Постанова № 25158040, 10.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5021/2151/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:

позивача - Бондаренко І,І., дов. від 21.12.2011 №321;відповідачів третіх осіб Генеральної прокуратури України- не зявилися; - 1) Гуменюк А.Л., дов. б/д, б/н; 2) Колесніков С.С., дов.від 06.06.12 №2610/15/14-12; - прокурор відділу Томчук М.О., посвідчення №98, дійсне до 28.01.2014;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012у справі№5021/2151/2011за позовом ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філіїдо (треті особи1.Сумського міськвиконкому; 2.Сумської міської ради 1.ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ, 2.Міністерство інфраструктури України, 3.ПВКФ "Кальтаір", 4.Управління Держкомзему в м.Суми, 5.Головне управління Держкомзему в Сумській області)про визнання недійсним п.20 додатку №1 рішення Сумського міськвиконкому від 19.05.1994р. та державного акту на право постійного користування землею

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.01.2012 (судді: Левченко П.І., Моїсеєнко В.М., Котельницька В.Л.) у позові відмовлено з мотивів недоведеності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача спірними актами, прийнятими та виданими у 1994 році.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 (судді: Шепітько І.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) рішення скасовано, позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.71 ЦК УРСР, п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.102 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.) та ст.ст.1,33,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що суд не дослідив, яке саме майно позивача знаходиться на спірній земельній ділянці, оскільки на момент оформлення спірного державного акту земельна ділянка не мала адреси та в акті було зазначено юридичну адресу землекористувача (ВКП "СПЕКТР-СІП") - вул.Тополянська,21-А. На спірній земельній ділянці за адресою: вул.Перша Залізнична,1/1 в м.Суми, знаходяться споруджені ВКП "СПЕКТР-СІП" будівлі локомотивного депо та пункту заправки тепловозів, які не мають жодного відношення до адміністративної будівлі ДП Сумське МППЗТ (правопопередника позивача) по вул.Тополянській, 21-А, так як остання знаходиться за декілька кварталів від спірної земельної ділянки. На думку заявника, вказані обставини підтверджуються технічним паспортом по встановленню зовнішніх меж землекористування від 1993р., який виготовлявся на дві окремі земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,1032 га по вул.Тополянській, 21-А, та земельну ділянку площею 0,5987 га, на яку і був виданий спірний держакт на право постійного землекористування. Крім того, третя особа-1 вказує на помилкове відображення в оскаржуваній постанові окремих абзаців з мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 у справі №8/147-10 з посиланням на матеріали та аркуші цієї справи, які стосуються земельної ділянки площею 17638 кв.м. по вул.Тополянській, 21-А в м.Суми, а не спірної земельної ділянки площею 0,6 га. Заявник також вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність погодження проекту (меж) землекористування з позивачем, як власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, суперечить даним акту встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 1993р., в якому відповідні межі були погоджені з тодішнім дійсним суміжним землекористувачем - Сумським відділком Південної залізниці, а позивач жодних доказів належності йому суміжної земельної ділянки на праві власності чи користування не надав. Натомість, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, який, на думку скаржника, сплив у грудні 2000 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та третіх осіб, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Сумської області виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що прийняттям відповідачем-1 спірного рішення та видачею третій особі-1 (ВКП "СПЕКТР-СІП") державного акту на право постійного користування землею у 1994 році порушуються його права та охоронювані законом інтереси.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що:

Пунктом 20 додатку №1 до рішення Сумського міськвиконкому від 19.05.1994р. закріплено за ВКП "СПЕКТР-СІП" земельну ділянку площею 0,7 га, на підставі якого Сумською міською радою народних депутатів видано державний акт серії СМ 0036 на право постійного користування землею, який 10.11.1994р. зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №36 для розміщення виробничої бази площею 0,6 га.

Наказом Міністерства транспорту від 30.10.2001 №742 ''Про перетворення Сумського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту у відкрите акціонерне товариство" міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту було перетворене у відкрите акціонерне товариство "Сумське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

Відповідно до статуту ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" товариство є правонаступником усіх обов'язків державного підприємства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з його філіями та відкритих акціонерних товариств та їх філіями, реорганізованих згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 26.04.2006 №396 у відособлені структурні підрозділи (філії) шляхом приєднання товариства, в тому числі і ВАТ "Сумське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту".

ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" змінило свою назву на приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське МППЗТ" (далі - ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ") у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства", в зв'язку з чим, були внесені зміни до назви Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на Сумську філію ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", що підтверджується статутом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та довідкою ЄДРПОУ Сумської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Фонд державного майна України листом від 15.07.2009 №10-24-10170 було надано відповідь на звернення Мінтрансзв'язку щодо включення майна до статутного фонду ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ", яким відповідно до п.п.16 п.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Міністерство транспорту та зв'язку України (нині - Міністерство інфраструктури України) приймає рішення щодо майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі корпоратизації.

З урахуванням зазначеного Міністерством транспорту та зв'язку України прийнято рішення щодо проведення інвентаризації майна та внесення його до статутного фонду ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ", яке затверджене наказом Мінтрансзв'язку від 13.08.2010 №854. Цим же наказом залізничні колії зараховані на баланс ПрАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ". Передане нерухоме майно - будівля локомотивного депо, яка розташована за адресою: м.Суми, вул.Тополянська,21-А, знаходиться на земельної ділянці, закріпленій за ВКП "СПЕКТР-СІП" спірним рішенням виконкому Сумської міської ради від 19.05.1994р.

Відповідно до п.2 інвентаризаційного опису Сумського МППЗТ №1 від 1979р. адміністративна будівля по вул.Тополянській, 21-А, є власністю держави та перебувала на обліку державного підприємства Сумське МППЗТ. Станом на 1994 рік акт ОС1 приймання-передачі будівлі по вул. Тополянська, 21-А, та інвентарна картка, яка підтверджує перебування на балансі вказаного приміщення, були належними доказами знаходження майна у володінні та користуванні Сумського МППЗТ, оскільки реєстрації об'єктів БТІ в 1994 році ще не існувало.

ВКП "СПЕКТР-СІП" в формі ТОВ посилається на те, що земельна ділянка площею 17638 кв.м. по вул.Тополянській, 21-а під залізничними коліями надана за згодою Сумського МППЗТ, що підтверджується листом ВКП "СПЕКТР-СІП" №236 від 26.12.1997 року, листом Сумського МППЗТ №944 від 29.12.1997 року, листами Українського об'єднання ДМППЗТ "Укрпромзалізтранс" №266/13 від 03.1998 року та №406/13 від 31.07.1997 року. Проте, з технічного звіту та пояснень ЗАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" вбачається, що вказані листи не є підтвердженням надання згоди Сумського МППЗТ на вилучення земельної ділянки (т.2 а.с.50-58).

Також з наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №854 від 13.08.2009 "Про проведення інвентаризації майна" вбачається, що держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України передала залізничні колії на баланс Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" з віднесенням його вартості до іншого додаткового капіталу (т.2 а.с.94).

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №992 від 22.09.2009 "Про затвердження зведеного акту інвентаризації та переліку майна, яке згідно з рішенням суду не вибувало з державної власності" затверджено зведений акт інвентаризації майна, яке згідно з постановою Харківського апеляційного суду від 12.12.2007 року та постановою Вищого господарського суду від 08.04.2008 року не вибувало з державної власності; перелік державного майна, яке згідно з постановою Харківського апеляційного суду від 12.12.2007 та постановою Вищого господарського суду від 08.04.2008 не вибувало з державної власності та підлягає оцінці; доручено голові правління ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" Панкратову В.І. забезпечити подання необхідних матеріалів Фонду державного майна України для визначення суб'єкта оціночної діяльності (т.2 а.с.95).

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №137 від 15.03.2010 "Про затвердження висновку про вартість майна, яке згідно з рішенням суду не вибувало з державної власності" затверджено висновок про вартість майна, а саме залізничних колій та стрілочних переводів, яке згідно з постановою Харківського апеляційного суду від 12.12.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2008 не вибувало з державної власності, доручено голові правління ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" Панкратову В.І. відповідно до п.4.2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.08.2009 №854 зарахувати майно на баланс ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" за вартістю, визначеною згідно з висновком про вартість майна (т.2 а.с.97).

З наказу ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" №86 від 18.03.2010, наказу Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" №62 від 24.03.2010, довідки №208 від 29.03.2010 вбачається, що майно, яке згідно рішення суду не вибувало з державної власності, зараховано на баланс Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (т.2 а.с.98).

Оскаржуваний державний акт з 2000 року був замінений на договір оренди земельної ділянки від 10.04.2000р., укладений між Сумською міською радою та ВКП "СПЕКТР-СІП" ТОВ, а тому відповідно до п.6 постанови Верховної ради України "Про земельну реформу" №563-ХІІ від 18.12.1990р., наказу Держкомітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43, ст.92 та пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції від 25.01.2001р.) є недійсним і використання в цивільному обороті спірного державного акту забороняється.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 у справі №17/119-07, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2008, встановлено, що під'їзні колії №№21,18,14,15; стрілочні переводи №№42,102,158,160,162,164,166,174,144,4,108,6,146,150,8,118,122,124,126,130,132,136,138,140,142; колія №9 є державною власністю, оскільки вказане майно не вибуло в установленому порядку з державної власності (т.1 а.с.68-74).

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011 у справі №8/147-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду України від 24.01.2012 (т.4 а.с.65-69), визнано недійсним укладений між Сумською міською радою і ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ договір оренди земельної ділянки від 10.04.2000р., за яким ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ отримало в оренду земельну ділянку площею 17638 кв.м., яка знаходиться по вул.Тополянській, 21-а в місті Суми. Визнано недійсним укладений між Сумською міською радою і ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ договір оренди земельної ділянки від 13.03.2002, за яким ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ отримало в оренду користування земельну ділянку площею 8006 кв.м., яка знаходиться в м.Суми, район вулиці 1-ї Заводської.

У ст.35 ГПК України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, майно - залізничні колії, які знаходяться на спірних земельних ділянках, є державною власністю і знаходиться на балансі Сумської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЗТ" відповідно до наказів Міністерства транспорту та зв'язку України №854 від 13.08.2009 року, №992 від 22.09.2009 року, №137 від 15.03.2010 року.

Крім того, апеляційна інстанція дійшла висновку, що спірне рішення міськвиконкому від 19.05.1994р. суперечить приписам ст.102 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.), оскільки не було погоджено проект землекористувань (технічний паспорт ВКП "СПЕКТР-СІП" від 1993р. затверджено спірним рішенням) з Сумським МППЗТ, яке фактично користувалось земельною ділянкою, оскільки вона знаходилась під його будівлею.

Однак, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Викладене випливає з приписів ст.21 ЦК України, відповідно до якої суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, обов'язковими передумовами для визнання недійсним п.20 додатку №1 рішення Сумського міськвиконкому від 19.05.1994р. є невідповідність останнього нормам чинного на той час законодавства та порушення ним прав та законних інтересів позивача.

Отже, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись до суду з даним позовом та вимагаючи визнати недійсними рішення Сумського міськвиконкому (частково) та держакт на право постійного землекористування, зобов'язаний довести, яким чином спірні акти порушують (зачіпають) його права або законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

До того ж, відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відтак, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а відповідно до ст.33 ГПК України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Уявлення позивача про невідповідність спірних актів нормам чинного на той час законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання таких актів недійсними в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст.1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, яким чином у зв'язку з прийняттям відповідачем-1 спірного рішення та видачею третій особі-1 (ВКП "СПЕКТР-СІП") державного акту на право постійного користування землею у 1994 році порушуються права та охоронювані законом інтереси приватного акціонерного товариства як балансоутримувача будівлі локомотивного депо по вул.Тополянській,21-А в м.Суми.

Крім того, баланс є лише формою бухгалтерського обліку та звітності, а тому не визначає правових підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, апеляційним судом не встановлено та позивачем не доведено включення засновником (Мінтрансзв'язку України) адмінбудівлі по вул.Тополянській,21-А, будівлі локомотивного депо чи цеху з ремонту тепловозів в якості внеску до статутного фонду ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та оформлення такої передачі відповідним актом у 1994 році, тобто в період прийняття відповідачем-1 спірного рішення та видачі спірного держакту.

Всупереч вимог ст.ст.1,28 ГПК України позивач фактично звернувся з позовом за захистом прав та інтересів держави (в особі Міністерства інфраструктури України) поза відносинами представництва, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у позові з мотивів недоведеності порушення прав і інтересів позивача при прийнятті та видачі спірних актів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Однак, апеляційним судом не відхилено та не спростовано посилання відповідачів та третьої особи-1 на недоведеність і неможливість порушення спірними актами, прийнятими у 1994 році, прав та охоронюваних законом інтересів позивача як землекористувача чи власника (балансоутримувача) адмінбудівлі по вул.Тополянській,21-А, оскільки як доказів надання позивачу чи його правопопереднику спірної земельної ділянки у користування в 1994 році, так і доказів набуття позивачем права власності на вказану адмінбудівлю в той період матеріали справи не містять та сторонами не надано.

В свою чергу, висновок апеляційного суду про недійсність спірного державного акту та заборону його використання в цивільному обороті з 2000 року через заміну на договір оренди земельної ділянки від 10.04.2000р., укладений між Сумською міською радою та ВКП "СПЕКТР-СІП", суперечить земельному законодавству та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

В обґрунтування такого висновку апеляційна інстанція послалася на п.6 постанови Верховної ради України "Про земельну реформу" №563-ХІІ від 18.12.1990р., наказ Держкомітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43, ст.92 та пункт 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції від 25.01.2001р.)

Однак, по-перше, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 визнано неконституційними: пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункт 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХII (з наступними змінами) в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

По-друге, відповідно до ч.6 ст.19 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р., чинній на час прийняття спірних актів) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч.ч.1,3 ст.31 цього Земельного кодексу України вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад. Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради, за винятком випадків, передбачених ст.33 цього Кодексу.

З матеріалів справи не вбачається, позивачем не доведено та судом не встановлено вилучення спірної земельної ділянки площею 0,60 га з постійного землекористування ВКП "Спектр-Сіп" у 2000 році за рішенням Сумської міської ради з метою її подальшої передачі в оренду цьому ж підприємству, а тому висновок апеляційного суду про переоформлення права постійного землекористування ВКП "Спектр-Сіп" на право оренди вказаної земельної ділянки не відповідає приписам ч.6 ст.19 та ч.ч.1,3 ст.31 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р.).

До того ж, судом не враховано, що додатковим підтвердженням дійсності державного акта серії СМ 0036 на право постійного користування землею є лист Управління земельних ресурсів Сумської міської ради від 12.07.2011 (а.с.119 том 4).

Таким чином, право постійного землекористування позивача, оформлене спірним актом, у 2000 році на законних підставах не припинилося, а само по собі визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.04.2000р. за судовим рішенням у справі №8/147-10 не означає припинення права постійного користування ВКП "СПЕКТР-СІП" на іншу земельну ділянку.

Касаційна інстанція також вважає помилковим посилання апеляційного суду на ч.2 ст.35 ГПК України в обґрунтування надання преюдиціального значення при вирішенні даного спору фактам, встановленим судовими рішеннями у господарських справах №17/119-07 та №8/147-10, оскільки суб'єктний склад сторін у справах №№17/119-07;8/147-10 та справі №5021/2151/2011 є різним, що виключає преюдиціальність відповідних фактів.

Крім того, дійшовши передчасного висновку про задоволення позову, апеляційна інстанція залишила поза увагою та не надала правової оцінки наступним істотним обставинам.

Позивач не довів та апеляційний суд достеменно не встановив, що закріплені на балансі позивача будівлі та колії по вул.Тополянській,21-А в м.Суми знаходяться саме на спірній земельній ділянці площею 0,60 га, право постійного землекористування на яку оформлено спірним актом за ВКП "СПЕКТР-СІП".

Адже, спірні рішення та держакт не містять посилань на місцезнаходження земельної ділянки, переданої третій особі-1, оскільки держакт та технічний паспорт по встановленню зовнішніх меж землекористування від 1993р. вказують лише юридичну адресу землекористувача (ВКП "СПЕКТР-СІП") - вул.Тополянська,21-А в м.Суми.

Крім того, розмір спірної земельної ділянки, наданої за державним актом серії СМ 0036 на право постійного користування землею, істотно відрізняється від площі земельної ділянки по вул.Тополянській,21-А в м.Суми (17638 кв.м.), яка є об'єктом оренди за договором від 10.04.2000р. та на яку передусім посилається апеляційна інстанція в оскаржуваній постанові, що не дозволяє ототожнювати ці земельні ділянки.

Апеляційний суд належним чином не дослідив, яке саме нерухоме майно позивача знаходиться на спірній земельній ділянці. Заявник вважає, що на спірній земельній ділянці, розташованій за адресою: вул.Перша Залізнична,1/1 в м.Суми, знаходяться споруджені ВКП "СПЕКТР-СІП" будівлі локомотивного депо та пункту заправки тепловозів, які не мають жодного відношення до адміністративної будівлі ДП Сумське МППЗТ (правопопередника позивача) по вул.Тополянській, 21-А, так як остання (вулиця Тополянська, 21-А) знаходиться за декілька кварталів від спірної земельної ділянки. На думку заявника, вказані обставини підтверджуються технічним паспортом по встановленню зовнішніх меж землекористування від 1993р., який виготовлявся на дві окремі земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,1032 га по вул.Тополянській, 21-А, та земельну ділянку площею 0,5987 га, на яку і був виданий спірний держакт на право постійного землекористування. Згадані істотні фактичні обставини апеляційним судом не перевірено.

Наведене не виключає необхідність проведення відповідної судової експертизи з метою достовірного встановлення місцезнаходження спірної земельної ділянки та ймовірного її накладання на земельну ділянку, на якій розташована закріплена на балансі позивача адмінбудівля.

Колегія вважає помилковим висновок апеляційного суду про прийняття спірного рішення міськвиконкому від 19.05.1994р. з порушенням приписів ст.102 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.) шляхом непогодження проекту землекористувань (технічний паспорт ВКП "СПЕКТР-СІП" від 1993р. затверджено спірним рішенням) з Сумським МППЗТ, яке фактично користувалось спірною земельною ділянкою, оскільки такий висновок суперечить даним акту встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 1993р., в якому відповідні межі були погоджені з тодішніми суміжними землекористувачами - Сумським відділком Південної залізниці та Заводом залізобетонних конструкцій-6, а позивач не надав жодних доказів належності йому суміжної земельної ділянки на праві власності чи користування.

Касаційна інстанція також погоджується з твердженням скаржника про помилкове відображення в оскаржуваній постанові окремих абзаців з мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 у справі №8/147-10 з посиланням на матеріали та аркуші цієї справи, які стосуються земельної ділянки площею 17638 кв.м. по вул.Тополянській, 21-А в м.Суми, а не спірної земельної ділянки площею 0,6 га.

Відмовляючи в позові з мотивів необґрунтованості та недоведеності позовних вимог місцевий господарський суд правомірно не розглядав заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, врахувавши, що відповідно до ст.267 ЦК України правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Викладеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах, пов'язаних зі застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від 12.06.2007 у справі №П-9/161-16/165).

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги з посиланням на їх обґрунтованість, суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, який, на думку скаржника, сплив у грудні 2000 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Свою заяву відповідачі мотивують тим, що у 1997 році позивач погоджував межі спірної земельної ділянки, про що свідчить акт від 12.12.1997 року про встановлення (погодження) та закріплення в натурі меж землекористування ВКП "Спектр-СІП" по вул.Тополянській,21а на землях Сумської міської ради, який підписаний представником правопопередника позивача (ДП "Сумське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту") та скріплений печаткою останнього. Відповідно до ст.ст.71,75,76 ЦК УРСР (чинного до 31.12.2003р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Як вбачається з акту від 12.12.1997р. про встановлення (погодження) та закріплення в натурі меж землекористування ВКП "Спектр-СІП" по вул.Тополянській,21а, станом на 12.12.1997 року позивач був обізнаний про межі спірної земельної ділянки та про те, що вона знаходиться в користуванні ВКП "Спектр-СІП", а, відтак, позивач мав можливість довідатися про наявність (відсутність) документів, на підставі яких спірна земельна ділянка була передана в користування. Таким чином, відповідачі наполягають, що трирічний строк для захисту свого права, яке позивач вважає порушеним, сплинув 12.12.2000 року, коли діяв ЦК УРСР .

Колегія вважає помилковими посилання апеляційної інстанції на п.4 ч.1 ст.268 ЦК України (в редакції, чинній з 01.01.2004р. до 15.01.2012р.) в обґрунтування непоширення позовної давності на позовну вимогу про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, оскільки згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності згаданим Кодексом.

В даній правовій ситуації не виключається наявність достатніх підстав вважати, що строк позовної давності закінчився 12.12.2000 року, тобто ще до 01.01.2004р., а тому правила Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2004 р.), в тому числі норми ч.1 ст.268 цього Кодексу щодо непоширення позовної давності на певні вимоги, не можуть мати зворотної дії та не можуть застосовуватися до спірних правовідносин. Статтею 75 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963р. встановлювалася обов'язковість застосування судом позовної давності незалежно від заяв сторін. Чинне на той час цивільне законодавство не передбачало жодних винятків щодо застосування позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування.

Отже, в порушення вимог ст.ст.43,101,105 ГПК України судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки, не відхилено та не спростовано наявні у справі первинні документи в їх сукупності, зокрема, технічний паспорт ВКП "СПЕКТР-СІП" від 1993р., акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 1993р., акт від 12.12.1997р. про встановлення (погодження) та закріплення в натурі меж землекористування Виробничо-комерційного підприємства "Спектр-СІП" по вул. Тополянській,21-А (а.с.74-80,111 том 4).

Водночас, апеляційним судом при прийнятті постанови не спростовано доводи відповідачів і третьої особи-1 про різне місцезнаходження спірної земельної ділянки, на яку третій особі-1 видано спірний держакт, та земельної ділянки по вул.Тополянській,21-А в м.Суми, на якій розташована закріплена на балансі позивача адмінбудівля, а також про сплив позовної давності як самостійну підставу для відмови в позові.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо дійсного місця розташування спірної земельної ділянки, наявності підстав для застосування позовної давності (обставини початку перебігу строку позовної давності та його закінчення тощо), що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням саме ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на вищезгадані порушення норм матеріального права (ст.71 ЦК УРСР, п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) та процесуального права (ст.ст.43,101,105 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, колегія вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови від 21.03.2012 та передачі справи на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Вказані процесуальні порушення неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу за межі перегляду справи в касаційній інстанції, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 у справі №5021/2151/2011 скасувати з передачею справи на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун