Постанова № 25160964, 09.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року Справа № 20/5025/136/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Рункевич І.В.

позивача: представник Демчук Л.Г.

відповідача: представник Карєпова Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного малого підприємства "Лідер" на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.02.12р. у справі № 20/5025/136/12 (суддя Гладій С.В.)

за позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави та місцевого самоврядування в особі Хмельницької міської ради

до відповідача Приватного малого підприємства "Лідер"

про стягнення 288 341,77 грн. з яких 249 044,00грн.- заборгованість за договором, 19142,27грн. - пеня,7 205,22грн. -3% річних,12 950,28грн. - нарахування інфляційних втрат

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.07.12р. по 09.07.12р. з метою витребування додаткових письмових доказів.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №20/5025/136/12 від 28.02.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що розмір пайового внеску, належного замовником до оплати відповідно до розра хунку величини пайової участі замовника, зробленого управлінням капітального будівництва від 20.12.2010р. №01-20-128, складає: 249044 гривні. Відповідач вказану суму зобов'язаний був сплатити до 31.01.11р., проте вимоги даного договору не виконав, кошти в сумі 249044,00 грн. по сплаті пайового внеску не сплатив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне мале підприємство "Лідер" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 28.02.12р. у справі 20/5025/136/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на тяжке фінансове становище на підприємстві, на світову фінансову кризу, а також на Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", згідно п.5 ст.3 якого встановлено, що суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. Із такою заявою відповідач звертався до органу місцевого самоврядування, однак відповіді на свою заяву про відстрочення сплати пайових внесків не отримав. На зазначену обставину представником зверталася увага у суді першої інстанції, однак місцевим судом оцінка цим обставинам не надана.

На думку апелянта має місце неповне з'ясування усіх обставин справи, що призвело до неправильного рішення.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.

Представником позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги. Зазначила, що відповідач згідно укладеного договору зобов'язаний був сплатити пайові внески до 31.01.10р. Це при тому, що договір закінчив свою дію 28.02.10р. З'ясувавши, що відповідачем свої зобов'язання не виконані, позивач звернувся із претензією про сплату коштів. Заява про відстрочку сплати пайових внесків подана після того, як закінчилися строки сплати пайових внесків, після пред'явлення претензії. Відтак вона відповідно до п.5 ст.3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" задоволена не могла.

Щодо покликання відповідача на порушення порядку розгляду заяви про відстрочення пайових внесків до 01.01.13р., то така заява була розглянута, відповідь на неї надіслана на адресу відповідача простою поштовою кореспонденцією.

Представник позивача просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 28.02.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наведених підстав.

Представник органу прокуратури підтримала доводи, викладені представником позивача, просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 28.02.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.02.12р. у даній справі слід частково змінити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2010р. між Хмельницькою міською радою та ПМП „Лідер" укладено договір №118 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно -транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.

За умовами п. 1 Договору, предметом Договору є визначення для Сторони 2, яка є замовником об'єкту будів ництва 49-квартирного житлового будинку з вбудовано -прибудованими магазинами продо вольчих і непродовольчих товарів та приміщеннями для роботи з дітьми по вул. Молодіжній, 2/3Д, величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, відповідно до ст. 27 і Закону України "Про плануван ня і забудову територій", рішення двадцять другої сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008р. "Про затвердження порядку участі замовників у створенні і розвитку інженер но-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького" та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради та пунктів рішення виконавчого комітету" із внесе ними змінами рішенням двадцять третьої сесії Хмельницької міської ради від 04.02.2009р. № 34, рішенням двадцять восьмої сесії Хмельницької міської ради від 23.09.2009р. №55 "Про внесення змін до Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького". Кошти, отримані як пайова участь замовників об'єктів містобудування можуть використовуватись виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.

Згідно п.2. даного договору Пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціа льної інфраструктури м.Хмельницького полягає у відрахуванні замовником до міського бю джету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у розмірі встановленому рішенням Хмельницької міської ради. Розмір пайового внеску, належного замовником до оплати відповідно до розра хунку величини пайової участі замовника, зробленого управлінням капітального будівництва від 20.12.2010р. №01-20-128 складає: 249044 (двісті сорок дев'ять тисяч сорок чотири) гривні. Вказаний розрахунок є невід'ємною частиною договору. Пайовий внесок вноситься у грошовій безготівковій формі та сплачується шляхом перерахування коштів на рахунок у міське фінансове управління; код ЗКПО 23565225; р/р 31511931700002 ГУДКУ у Хмельницькій області; МФО 815013; код платежу 50110000. Назва платежу: Цільовий фонд (кошти замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури). Пайовий внесок сплачується до 31.01.2011 року.

Взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, розмір пайового внеску в сумі 249044,00 грн. не сплатив.

Відповідно до п.3.3 даного договору у разі прострочення термінів, передбачених договором Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач 15.03.2011р. надіслав відповідачу претензію №02-13-352 з вимогою щодо оплати коштів, яка останнім залишена без задоволення.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем, відповідно до п. 3.3 Договору нараховано пеню в сумі 19142,27 грн., яку він просив стягнути на свою користь, також відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача нарахування за встановленим індексом інфляції в сумі 12950,28 грн. та 3% річних в сумі 7205,22 грн.

Дослідивши надані докази колегією суддів враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 27-1 ч. 2 Закону України „Про планування та забудову територій" №1699 -ІІІ від 20.04.2000року замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Згідно ст. 27-1 ч. 14 Закону України „Про планування та забудову територій" № 1699 - III від 20.04.2000р., п. 1.2. договору передбачено, що кошти, отримані як пайова участь замовників об'єктів містобудування можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Згідно п.2. даного Договору, пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціа льної інфраструктури м. Хмельницького полягає у відрахуванні замовником до міського бю джету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у розмірі встановленому рішенням Хмельницької міської ради. Розмір пайового внеску, належного замовником до оплати відповідно до розра хунку величини пайової участі замовника, зробленого управлінням капітального будівництва від 20.12.2010р. №01-20-128 складає: 249044(двісті сорок дев'ять тисяч сорок чотири) гривні.

Відповідач вказану суму зобов'язаний був сплатити до 31.01.11р., проте вимоги даного договору не виконав, кошти в сумі 249044,00 грн. по сплаті пайового внеску не сплатив.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вказані обставини та документальне підтвердження заборгованості по сплаті пайового внеску в сумі 249044,00 грн., вимоги позивача про її стягнення є обґрунтованими та правомірно підлягають задоволенню.

Твердження апелянта про порушення його права на відстрочку сплати пайового внеску судом розцінюється як таке, що є необґрунтованим та безпідставним з огляду на таке.

З метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи Верховною Радою України прийнято Закон "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Даний Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Серед форм підтримки будівництва житла законодавець у вказаному Законі затвердив норму про надання забудовникам відстрочки сплати пайових внесків до 01.01.13р.

Про те при застосуванні пункту 5 частини 1 статті 3 Закон "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" апелянтом не враховано, що використовуючи своє право на звернення із заявою про надання відстрочки сплати пайових внесків терміном до 01.01.13р., у органу місцевого самоврядування автоматично не виникає обов'язок для такого відстрочення.

Таке відстрочення можливе за умови, якщо заява подається не пізніше терміну, встановленого для подання звітності за такими платежами та відрахуваннями, а якщо термін платежу встановлено раніше подання звітності, - не пізніше настання терміну такого платежу (абзац 4 пункту 5 частини 1 статті 3 Закон "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва").

У даному випадку термін сплати платежу визначений договором від 24.12.10р. до 31.01.11р. (пункт 2.4 договору).

На момент подання заяви про надання відстрочки сплати пайового внеску (22.03.11р.) сплинув не лише термін сплати такого платежу, а й закінчився сам договір (28.02.11р.).

Відтак у даному випадку відповідач втратив своє право на отримання відстрочки сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького в зв'язку із будівництвом 49-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами продовольчих і непродовольчих товарів та приміщеннями для роботи з дітьми по вул.Молодіжній, 2/3Д на підставі пункту 5 частини 1 статті 3 Закон "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Щодо покликання відповідача на порушення порядку розгляду заяви про відстрочення пайових внесків до 01.01.13р., то воно також є необґрунтованим, оскільки Хмельницькою міською радою така заява була розглянута, відповідь на неї надіслана 06.04.11р. на адресу відповідача простою поштовою кореспонденцією. Зазначені письмові докази надані суду апеляційної інстанції після їх витребування та оголошення перерви.

Щодо нарахованої позивачем відповідно до п. 3.3 Договору пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня в сумі 19142,27грн., судом апеляційної інстанції зазначається наступне.

Стаття 230 ГК України, передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на те, що сторонами термін дії договору №118 від 24.12.10р. був визначений до 28.02.11р., то і право на нарахування та стягнення пені у позивача за неналежне виконання чи невиконання основного зобов'язання виникає саме до цього дня.

Відтак, враховуючи вимоги Закону, правомірним буде нарахування пені в розмірі 2960,57грн., а не 19137,94 грн., як визначено після проведеного перерахунку судом першої інстанції.

В задоволенні позову в частині нарахування та стягнення 16177,37грн. пені позивачу слід відмовити.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині нарахування 4,33 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 7205,22 грн. 3% річних, відповідно до проведеного місцевим судом перерахунку, правомірним було стягнуто з відповідача нарахувань 3% річних в розмірі 7204,21 грн. за період з 31.01.2011 року по 18.01.2012 року з суми боргу 249044,00 грн.

Таким чином, в задоволенні вимог позивача про стягнення 1,01 грн. 3 % річних місцевим судом відмовлено правомірно.

В свою чергу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову частково в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції на суму 11356,99 грн. за період з 31.01.2011р. по 31.12.2011р., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування індексу інфляції.

В позові, в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції на суму 1593,29 грн., місцевим судом відмовлено правомірно.

Витрати по сплаті судового збору, в силу статті 49 ГПК України, підлягають стягненню із відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області підлягає частковій зміні, зокрема в частині стягнення нарахованої пені у розмірі 19137,94 та судового збору у розмірі 5734,86грн. У цій частині слід стягнути із відповідача: на користь позивача 2960,57грн. - пені; на користь Державного бюджету України 5411,32грн. - судового збору. У стягненні 16177,37грн. пені позивачу слід відмовити. В решті рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Видачу наказів слід доручити господарському суду Хмельницької області.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.02.12р. у справі № 20/5025/136/12 змінити в частині стягнення нарахованої пені у розмірі 19137,94 та судового збору у розмірі 5734,86грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з приватного малого підприємства "Лідер" (29000, м.Хмельницький, вул.Прибузька,2, код ЄДРПОУ 14148019) на користь Хмельницької міської ради (29000, м.Хмельницький, вул.Гагаріна,3, код ЄДРПОУ 33332218) 2960,57грн. - пені та в дохід державного бюджету України 5411,32грн. - судового збору.

В частині стягнення 16177,37грн. - пені позивачу відмовити

В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 28.02.12р. у справі № 20/5025/136/12 залишити без змін.

Видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.

Справу №20/5025/136/12 повернути господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.