Рішення № 25153713, 17.07.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата документу17.07.2012

Справа №2-4092/11

рішення

Іменем України

08 травня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Луньовій С.С.,

за участю представника позивача Тайбекової В.О.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №2-4092/11 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі спірної квартири, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитом в сумі 85149,98 доларів США, посилаючись на те, що 28.01.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ZPN0GA00001175, згідно вимог якого відповідач отримав кредит в сумі 57 410,39 доларів США, на строк до 27.01.2028 року включно, зі платою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту, у момент надання кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. 31.01.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №ZPN0GA00001175, посвідчений приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. та зареєстрований в реєстрі за №282, згідно якого ОСОБА_3 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 53,05 кв.м, житловою площею 30,07 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їй на праві приватної власності на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1507. Однак ОСОБА_3 вимоги кредитного договору порушує, а саме, не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідача, а також інших осіб, які мешкають у спірній квартирі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача позов визнав лише частково, зазначивши при цьому, що сума отримання коштів не доказана представником позивача у судовому засіданні. Крім того, враховуючи, що банк не поніс суттєвих збитків, просить суд зменшити пеню, нараховану позивачем. У задоволенні позовної вимоги щодо виселення відповідача та інших осіб зі спірної квартири заперечував у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представниів позивача і відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.01.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»(банк), та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №ZPN0GA00001175, згідно вимог якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 57410,39 доларів США на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.18-22).

Відповідно до п.8.1 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року банк надав кредит позичальнику у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 47700 доларів США на ремонт будинку та 9710,39 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 кредитного договору.

Згідно п.п.8.1, 3.1 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.8.1 кредитного договору -1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.3.3 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року нарахування відсотків, а також винагород, передбачених п.п.7.2, 8.1 кредитного договору, здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену в п.8.1 кредитного договору, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом -360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Згідно п.3.4 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року для погашення заборгованості за даним договором, у тому числі винагороди й відсотків за користування кредитом, позичальник надає банку кошти на рахунки передбачені п.1.2 даного договору для зарахування коштів. Банк здійснює погашення заборгованості за кредитом у порядку, зазначеному в п.5.3 даного договору.

На підставі п.п.8.1, 3.6 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року позичальник сплачує банку винагороду, в розмірі й у строки, зазначені в п.8.1 кредитного договору. Нарахування винагороди на прострочену заборгованість не проводиться.

Пунктом 8.1 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року передбачено, що позичальник повинен сплатити банку винагороду за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороду за проведення додаткового моніторингу.

Відповідно до п.3.7 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п. 2.3.3, 8.1, 8.1.1, 8.1.2, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування пеня згідно п.5.1 кредитного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Згідно п.5.1 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений в п.8.4 кредитного договору за кожен день прострочки. При цьому відсотки за користуванням кредиту на суму простроченої заборгованості додатково до визначеної пені банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Однак ОСОБА_3 вимоги кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує. Станом на 08.09.2011 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року в сумі 85 149,98 доларів США, а саме: 48 286,30 доларів США -заборгованість за кредитом, 20 337 доларів США -заборгованість по процентам за користування кредитом, 16 358,23 доларів США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.10-11).

Позивач звертався до ОСОБА_3 з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак остання заходів до погашення заборгованості у повному обсязі не вжила.

Згідно п.8.3 кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року виступає іпотека квартири.

Так, 31.01.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач (іпотекодержатель), та ОСОБА_3 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. та зареєстрований в реєстрі за №282, згідно якого ОСОБА_3 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 53,05 кв.м, житловою площею 30,07 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить її на праві приватної власності на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1507 (а.с.12-17).

Пунктами 2, 35.2 договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року передбачено, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_3 (позичальника) за кредитним договором №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, а саме: по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та винагороди.

Відповідно п.1 договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань, забезпечених іпотекою, отримати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки.

Згідно п.35.4 договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 344121,43 гривень.

На підставі п.17.8.1 договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п.17.10 договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року у разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Пунктом 23 договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року передбачено, що у випадку порушення позичальником умов кредитного договору або умов договору іпотеки іпотекодавцем іпотекодержатель надсилає позичальнику/іпотекодавцеві вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога не буде виконана, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.24 договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

На підставі п.30 договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року встановлено, що термін дії договору -до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

Відповідно до договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року ОСОБА_6 надала свою згоду на укладення договору іпотеки та реалізацію майна в разі невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору.

Згідно інформації вих.№68/4657 від 15.03.2012 року, наданої начальником СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані з 05.10.1999 року по теперішній час -ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 21.02.2007 року по теперішній час -ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 30.09.2009 року по теперішній час -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

На підставі ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. При цьому частиною 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На підставі ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», надав відповідачу кредит, а ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передала в іпотеку спірне нерухоме майно. Станом на 08.09.2011 року на думку позивача, відповідач у зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язана сплатити заборгованість 85 149,98 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 48 286,30 доларів США; 20 337 доларів США -заборгованість по процентам за користування кредитом; 168,45 доларів США -заборгованість по комісії за користування кредитом; 16 358,23 доларів США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_3 вимог зазначеного кредитного договору банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою та штрафними санкціями, незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі.

Згідно п. 12 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин»у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Враховуючи заяву представника відповідача щодо зменшення розміру пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суд вважає, що заяву представника відповідача необхідно частково задовольнити з наступних причин.

Відповідно п. 27 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин»положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 ст. 22 ЦК України відносить до збитків втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушення права (реальні збитки) та доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, в судовому засіданні представником позивача не надано доказів на підтвердження того, що в результаті невиконання зобов'язання відповідачем позивачу заподіяні будь-які збитки, розмір яких дорівнював би сумі нарахованої позивачем пені, або перевищував би вказану суму.

Таким чином, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, з врахуванням матеріального стану відповідача, вважає, що суму нарахованої пені можливо зменшити до 6 358, 23 долари США.

Згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку»та ст.109 Житлового кодексу України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

На підставі ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку»якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до вимоги №30.1.0.0/2-80125ZPN0L287 від 17.08.2011 року встановлено, що позивач звертався до ОСОБА_3 з вимогою добровільно звільнити в трицятиденний строк з дня отримання такої вимоги квартиру, що є предметом іпотеки, попереджав про прийняття ним рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак в матеріалах справи відсутні дані про те, коли саме ця вимога була отримана відповідачем.

Враховуючи викладене, у суду не має підстав вважати, що мешканці квартири, яка є предметом іпотеки добровільно не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на момент ухвалення судом рішення відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, його мешканцями в розумінні вимог ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України щодо права особи для звернення до суду за захистом та представником позивача не було доведено зворотнього, тому позовні вимоги в частині примусового виселення не можуть бути задоволенні судом.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільно-процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як позов підлягає задоволенню частково, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 526, 527, 530, 543, 544, 549, 551, 553, 554, 611, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.33, 34, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.10, 11, 16, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення -задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»за кредитним договором №ZPN0GA00001175 від 28.01.2008 року в розмірі 75 149 (сімдесят п'ять тисяч сто сорок дев'ять) доларів 98 центів (з яких: заборгованість за кредитом - 48 286,30 доларів США; 20 337 доларів США -заборгованість по процентам за користування кредитом; 168,45 доларів США -заборгованість по комісії за користування кредитом; 6 358,23 доларів США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором) -звернути стягнення на предмет договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №282, а саме: квартиру, загальною площею 53,05 кв.м, житловою площею 30,07 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їй на праві приватної власності на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1507, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», що розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.50, вказаної квартири на підставі договору іпотеки №ZPN0GA00001175 від 31.01.2008 року з наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу за початковою ціною, розмір якої буде визначено на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження, відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»(на р/р №64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) гривні 25 копійок витрат по сплаті позивачем судового збору і 60 (шістдесят) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод