергією. У свою чергу, позивач вказував на те, що вказані суми не можливо визнати фінансовими санкціями, які відповідно до пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу валових витрат.

Суд першої інстанції правильно визначився з суттю спірних правовідносин, в цій частині, та обґрунтовано вказав на те, що позивачем до складу валових витрат віднесено саме штрафні санкції, які застосовані ВАТ «Запоріжжяобленерго»за порушення правил користування електроенергією.

Правильність висновків суду першої інстанції підтверджується наступним.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що представниками ВАТ "Запоріжжяобленерго" у присутності представника споживача -КП "ВРЕЖО №9" складені Акти про порушення Правил користування електричною енергією Позивачем (акти від 02.04.2009р. №00002777, №00002779, №00002780, №00002776, №00002639, №00002775, №00002778, №00002774, від 12.05.2009 №00002784, від 11.06.2009 №00002890). Порушення встановлені за самовільне підключення комунальних загрузок житлових будівель п. 7.6. "Правил користування електричною енергією" (затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442) та п. 3.6 вказаних Правил щодо тарифу.

Вказані Акти розглянуті на засіданні комісії з питань розгляду актів порушень ПКЕЕ для визначення обсягу не облікованої електроенергії та суми завданих збитків. За результатами розгляду комісія прийняла рішення (Протоколи від 09.04.2009р., 26.06.2009р. без номерів) провести розрахунок необлікованої електроенергії та виписані рахунки.

Отже, нарахування, які зроблено за наслідками проведеної перевірки та складених Актів ВАТ "Запоріжжяобленерго", за своєю правовою природою, є штрафними санкціями, оскільки застосовані у зв'язку з виявленими порушеннями Правил користування електричною енергією.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення позивачем 5.3.5 пункту 5.3 статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що стало обґрунтованою підставою для визначення спірних податкових зобов'язань.

В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на встановлені в Акті перевірки порушення, які полягали у не проведені підприємством коригування валових витрат на суму простроченої кредиторської заборгованості; заниження об'єкта оподаткування в 3 кв. 2009р. при врегулюванні безнадійної заборгованості.

Щодо порушення, яке зазначено в Акті перевірки та яке полягало у не проведені підприємством коригування валових витрат на суму простроченої кредиторської заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено вище, позиція ДПІ, з огляду на Акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, полягала у наступному.

Підприємством не проведено коригування валових витрат на суму простроченої кредиторської заборгованості. На рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»зазначена кредиторська заборгованість перед ВАТ «Укртелеком»за надані послуги електрозв'язку та перед Запорізькою ЦРЛ за теплову енергію. Підприємством самостійно включено до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості по яким минув строк позовної давності, при цьому валові витрати не відкориговано як це передбачено законодавством.

Тобто, не заперечуючи факт включення підприємством до складу валового доходу сум кредиторської заборгованості, ДПІ вказувала на те, що підприємство було зобов'язано і скоригувати валові витрати, на вказану суму заборгованості, у бік зменшення.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає: доходи з інших джерел, у т.ч. у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить положень, які б зобов'язували платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) (попередньо) віднесених ним до валових витрат за першою з подій (оприбуткування товару (робіт, послуг)), у разі подальшої несплати вартості робіт у межах строку позовної давності.

Таким чином, доводи ДПІ, які полягають у необхідності коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності, не узгоджуються з вимогами законодавства, у зв'язку з чим і визначення податкових зобов'язань з цих підстав є протиправним.

Щодо заниження підприємством об'єкта оподаткування в 3 кв. 2009р. при врегулюванні безнадійної заборгованості суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено вище, позиція ДПІ полягає у наступному. Згідно рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2009р. у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі»з КП «ВРЕЖО №9»стягнуто заборгованість у розмірі 3987793,67грн. Враховуючи вимоги пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», КП «ВРЕЖО №9»було зобов'язано збільшити валові доходи на суму вказаної заборгованості у 3 кварталі 2009 року.

Встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що вказана сума заборгованості відображена позивачем у річній декларації за 2009 рік замість декларації за 3 квартал 2009 року. Про вказаний факт свідчать і ті обставини, що при розрахунку податкових зобов'язань, ДПІ самостійно не визначалися податкові зобов'язання за цим порушенням, але застосовані штрафні фінансові санкції з посиланням на пп..17.1.3 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.

Позивач, не заперечуючи встановлених перевіркою фактів, вказує на безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій, які передбачено пп..17.1.3 п.17 ст.17 Закону №2181.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пп..17.1.3 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, вказаною нормою матеріального права встановлено, що безумовною підставою для визначення штрафних (фінансових) санкцій є самостійне донарахування контролюючим органом сум податкових зобов'язань.

4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, враховуючи той факт, що за результатами перевірки та за наслідками адміністративного оскарження ДПІ не визначено податкових зобов'язань в цій частині зазначеного порушення, то у податкового органу були відсутні підстави для визначення штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пп..17.1.3 п.17 ст.17 Закону №2181, як про те, зазначено в оскарженому податковому повідомленні-рішенні.

З огляду на розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення, який надано ДПІ, податковим органом донараховано податкових зобов'язань та визначено штрафні (фінансові) санкції:

1. включення до валових витрат послуг ЗАТ «Запоріжзвязоксервіс»- основний платіж 11040,50грн. та штрафні санкції -3312,15грн;

2. не проведення коригування валових витрат на суму простроченої кредиторської заборгованості -основний платіж 7666,0грн. та штрафні санкції 4698,35грн.;

3. включення до валових витрат штрафів пред'явлених ВАТ «Запоріжжяобленерго»- основний платіж 13592,50грн. та штрафні санкції 4077,35грн.;

4.заниження об'єкта оподаткування в 3 кв.2009р., врегулювання безнадійної заборгованості -штрафні санкції 187581,15грн.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню заявлені вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначеної суми податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 18 706,50грн. (7666,90грн. + 11040,5грн.) та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 195591,65грн. ( 3312,15грн. + 4698,35грн. + 187581,15грн.).

За таких обставин, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, апеляційну скарга позивача задовольнити частково, скасувавши постанову суду першої інстанції з прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9»- задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі №2а-0870/3485/11 -скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення №0000522302/3 від 15.12.2010р., яке прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя, в частині суми податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 18 706,50грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 195591,65грн. -визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 08.06.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк