Постанова № 25158314, 10.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5004/1491/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ТзОВ "Цунамі"на постановувід 25.10.2011 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№5004/1491/11 господарського суду Волинської областіза позовомТзОВ "Цунамі"до1. ПП "Промінь" 2. ПП "Промінь-Електро"провизнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.08.2011 (суддя І. Якушева), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 (судді К. Огороднік, О. Тимошенко, В. Коломис) у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Цунамі" -позивач у справі -звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 посилаючись на порушення судами норм матеріального -ст.ст. 215,228,632,659 ЦК України та процесуального -ст. 27,77,99 ГПК України права.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між ПП "Промінь" (продавець) та ПП "Промінь-Електро" (покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010 за умовами якого продавець зобов'язується передати у приватну власність покупця земельну ділянку, площею 0,2974 га, а покупець зобов'язується прийняти земельну ділянку і сплатити за неї погоджену грошову суму.

Земельна ділянка ПП "Промінь" на момент укладення договору купівлі-продажу від 19.01.2010 будь-яких обтяжень не мала. Це підтверджується наявними правовстановлюючими документами щодо права власності на земельну ділянку у ПП "Промінь" та витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Позивач - ТзОВ "Цунамі" не є стороною у спірному договорі. Спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.01.2010 стосується прав та охоронюваних інтересів сторін договору. ТзОВ "Цунамі" не доведено факт порушення його цивільних прав спірним договором на момент його укладення.

За встановлених обставин, із застосуванням приписів ст. 15 ЦК України, ст.ст. 1,2 ГПК України суди дійшли висновку про відмову у позові так як позивачем не доведено факт порушення спірним договором його прав.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено право особи як на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В силу ст. 16 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України зазначені права можуть бути реалізовані особою шляхом звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним. При цьому, обов'язковою умовою такого звернення є порушення іншими особами майнового права чи інтересу позивача.

Між тим, судами встановлено, що, звертаючись із позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010, ТзОВ "Цунамі" не обґрунтувало та не підтвердило належними доказами факт порушення спірним договором його прав. На момент укладення договору купівлі-продажу від 19.01.2010 спірна земельна ділянка будь-яких обтяжень не мала. Прав на спірну земельну ділянку (користування, оренда, власність) за позивачем не встановлено.

В оскаржуваному рішенні місцевим судом зазначено, що згідно з поясненнями представника позивача, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010 було укладено ПП "Промінь" для того, щоб не повертати кошти, які були присуджені до стягнення з ПП "Промінь" на користь ТзОВ "Цунамі" рішенням господарського суду Волинської області від 27.10.2009 у справі №06/122-38, чим порушено право ТзОВ "Цунамі" на отримання коштів від ПП "Промінь". В той же час, судом встановлено, що припущення позивача щодо причин укладення договору від 19.01.2010 не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами. Скаржник не згодний з такими висновками судів попередніх інстанцій та просить касаційний суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом приписів ст.ст. 27,77,99 ГПК України колегією суддів до уваги не приймається з огляду на таке.

ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Відповідно до статті 27 ГПК України така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18).

Відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третіх осіб заступника начальника ВДВС Луцького районного управління юстиції Шумчука В.Г., приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гаврилюк М.В., оцінювача - приватного підприємця Сачука С.М., суди встановили, що рішення у даній справі не порушує їх прав або обов'язків щодо сторін спору.

За встановлених обставин, колегія суддів констатує правильність застосування судами приписів ст. 27 ГПК України.

З оскаржуваної постанови вбачається, що до початку судового засідання від ТзОВ "Цунамі" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням юрисконсульта на лікарняному. За результатами розгляду вказаного клопотання, апеляційним судом не виявлено підстав для його задоволення з огляду на те, що чинний ГПК України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду. У разі відсутності можливості направити у судове засідання представника, сторона не позбавлена права на участь у розгляді справи іншим представником чи керівником юридичної особи.

Явка сторін у судове засідання, яке відбулося 25.10.2011, обов'язковою не визнавалася, додаткові докази судом не витребовувалися (а.с. 59).

В силу приписів ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Статтею 99 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Нормами ст. 75 ГПК України передбачено право суду розглядати справу за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано. В той же час, ст. 77 ГПК України надає суду право (а не встановлює обов'язок) відкласти розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Необхідною умовою застосування ст. 77 ГПК України є встановлення судом неможливості розгляду справи. Однак, апеляційний суд не знайшов підстав для відкладення розгляду справи та визнав за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами. В той же час, скаржник не довів необхідності відкладення розгляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає в діях апеляційного суду порушень вимог ст.ст. 77,99 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що судами порушено приписи ст.ст. 215,228,632,659 ЦК України колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на таке.

Судами встановлено, що ТзОВ "Цунамі" не доведено наявність обставин і підстав, за яких спірний договір порушує його права і законні інтереси, тобто не доведено факту порушення свого суб'єктивного цивільного права укладенням цього договору, а відтак у нього відсутнє право вимагати визнання недійсним договору купівлі-продажу. Зазначене виключає необхідність встановлення відповідності вказаного договору приписами ст.ст. 632,659 ЦК України, як і застосування ст.ст. 215,228 ЦК України до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та постанова винесені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням вимог процесуального права. Підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТзОВ "Цунамі" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 у справі №5004/1491/11 -без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун