Ухвала суду № 25158071, 11.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

11 липня 2012 року № 2а-9402/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., ознайомившись з позовною заявою

Державної митної служби України

до Державної виконавчої служби України

про визнання дій неправомірними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державна митна служба України звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо притягнення Державну митну службу України до відповідальності за невиконання судового рішення та про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 18 червня 2012 року № 30875670.

Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду відбувається шляхом подання позовної заяви, яка має бути оформлена згідно статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до пункту 21 статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Проте, позивач звернувся до суду з вимогами, які не стосуються повноважень Державної митної служби України, а за захистом своїх порушених прав.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір.

При цьому суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб’єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов’язань особи з податку є втручання до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, яка впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визнання грошових зобов’язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Зазначена правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року № 165/11/13-12.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження є дії державного виконавця та постанова державного виконавця про накладення штрафу.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Частиною третьою статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»встановлено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, за подання до суду адміністративного позову майнового характеру –1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 22 Закону України від 22 грудня 2011 року № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік»з 1 січня 2012 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1 073 гривень.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 32,19 грн. за вимогу немайнового характеру та 107,30 грн. за вимогу майнового характеру.

Крім того, з 21 березня 2012 року встановлені наступні реквізити для подачі адміністративного позову до Окружного адміністративного суду м. Києва: отримувач коштів –УДКСУ у Печерському районі, 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38004897, рахунок отримувача –31218206784007, банк отримувача –ГУ ДКСУ м. Києві, код банку отримувача –820019.

Також, позивачу необхідно надати належний доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв’язку є розрахунковий документ, встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом надіслання суб’єктом владних повноважень відповідачу і третім особам у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.

Крім того, будь-яким іншим документом може бути письмове підтвердження відповідача (розписка, штамп про отримання, тощо) або третіх осіб про отримання позовної заяви та доданих до неї документів.

Зазначена правова позиція наведена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року № 2091/11/13-11 щодо визначення належного доказу надіслання суб’єктом владних повноважень відповідачу та третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Перелічені недоліки повинні бути усунені позивачем у строк до 30 липня 2012 року шляхом подання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору та доказу надіслання позовної заяви на адресу відповідача через канцелярію суду (або надіслання поштою) з посиланням на реквізити даної ухвали.

Керуючись статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1.Залишити позовну Державної митної служби України без руху.

2.Встановити позивачу строк до 30 липня 2012 року для усунення недоліків позовної заяви.

3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом першим частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, передбаченим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Бояринцева