Рішення № 25158987, 04.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/7558-2012 04.07.12За позовом Фізичної особи-підприємця Ончул Ігоря Петровича

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 499 334, 96 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Ончул І.П. (СПД)

Від відповідача: Шабанов С.В. по дов. № б/н від 15.08.2011р.

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованості в розмірі 499 334, 96 грн., з яких основний борг в розмірі 432 702, 01 грн., пеня в розмірі 47 704, 17 грн., 3% річних в розмірі 9 927, 73 грн., інфляційні нарахування в розмірі 9 001, 05 грн. відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5006/43/46/2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.05.2012 р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.05.2012 р. справу № 5006/43/46/2012 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

07.06.2012 р. справу передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 р. справу прийнято до провадження судді Трофименко Т.Ю. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що договір був укладений в обставинах стабільної державної економіки та грошово-фінансової системи, але у зв'язку з всесвітньою фінансовою кризою відповідач опинився у тяжкому фінансовому становищі, тому був не в змозі виконувати взяті на себе договірні зобов'язання. Також відповідач просить застосувати строки позовної давності відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України в частині стягнення пені в сумі 47 704,17 грн.

У судовому засіданні 04.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2004р. між Фізичною особою -підприємцем Ончул Ігорем Петровичем (далі - орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра»(далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вбудоване приміщення площею 85,00 кв. м. в житловому будинку літ. А-8, розміщене за адресою: АДРЕСА_2, яке належить позивачу на праві власності.

Строк оренди встановлюється на п'ять років з дня передачі орендованого майна орендарю, що погоджується «Актом прийому-передачі майна в оренду».

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за користування орендованим майном здійснюється шляхом перерахування орендної плати у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця, зазначений у договорі або в інших формах, що не суперечать вимогам чинного законодавства, при цьому такі розрахунки оформляються додатковими угодами.

Згідно п.4.2 договору, розмір орендної плати за місяць на дату підписання договору становить 124,90 грн., що еквівалентно 23,53 $ кв. м. орендованого майна по курсу Національного банку України. Сума орендної плати коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу Національного банку України на день здійснення платежу з відображенням еквіваленту одного долару США до гривні в рахунку-фактурі, що виставляється орендодавцем до 05 числа місяця, наступного за звітним, та є невід'ємними частинами договору в якості підстав здійснення сплати орендної плати та визначення її розміру.

Відповідно до п. 4.3. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, до 05 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати орендодавцю, більше ніж на місяць, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день сплати за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє орендаря від проведення передбачених договором розрахунків.

Згідно п. 4.6 договору оплата комунальних послуг входить до розрахунку орендної плати.

Відповідно до розділу 11 договору, договір набуває чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, тобто з 27.09.2004р. до 27.09.2009р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до договору № 1 від 11.08.2006р. про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004р., сторони домовилися починаючи з 11.08.2006р. встановити розмір орендної плати за місяць 131,30 грн., що еквівалентно 26 $ США за 1 кв. м. орендованого майна по курсу Національного банку України.

Відповідно до договору № 2 від 23.01.2008р. про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004р., сторони домовилися викласти пункт. 3.1 в наступній редакції «Строк дії договору оренди встановлено з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання «Акту прийому передачі майна у оренду»до 01.01.2012р. Пункт 4.2. договору викласти в наступній редакції: «Розмір орендної плати з 01.01.2008р. за місяць становить 202 грн., що складає еквівалент 40,00 $ США за офіційним курсом НБУ 1:5,05 за 1 кв.м. Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу Національного банку України на день здійснення платежу з відображенням еквіваленту одного долару США до гривні в рахунку-фактурі, що виставляється орендодавцем до 05 числа місяця, наступного за звітним, та є невід'ємними частинами договору в якості підстав здійснення сплати орендної плати та визначення її розміру». Пункт 4.4 договору викласти в наступній редакції «Розмір орендної плати за місяць автоматично збільшується щороку першого січня на 10 % від розміру орендної плати за останній місяць у попередньому році».

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2004 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування майно, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, проспект Ілліча, 85, літ. А-8, що підтверджується актом прийому-передачі майна.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови договору оренди від 22.09.2004р., нерухомого майна, у зв'язку з чим його заборгованість з орендної плати перед позивачем становить 432 702,01 грн. за період з лютого 2011 по квітень 2012 р., сума трьох відсотків річних складає 9 927,73 грн., сума інфляційних витрат складає 9 001,05 грн. та пеня в сумі 47 704,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами найму (оренди).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судовому засіданні відсутність заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на оренду нежитлового приміщення від 22.09.2004 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості відповідно до договору на оренду нежитлового приміщення від 22.09.2004 р. в розмірі 432 702,01 грн. підлягають задоволенню за період з лютого 2011р. по квітень 2012р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004 р. пеню в розмірі 47 704,17 грн. за період з 11.02.2011 р. до 30.04.2012 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давністю в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання.

Проте, враховуючи наведене та оскільки позивач просить стягнути пеню в розмірі 47 704,17 грн. за період з 11.02.2011р. до 30.04.2012р., але з позовом до суду він звернувся лише в травні 2012 р., суд дійшов висновку, що встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України, річний строк давності для стягнення пені сплив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування спливу строку позовної давності в частині стягнення пені.

Тож, вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 27 804,45 грн., зокрема, відповідно до рахунку № 3 від 01.02.2011р., за період з 17.05.2011р по 11.08.2011р. становить 1327,75 грн.; відповідно до рахунку № 5 від 01.03.2011р., за період з 17.05.2012р. по 06.09.2011р. становить -1723,08 грн.; відповідно до рахунку № 7 від 01.04.2011р., за період з 17.05.2011р. по 10.10.2011р. становить -2248,67 грн. та відповідно до рахунку № 9 від 04.05.2011р. за період з 17.05.2011 по 10.11.2011р. становить -2724,70 грн.

В іншій частині розрахунок пені -відповідає чинному законодавству.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати орендних платежів відповідно до договору на оренду нежитлового приміщення від 22.09.2004 р. позивач просить стягнути інфляційні нарахування в розмірі 9 001,05 грн., за період з лютого 2011р. по березень 2012р. та 3% річних в розмірі 9 927,73 грн. за період з 11.02.2011 р. до 30.04.2012 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства,а отже вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 9 001,05 грн., за період з лютого 2011р. по березень 2012р. та 3% річних в розмірі 9 927,73 грн., за період з 11.02.2011 р. до 30.04.2012 р. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 479 435,24 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 43, код ЄДРПОУ 25605425) на користь Фізичної особи-підприємця Ончул Ігоря Петровича (83003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 432 702 (чотириста тридцять дві тисячі сімсот дві) грн. 01 коп. основного боргу, 27 804 (двадцять сім тисяч вісімсот чотири) грн. 45 коп. пені за прострочку платежу, 9 927 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 73 коп. -3% річних, 9 001 (дев'ять тисяч одну) грн. 05 коп. -інфляційні, 9 588 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Трофименко Т.Ю. Повний текст рішення складений:.10.07.2012 р.