Рішення № 25158518, 10.07.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.12р. Справа № 21/5005/5276/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС",

м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 70 055,07 грн. за договором поставки товару від 18.11.10р. № 404

Суддя Назаренко Н.Г.

Cекретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Ніколенко І.М., наказ № 108 від 03.06.11р.;

від відповідача - Сотніков П.М., дов. № 015/1-16 від 03.01.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 68 242,80 грн., 3% річних -1 177,89 грн., пені -20,19 грн., інфляційних втрат -614,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 404 від 18.11.2010р. щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 68 242,80 грн. Враховуючи, що відповідач заборгованість у добровільному порядку не погасив, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на повному задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про припинення розгляду справи на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України з тих підстав, що у спірному договорі міститься третейське застереження, у зв'язку з чим відповідач вважає, що даний спір не підлягає розгляду в господарському суді.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив.

Суд відхилив дане клопотання.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у сумі, заявленій до стягнення.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (далі - Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (далі - Постачальник, Позивач) 18.11.2010 р. укладено договір поставки № 404 (далі - Договір), строком дії до 31.12.2012р. (п.11.3. Договору).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар згідно специфікацій до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Найменування товару, асортимент (номенклатура), кількість і якісні характеристики, гарантійний строк, вказується в Специфікаціях до Договору, які з дати підписання сторонами є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1. Договору).

Поставка товару здійснюється в строк і на умовах поставки вказані в Специфікації (п.3.1. договору).

Оплата товару Покупцем проводиться за кількістю товару, вказане в рахунку і кожній конкретній Специфікації до Договору, на підставі рахунків (рахунків-фактур), виставлених Постачальником, на умовах платежу, вказаних в Специфікаціях до Договору (п.5.2. Договору).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання, про що свідчать видаткова накладна, підписані представником відповідача, яка підтверджує факт поставки товару (а.с. 24).

Згідно із специфікації та видаткової накладної відповідач повинен був почати розраховуватись за товар з 11.11.11р. по 17.11.2011р. включно.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, заборгованість перед позивачем складає 68 242,80 грн.

З огляду на умови Договору, строк оплати товару, є таким, що настав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 7 ст. 193 ГК, Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання відповідності зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по договору, позивач направляв на адресу відповідача претензію від 23.04.2012р., в який вимагав від відповідача здійснити оплату суму основного богу та штрафні санкції (а.с. 26-27).

Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язань за договором укладеним між сторонами, щодо оплати поставленого товару, матеріалами справи доведено, Відповідачем не спростовано.

У судовому засіданні представником відповідача підтверджено заборгованість перед позивачем у зазначеній сумі.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 68 242, 80 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи, не заперечуються Відповідачем та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню -20,19 грн., інфляційні втрати -614,19 грн., 3% річних -1 177,89 грн.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначений вид забезпечення виконання зобов'язань є спеціальним заходом майнового характеру, який стимулює належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.1 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати (крім попередньої оплати і авансового платежу) за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,06% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі за взаємною згодою сторін передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 20,19 грн. пені за період з 18.11.11р. по 15.05.12р.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з грудня 2011р. по квітень 2012р. включно становить 616,24 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем, а саме 614,19 грн.

А 3% річних позивачем розраховано не вірно, тому розмір 3% річних з 18.11.11р. по 14.06.12р. включно становлять 1 175,35 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 2,54 грн. слід відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про припинення розгляду справи на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України з тих підстав, що у спірному договорі міститься третейське застереження, у зв'язку з чим відповідач вважає, що даний спір не підлягає розгляду в господарському суді.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив.

Суд відхилив дане клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Також можливість передачі сторонами господарського спору на вирішення третейського суду передбачено ст.ст. 5, 6 Закону України "Про третейські суди".

Позивач вернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. за договором поставки № 404 від 18.11.2010р. і цей спір підвідомчий господарським судам України.

Отже, виходячи із місту ст.ст. 12, 62 ГПК України та ст.ст. 5,6 Закону України "Про третейські суди", суд не вправі відмовляти у прийнятті позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що сторони домовилися про те, що спір може бути передано на вирішення третейського суду, якщо за правилами підвідомчості цей спір є підвідомчим господарським судам.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у зв'язку з відсутністю у суду доказів які б підтверджували сплату заборгованості Відповідачем перед Позивачем на виконання умов вказаного вище договору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача основного боргу у розмірі 68 242,80 грн., пені -20,19 грн., інфляційних втрат - 614,19 грн. та 3% річних -1 175,35 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Заводська, б. 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (49051, м. Дніпропетровськ, про-т ім.. «Газети «правда», б. 66, кВ. 33; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36842029) основний борг у розмірі 68 242,80 грн., пеню у розмірі 20,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 614,19 грн., 3% річних у розмірі 1 175,35 грн., витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 609,44 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили

В частині стягнення 3% річних у сумі 2,54 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 11.07.2012р.