Рішення № 25159002, 04.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.12 Справа№ 5015/1935/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», м.Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба», м.Львів

про розірвання договору оренди приміщення № 190 від 27.12.2001р.

За участю представників сторін:

від позивача Тимків М.В. -представник (довіреність №191 від 20.12.2011р.);

від відповідача Шолок В.М. -представник (довіреність № 98 від 02.08.2011р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»подало позов до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба»про розірвання договору оренди приміщення № 190 від 27.12.2001р.

Ухвалою суду від 21.05.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.06.2012р. В судовому засіданні 06.06.2012р. розгляд спору було відкладено на 20.06.2012р. В судовому засіданні 20.06.2012р. оголошено перерву до 04.07.2012р.

Представник позивача подав додаткові письмові пояснення-2 до позовної заяви (вх.№14381/12 від 02.07.2012р.) до яких долучив додаткові пояснення, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи довідки Рівненського представництва ПАТ "Страхова компанія "Мегаполіс" про те, що останнє було суборендарем приміщення по вул.Соборній, 40 у м.Рівне по договору суборенди приміщення укладеному з позивачем та долучив копію договору страхування майна. Представник відповідача обґрунтовує свої заперечення тим, що незважаючи на прийняте ще у кінці 2010 року рішення про припинення діяльності Рівненської філії, яка виключена з Державного реєстру банків 31.03.2011р. у приміщенні продовжував працювати банківський персонал, який був підпорядкований Львівській філії ПАТ "АКБ Індустріалбанк", а саме: Відділення №1 Львівської філії. У кінці 2011року ПАТ "АКБ Індустріалбанк" ініціював продовження договору оренди № 190 від 27.12.2001р. на 2012рік. За наведених у позовній заяві показників вбачається, що балансові збитки у Рівненській філії ПАТ "АКБ Індустріалбанк" були починаючи з 2006р., однак це не завадило позивачу щорічно ініціювати продовження договору оренди. Наведені у позовній заяві балансові збитки належним чином не підтверджені, в балансі філії не відображаються прибутки, тому некоректно наводити відомості лише про балансові збитки філії банку. Крім того, представник посилається на незмінність суми орендної плати з 2002року окрім її індексації, погіршення свого фінансового становища, та відсутність одночасно усіх чотирьох умов ст.652 ЦК України, наявність яких є підставою для розірвання договору оренди.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін суд, -

встановив:

27.12.2001р. між Державним акціонерним товариством "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта»в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (орендодавець)) та АКБ "МТ-БАНК" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"; (орендар)) було укладено договір оренди приміщення № 190, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежиле приміщення (надалі-майно), яке знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 40, загальною площею 1 765,8 кв.м. і стоїть на балансі Державного акціонерного товариства "Магістральні нафтопроводи "Дружба", з метою розташування у ньому Рівненської філії Акціонерного комерційного банку "МТ-БАНК".

До даного договору було укладено додаткові угоди: № 1 від 27.05.2002р.; № 2 від 05.08.2002р.; №3 від 27.08.2002р.; № 4 від 10.09.2003р.; №6 від 22.02.2007р.; №7 від 06.11.2008р.; №8 від 08.12.2009р.; №9 від 20.12.2010р.; №10 від 23.03.2011р.та №11 від 23.12.2011р.

Приміщення та майно були передані АКБ "МТ-БАНК" по актам приймання-передачі від 22.08.2002р.

Додатковою угодою №11 від 23.12.2011р. було продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2012р.

Позивач зазначає, що робота Рівненської філії АКБ "Індустріалбанк" не надала економічного ефекту на який розраховували. Зокрема балансовий збиток у 2006 році становив 1 092 418,53 грн.; у 2007 році -1 750 130,44 грн.; у 2008 році -2 416 372,49 грн.; у 2009 році -8 113 542,25 грн.; у 2010році - 7 219 765,66 грн.; як зазначено у додатковому поясненні до позовної заяви, за період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р. збиток позивача склав 1 038 748,63 грн. Причиною вказаного стала низка обставин з яких великий відсоток неповернутих кредитів, настання таких істотних змін банк не міг передбачити.

20.01.2011р. правлінням банку було прийнято рішення про припинення діяльності Рівненської філії шляхом її реорганізації і створення відділення зі зменшенням кількості працівників з 32 осіб (станом на 31.03.2011р.) до 18 (станом на 01.04.2011р.).

31.03.2011р. було внесено запис про виключення Рівненської філії АКБ "Індустріалбанк" з Державного реєстру банків.

Позивач зазначає, що банк намагаючись не порушити права орендодавця, в тому числі на одержання орендної плати, скоротив чисельність працівників, але це не збалансувало співввідношення майнових інтересів сторін, оскільки у банку не з»явились можливості сплачувати орендну плату без подальшого завдання збитку.

Як зазначає позивач зменшити суму орендної плати було неможливо оскільки вона встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Методики, а банк не є суб»єктом, якому орендна плата може бути встановлена у договірному порядку.

У зв»язку з вищенаведеними обставинами банк направив на адресу відповідача пропозицію від 11.04.2012р. вих.№ 599 про дострокове розірвання договору оренди.

Відповідач листом від 27.04.2012р. за вих.№ 12/2351 відмовив у достроковому розірванні договору.

10.05.2012р. на адресу відповідача позивач направив лист вих. № 784 про звільнення 11.05.2012р. орендованого приміщення та прохання відповідача забезпечити умови для його передачі повноважним представникам.

Відповідач листом від 11.05.2012р. за вих.№ 12/2497 заперечив проти дострокового розірвання договору та отримання майна.

Позивач зазначає, що банк фактично звільнив приміщення 11.05.2012р. та станом на даний час орендує приміщення у новому приміщенні за адресою: м.Рівне, вул.Кн.Ольги, 5, площа якого становить 145,46 кв.м., що у 15 разів менша від попереднього.

Посилаючись на наявність одночасно усіх умов для розірвання договору оренди передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, дотримання вимог ст.188 ГК України, позивач просить розірвати укладений між сторонами 27.12.2001р. договір оренди приміщення № 190 з 11.05.2012р. -дати фактичного звільнення орендованого майна.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Орендовані відповідачем приміщення що знаходяться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 40, є власністю відповідача.

У зв»язку із збитковістю філії банку, позивач звертався до відповідача з листами (від 11.04.2012р. вих. № 599; від 10.05.2012р. вих. № 784) про розірвання договору оренди, але сторони не дійшли згоди.

За приписами частин 1- 4 ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до умов договору оренди, зокрема пункту 11.3., зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Позивач, як орендар, не отримавши згоди відповідача, який є орендодавцем, просить на підставі ст.652 ЦК України розірвати договір оренди укладений між сторонами.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов»язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Позивач не навів обставин та не підтвердив належними та допустимими доказами наявність одночасно чотирьох умов, які дають право на розірвання договору в судовому порядку.

Інших обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, судом не встановлено.

Неможливість банку виконувати свої зобов»язання за вказаним договором у зв»язку з погіршенням показників у фінансовому секторі банківських послуг не є істотною зміною обставин в розумінні ст.652 ЦК України.

Нерентабельність та неприбутковість відділення банку стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін, а відповідно й не може бути підставою для розірвання договору на користь однієї із сторін.

Дана позиція узгоджується з практикою у господарських спорах, зокрема постановою Верховного суду України від 21.02.2011р., постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2010р. № 03/30-91, постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011р. у справі № 5004/84/11.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема листів від 22.10.2007р. вих. № 2069, від 13.06.2008р. вих.№1471 саме позивач щорічно ініціював укладення договору оренди на новий термін, незважаючи на збитковість банку починаючи з 2006р. про яку він зазначає у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

Рішення про припинення діяльності Рівненської філії ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" було прийнято на початку 2011року, виключено її з Державного реєстру банків 31.03.2011р., натомість було створено відділення Львівської філії ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", яке ініціювало продовження договору оренди 31.12.2012р., внаслідок якого було укладено додаткову угоду №11 від 23.12.2011р.

Слід зазначити, що згідно положення ч.1 ст.286 ГК України орендна плата повинна сплачуватися незалежно від наслідків господарської діяльності.

Крім того, як пояснив представник відповідача, позивач здавав у суборенду частину орендованих приміщень кільком юридичним особам, в підтвердження чого він надав довідку Рівненського представництва ПАТ "Страхова компанія "Мегаполіс" про те, що останнє за період з 25.02.2008р. по 11.05.2012р. було суборендарем частини приміщення по вул.Соборній, 40 у м.Рівне на підставі договору укладеного з позивачем. Вживаючи заходи для отримання доказів в підтвердження вказаного суборендарі, до яких звертався відповідач відмовились їх надавати.

При цьому слід враховувати також і майновий стан відповідача. У зв»язку із скороченням транзиту нафти територією України фінансові результати ПАТ "Укртрнаснафта" значно погіршились. Орендоване позивачем приміщення, що знаходиться на балансі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" потребує значних затрат (згідно довідки відповідача орієнтовно сума витрат на рік становить 244 800,00 грн.), фінансується згідно планів, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно витрати на утримання орендованого позивачем приміщення не заплановані на 2012рік, оскільки договір оренди був продовжений до 31.12.2012р.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який передбачений статтею ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На думку суду, позивач не довів правомірності позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір згідно вимог ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.11, 509, 627, 629, 652, 759 ЦК України, ст.ст.188, 286 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 09.07.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.