Постанова № 25161075, 10.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р.Справа № 5017/781/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

Фонду Державного майна України -Елісєєва А.В. (за дорученням),

ПАТ „Судноплавна компанія „УКРФЕРРІ" -Фурса С.М. та Подольна Т.Я.( за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Фонду Державного майна України на рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2012 р. по справі №5017/781/ 2011 за позовом Фонду Державного майна України до ПАТ „Судноплавна компанія „УКРФЕРРІ" про зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

12.03.2012 р. у господарському суді Одеської області Фондом Державного майна України ( позивач або ФДМУ ) пред'явлено позов до ПАТ „Судноплавна компанія „УКРФЕРРІ" (далі відповідач або ПАТ) про зобов'язання відписати додатковий договір до договору оренди від 05.12.1997р. №Д-1905 в наступній редакції :

„1. Пункт 3.1 розділу 3 договору оренди від 05.12.1997 р. № Д-1905 викласти у такій редакції:

„3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної палати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами і доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 1041444 грн. 87 коп. (один мільйон сорок одна тисяча чотириста сорок чотири гривні 87 копійок)".

2. Зазначений у п.1 додаткового договору розмір орендної плати застосовується з 20.09.2011 р.

Розмір орендної плати за вересень місяць 2011 р. становить 579737,64 грн. без ПДВ.

3. Зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображаються у розрахунку, що є додатком до цього додаткового договору та є його невід'ємною і складовою частиною.

4. Додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною договору.

5. Додатковий договір укладений в 2-х примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для Орендодавця та Орендаря".

Свої вимоги позивач мотивував тим, що після укладання вказаного договору відповідно до вимог чинного законодавства та в зв'язку зі зміною орендних ставок державного майна сторонами вносились зміни до договору стосовно розміру орендної плати. У зв'язку з черговою зміною ставок орендної плати щодо державного майна згідно Постанови КМ України від 14.09.2011р. за №961, яка набула чинності 20.09.2011р. він (позивач) запропонував відповідачу внести зміни в договір оренди, шляхом укладання додаткового договору, зазначивши у ньому нові орендні ставки, однак відповідач відмовився від внесення змін, а тому цей спір підлягає вирішенню в судовому порядку. (а.с. 2- 4, т.1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2012р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1, т. 1).

Відповідач надав до суду відзив на позов в якому просив суд відмовити в позові з посиланням на те, що орендні ставки вже неодноразово змінювались та втричі збільшились, а крім того наданий позивачем розрахунок нової орендної ставки розрахований у порушення вимог законодавства без урахування в його показниках незалежної експертної оцінки вартості майна, яка не проводилась.(а.с.64-66, т.1).

Позивач надав суду додаткові письмові пояснення, в яких обґрунтовував свою позицію щодо розміру орендної ставки (а.с.93-95,т.1 ).

Відповідач надав суду доповнення до відзиву, в яких навів свої доводи щодо методики розрахунку орендної плати та необґрунтованості (на його думку, методики застосованої позивачем. (а.с97-101, т.1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2012 р. (повний текст підписано суддею Лічман Л. В. 30.05.2012 р. ) в задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що запропоновані позивачем ставки орендної плати розраховані всупереч методики, яка визначає порядок встановлення (зміни) орендних ставок державного майна (а.с. 19- 22.т.2).

Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що місцевий суд дав невірну оцінку фактичним обставинам справи та неправильно застосував законодавство. Крім того, позивач навів у скарзі доводи які він зазначав у позові та додаткових поясненнях до нього, а також зазначив, що невнесення змін договору позбавляє можливості поповнення державного бюджету грошовими коштами за рахунок оренди державного майна і ухилення від внесення змін є істотним порушенням умов договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20 .06.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.07.2012 р. о14:00, про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу в повному обсягу.

Представника відповідача в усних поясненнях наданих суду просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини дослідив місцевий суд, 05.12.1997 р. між позивачем -ФДМУ (Орендодавець) та Судноплавною компанією „УКРФЕРРІ" (Орендар), правонаступником якої є відповідач, було укладено договір № Д-1905 оренди державного майна (Договір), згідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс Державної судноплавної компанії „УКРФЕРРІ", склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.11.1997 р. і становить 20304,1 тис. грн.

Сторони узгодили у Договорі, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України і складає 604,54 тис. грн. за рік, а також, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України, а Договір діє з 05.12.1997 р. по 05 грудня 2007 р.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами було укладено декілька додаткових договорів та угод, якими доповнювались та/або змінюють певні положення та умови договору, зокрема, додатковою угодою від 28.10.2004 р. № 720 дію Договору продовжено до 05.12.2014 р., а додатковою угодою від 21.01.2008 р. № 53 орендну плату з листопада 2007 р. узгоджено в сумі 195874,07 грн.

З наявних у справі доказів вбачається, що 24.10.2011 р. Позивач направив відповідачу проект додаткового договору до Договору та лист № 10-16-14430, в якому просив погодити орендну плату з 20.09.2011 р. у розмірі 579737,64 грн. без ПДВ у зв'язку зі зміною на законодавчому рівні орендної ставки за використання цілісних майнових комплексів, однак відповідач листом від 22.11.2011р. відповів відмовою на цю пропозицію, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача колегія суддів встановила наступне.

Згідно ч.1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. в чинній редакції (далі Закон), орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

У статті 21 Закону визначено , що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін; розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Згідно зі ч.1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною другою вказаної статті передбачено можливість зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз зазначених правових норм надає можливість зробити висновок, що розмір орендної плати за оренду державного майна може бути змінений на вимогу однієї з сторін договору у випадку встановлення такої можливості законом та/або в самому договорі в судовому порядку.

Умови Договору свідчать, що сторони передбачили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що збільшення постановою Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629 і від 4 жовтня 1995 р. № 786" від 14.09.2011р. № 961, яка набрала чинності 20.09.2011 р., орендної ставки до 20% за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств надає позивачу право вимагати внесення змін до Договору в частині розміру орендних платежів.

Водночас, як вірно зазначив місцевий суд у рішенні, в пункті 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, в редакції, чинній як на момент направлення проекту додаткового договору так і на час розгляду спору, передбачено, що розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств визначається за конкретною формулою, а саме:

(Воз + Внм) x Сор.ц

Опл = ----------------------------,

100

де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, грн.; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, грн.; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1.

Згідно ч.1 ст.11 Закону оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Однак, п. 4 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 (із змінами), яка є чинною на цей час, прямо визначено, що оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться комісією, що утворюється органом, визначеним в абзацах другому і третьому статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на підставі складеного на дату оцінки передавального балансу, в якому відображені результати незалежної оцінки основних засобів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та оборотних матеріальних засобів (запасів).

Системний аналіз вище вказаних правових норм надає можливість зробити висновок, що для встановлення розміру орендної плати застосовується формула, в якій процентна ставка помножується на вартість орендованого цілісного майнового комплексу, визначену на підставі незалежної оцінки, а не будь-якої іншої оцінки.

Проте, як вірно встановив місцевий суд, з проекту запропонованого позивачем договору та з його пояснень вбачається , що при розрахунку ним нової орендної платі вартість майна взято з акту оцінки цілісного майнового комплексу, затвердженого начальником регіонального відділення ФДМУ по Одеській області 24.03.2003 р., який складено за участю виключно посадових осіб сторін за Договором, тобто без залучення незалежного оцінювача, а відтак ця оцінка за своєю суттю не є незалежною оцінкою вартості об'єкту оренди.

З огляду на викладені обставини та правові норми колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що вищезазначений акт оцінки від 24.03.2003 р. не може використовуватись в якості доказу вартості переданого в оренду майна, оскільки визначена в ньому оцінка вартості майна не є незалежною оцінкою, а визначення орендної ставки, в т.ч. нової (зміненої), згідно чинного законодавство можливо лише при наявності незалежної оцінки.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки місцевий суд (як і суд апеляційної інстанції) не має повноважень самостійно встановити вартість орендованого об'єкту (так як не наділений спеціальними знаннями в цій галузі і не може бути незалежним експертом ), а призначенню експертизи перешкоджають вимоги п.6 Методики оцінки об'єктів оренди, які після проведення незалежної оцінки майна встановлюють обов'язкове рецензування звіту про його оцінку з боку ФДМУ, то місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, слушно зазначивши (роз'яснивши) позивачу у рішенні, що після вчинення дій по визначенню вартості цілісного майнового комплексу та розрахунку на її основі нового розміру орендної плати він (позивач) вправі направити новий проект додаткової угоди до Договору з метою внесення відповідних змін.

Колегія суддів також повністю погоджується з висновками місцевого суду щодо помилковості позиції позивача, стосовно того, що згідно п.2 Методики оцінки об'єктів оренди, яка повністю відповідає ч.2 ст.11 Закону перед збільшенням розміру орендної плати здійснювати оцінювання не потрібно, оскільки оцінка обов'язково проводиться тільки перед укладенням договору оренди та перед його продовженням (поновленням), якщо з дати оцінки минуло більше як три роки, з огляду на таке.

Позивач (скаржник) посилаючись на вказані приписи не враховує зміни у формулі розрахунку розміру орендної плати, до якої на теперішній час, на відміну від часу коли Договір укладався, входить показник вартості основних засобів та нематеріальних активів визначений на підставі незалежної оцінки, а така , як зазначалось вище, не проводилась.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду, що використання акту оцінки від 24.03.2003 р. під час внесення змін до Договору у 2003 та 2008 роках. за взаємною згодою сторін ґрунтувалось на діючому на той час законодавстві, згідно якого для визначення розміру орендного платежу на рік орендна ставка помножувалась на значення залишкової балансової вартості орендованих основних засобів і не вимагало тоді здіснення незалежної оцінки, а відтак, посилання позивача на ці зміни не можуть бути підставою для визнання правильності здіснення ним нової орендної статки запропонованої ним у спірній додаткової угоді/ договорі.

З огляду на викладене судова колегія, дійшла до висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам і вмотивовано відмовив в задоволенні позову.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його доводи викладені у позові та письмових доповненнях до нього, яким, як зазначалось вище, місцевий суд надав належну оцінку і вони не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,

101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2012 р. по справі №5017/781/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду Державного майна України - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 11.07.2012 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.