Постанова № 25160650, 05.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р.Справа № 5024/93/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Аленіна О.Ю.

Будішевської Л.О

(склад судової колегії змінений розпорядження голови суду № 497 від 04.07.2012 р.)

при секретарі судового засідання Литовчук Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача -Казарян А.К. -по довіреності;

від відповідача -ОСОБА_2 -по довіреності; ОСОБА_3. -по довіреності;

від третьої особи -Волкова С.Г. -по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк"

на рішення господарського суду Херсонської області від 27 лютого 2012 року

по справі № 5024/93/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк"

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Відкрите акціонерне товариство „Великолепетиський маслозавод"

про стягнення 573900,68грн.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 05.07.2012р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У січні 2012р. Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк" (надалі -позивач, Банк) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач 1, ФОП) та Відкритого акціонерного товариства „Великолепетиський маслозавод" (надалі - відповідач 2, Завод)про стягнення з ФОП ОСОБА_1 573 900,68грн., як кошти, збережені за рахунок позивача на підставі, яка згодом відпала.

В обґрунтування позову позивач посилається на положення ст.1212 ЦК України та мотивує свої вимоги тим, що 21.09.2006р. між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р., який був укладений між АБ „Приватінвест" та ВАТ „Великолепетиський маслозавод", щодо боргу останнього, відсотків, інших нарахувань. Але рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010р. по справі №14/202-ПД-09 угоду про переведення боргу визнано недійсною (залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011р.). За наслідками визнання недійсною угоди про переведення боргу за позовом ФОП ОСОБА_1 рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. по справі №5024/859/2011р. стягнуто з ПАТ „Марфін Банк" на користь ФОП ОСОБА_1 -573 900,68грн. (залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011р.). Проте згідно ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. по справі №12/73-Б-08 про банкрутство ВАТ „Великолепетиський маслозавод" кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_1 були повністю погашені частиною заборгованості відповідача 1 перед відповідачем 2, а саме в розмірі 573 900,68грн., тобто ФОП ОСОБА_1 вже скористалась правом вимоги, відступленим їй позивачем згідно визнаної недійсною угодою про переведення боргу. Враховуючи, що угода про переведення боргу визнана недійсною, ФОП ОСОБА_1 безпідставно утримує належне позивачу майно, а саме гроші в сумі 573 900,68грн., які були збережені за рахунок позивача ФОП ОСОБА_1 на підставі, яка згодом відпала.

Одночасно з позовом ПАТ „Марфін Банк" звернулось з заявою про забезпечення позову про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, в якій просило зупинити стягнення на підставі наказу господарського суду Херсонської області по справі №5024/859/2011р., заборонити органам ДВС здійснення будь-яких дій по виконанню наказу господарського суду Херсонської області по справі №5024/859/2011р.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.01.2012р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі; справу призначено до розгляду.

06.02.2012р. ФОП ОСОБА_1 звернулась з заявою про зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 19/21/10, що розглядається Запорізьким господарським судом, оскільки позов обґрунтовано зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 за межами ліквідаційної процедури у справі № 19/21/10.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.02.2012р. на підставі ст. 27 ГПК України здійснено процесуальну заміну ВАТ "Великолепетиський маслозавод" з відповідача-2 на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з тих підстав, що ВАТ "Великолепетиський маслозавод" у відзиві на позовну заяву зазначив, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки постановою господарського суду Херсонської області від 27.03.2008 р. по справі № 12/73-Б-08 його визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Рішенням господарського суду Херсонької області від 27.02.2012р. (суддя Людоговська В.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції застосував положення ст. 1212 ЦК України та вмотивував свої висновки тим, що позивачем не надано належних доказів існування обставин, що були б підставою для задоволення позовних вимог. Позивачем не надано доказів безпідставного утримання відповідачем належного позивачеві майна, а саме грошових коштів в сумі 573900,68 грн., які були би збережені за рахунок позивача відповідачем на підставі, яка згодом відпала.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у вжитті заходу забезпечення позову, оскільки серед наведених обґрунтувань позивачем суд не вбачає об'єктивних підстав вважати, що не зупинення стягнення за наказом №5024/859/2011 може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Стосовно заявленого ФОП ОСОБА_1 клопотання про зупинення провадження у справі, то воно відхилено судом за відсутності підстав для зупинення справи.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ „Марфін Банк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, а саме грошей в сумі 573 900,68грн., посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просив прийняти додаткові докази по справі, оскільки на момент прийняття судового рішення Банк не мав можливості надати їх до суду на підтвердження своїх доводів, що прийнято до уваги колегією суддів як підстава для прийняття додаткових доказів судом апеляційної інстанції.

Свої вимоги скаржник мотивує наступним: в постанові ВГСУ від 22.12.2011р. по справі №5024/859/2011 зазначено, що Банк не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з окремим самостійним позовом про застосування наслідків недійсності правочину, шляхом, повернення виконаного за недійсним правочином або відшкодування збитків. Основним доказом того факту, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно утримує майно (грошові кошти) є ухвала господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. по справі №12-73-Б-08 про банкрутство ВАТ "Великолепетиський маслозавод". ФОП ОСОБА_1 вже скористалась правом вимоги відступленим їй ПАТ „Марфін Банк" згідно визнаної недійсною угоди про переведення боргу. В результаті визнання угоди від 21.09.2006р. недійсною обидві сторони угоди мають повернути одна одній все, що одержано на виконання цього правочину. Оскільки угодою від 21.09.2006 було відступлено право вимоги до боржника ВАТ "Великолепетиський маслозавод", яке використано і реалізовано у справі про банкрутство, настає обов'язок відповідача повернути все отримане за угодою, яка визнана недійсною, але враховуючи, що з боку відповідача реально виконати приписи ст.ст. 216, 236 ЦК України було неможливо, Банком заявлений позов щодо повернення 573 900,68грн. -грошової суми, на яку укладено угоду від 21.09.2006р. Суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про зупинення, оскільки не з'ясував обставин у справі про банкрутство, а саме наявність ухвали від 11.08.2009р. у справі №12/73-Б-08.

У справі про банкрутство Заводу №12/73-Б-08 Банку відмовлено у включенні його кредиторських вимог у сумі 573900,68грн. до реєстру вимог кредиторів ухвалою від 11.08.2009р., ухвалою від 28.02.2012р. по цій справі Банку відмовлено у перегляді ухвали від 11.08.2009р. за нововиявленими обставинами та включенні його кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів Заводу. Станом на 17.04.2012р. Банк виконав наказ господарського суду від05.01.2012р. по справі №5024/859/2011, перерахувавши ФОП ОСОБА_1 641 219,70грн. Ухвалою господарського суду від 03.03.2012р. припинено провадження у справі про банкрутство Заводу, у зв'язку з чим слід вважати, що ФОП ОСОБА_1 використала відступлене їй Банком право вимоги до Заводу за угодою від 21.09.2006р. на суму 573 900,68грн.

Оскаржуване рішення ухвалене передчасно, оскільки суд був обізнаний стосовно того, що остаточне рішення у справі про банкрутство Заводу станом на 27.02.2012р. не було прийняте.

У запереченнях на апеляційну скаргу представники ФОП ОСОБА_1 зазначають, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано та законно відмовив у позові, оскільки ухвала господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. у справі №12/73-Б-08 не містить відомостей про погашення вимог кредитора ФОП ОСОБА_1 в сумі 573 900,68грн.; погашення вимог ФОП ОСОБА_1 у справі про банкрутство Заводу не відбулося; висновки суду першої інстанції про відсутність доказів безпідставного утримання відповідачем належних Банку грошових коштів скаржником не спростовані.

Представник ВАТ "Великолепетиський маслозавод" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в судових засіданнях апеляційного господарського суду з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення її обставин та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Приватінвест" та Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" позивач) 07.10.2005 р. укладено договір про заміну кредитора в зобов'язанні, за яким ВАТ АБ "Приватінвест" відступив позивачу право вимоги щодо боргу ВАТ "Великолепетиський маслозавод", відсотків, інших нарахувань у відносинах за Кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 р.

21.09.2006 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010р. по справі №14/202-ПД-09, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011р., визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006р. ВАТ "Морський транспортний банк" з ФОП ОСОБА_1, на задоволення позовних вимог ВАТ "Великолепетиський маслозавод".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. по справі №5024/859/2011, яке набрало законної сили, стягнуто з ПАТ "Марфін Банк" (правонаступник ВАТ "Морський транспортний банк" ) на користь ФОП ОСОБА_1 573900,68грн. грошових коштів, перерахованих відповідачем позивачу на виконання п.2 Угоди від 21.09.2006р., визнаної недійсною у справі №14/202-ПД-09.

На час розгляду даної справи в апеляційному господарському суді виданий господарським судом 05.01.2012р. наказ по справі №5024/859/2011р. про стягнення грошових коштів Банком виконаний (меморіальний ордер №19-07 від 12.04.2012р.).

Поряд з цим в період часу, коли угода про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р. ще не була визнана недійсною, у справі про банкрутство ВАТ "Великолепетиський маслозавод" (Завод) №12/73-Б-08 ФОП ОСОБА_1 заявила кредиторські вимоги до Заводу на суму 1 907 745,13грн., спираючись на передані їй за угодою від 21.09.2006р. права кредитора Заводу за кредитним договором.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. по справі №12/73-Б-08 (з урахуванням ухвали суду від 28.08.2009р. про виправлення описки), заяву ФОП ОСОБА_1 про включення до реєстру вимог кредиторів з вимогами в сумі 1 907 745,13грн. залишено без задоволення частково, включивши до першої черги реєстру грошові вимоги в сумі 573 900,68грн.

При цьому господарський суд першої інстанції це рішення обґрунтував тим, що у відповідності зі ст. 31 Закону про банкрутство частиною заборгованості (573 900,68грн.) ФОП ОСОБА_1 перед Заводом повністю погашаються її кредиторські вимоги до ВАТ "Великолепетиський маслозавод" у розмірі 573 900,68грн., які виникли внаслідок відступлення Банком права вимоги 573 900,68грн. за угодою від 21.09.2006р.

Ухвала від 11.08.2009р. є чинною, не була оскаржена та скасована, відтак колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника, що шляхом зарахування кредиторських вимог в справі про банкрутство Заводу на суму 573 900,68грн. для погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед Заводом на цю суму відповідачка використала право вимоги, передане за угодою про його відступлення від 21.09.2006р., в подальшому визнаною недійсною судом.

Заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед Заводом внаслідок цього зменшилась до суми 321 254,74грн., що відображено в мотивувальній частині ухвали від 11.08.2009р. №12/73-Б-08, підтверджується представниками Банка та Заводу, та не спростовано ФОП ОСОБА_1

Як пояснив представник Заводу та вбачається з матеріалів справи, у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 №21/19/10, що розглядається господарським судом Запорізької області, третя особа звернулась з кредиторськими вимогами до ФОП ОСОБА_1 у сумі 321 254,74грн., тобто врахувала проведене у справі №12/73-Б-08 погашення кредиторських вимог відповідачки за рахунок зменшення її заборгованості перед ВАТ "Великолепетиський маслозавод".

Наведені обставини відповідачкою не спростовані.

За цих обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ФОП ОСОБА_1 зберегла грошові кошти у сумі 573 900,68грн. за рахунок позивача, оскільки її заборгованість перед Заводом на цю суму була погашена в межах справи про банкрутство з підстав, встановлених угодою від 21.09.2006р.

При цьому Банк втратив право вимоги до Заводу, оскільки його кредиторські вимоги на суму 573 900,68грн. не були визнані господарським судом з підстав, викладених в ухвалі від 11.08.2009р. (сторінка 7, абз.6), а саме, у зв'язку з відступленням права вимоги цих коштів ФОП ОСОБА_1

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже у розумінні ст. 190 ЦК України право вимоги як майнове право визнається майном.

Беручи до уваги, що майнове право, відступлене Банком відповідачці (право вимоги), було набуте за угодою від 21.09.2006р., визнаною недійсною судом, підстава набуття права вимоги згодом відпала, ФОП ОСОБА_1 зобов'язана відшкодувати Банку відповідно до ч.2 ст.1213 ЦК України вартість набутого права вимоги, яка оцінена сторонами угоди від 21.09.2006р. в 573 900,68грн. та визначається судом в такому ж розмірі на момент розгляду справи, адже повернути Банку реалізоване право вимоги в натурі неможливо.

Місцевий господарський суд в порушення вимог ст.ст. 4-2, 4-7, 43, 84 ГПК України не надав належної юридичної оцінки обставинам, з яких виник спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування та порушення норм матеріального права і неправомірного відхилення позовних вимог ПАТ „Марфін Банк".

Висновок суду першої інстанції про недоведеність існування обставин, які б свідчили про безпідставне утримання відповідачем належного позивачу майна, зроблений без урахування особливостей угоди від 21.09.2006р., за якою ФОП ОСОБА_1 отримала право вимоги 573 900,68грн. грошових коштів від ВАТ "Великолепетиський маслозавод", та без урахування реалізації відповідачкою цього права в межах справи про банкрутство ВАТ "Великолепетиський маслозавод", в результаті якої ФОП ОСОБА_1 зменшила свою заборгованість перед Заводом на цю ж суму при одночасному відхиленні судом кредиторських вимог ВАТ "Морський транспортний банк" у сумі 573 900,68грн., що випливали з кредитного договору №03/132-К від 02.03.2005р. з ВАТ "Великолепетиський маслозавод".

Судова колегія вважає, що позовні вимоги Банка спрямовані на остаточне повернення сторін недійсної угоди в первісний стан шляхом застосування положень гл.83 ЦК України до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином відповідно до п.1 ч. 3 ст.1212 ЦК України, відтак за сукупністю встановленого вище судом апеляційної інстанції підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2012р. підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ „Марфін Банк" у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід віднести на рахунок відповідача -ФОП ОСОБА_1 з їх відшкодуванням ПАТ „Марфін Банк".

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

Постановила:

Апеляційну скаргу ПАТ „Марфін Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2012 р. скасувати.

Позов ПАТ „Марфін Банк" задовольнити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ „Марфін Банк" 573 900,68грн. безпідставно збережених грошових коштів, 11478,01грн. судового збору.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ „Марфін Банк" 5729,01грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.О. Будішевська