Постанова № 25152526, 20.06.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1416/2012

20 червня 2012 року 12год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Волошин Ілля Васильович, Кравчук Микола Іванович,

відповідача: представник Троянчук Дмитро Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001442342 від 30.03.2012 року ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" (далі - ТОВ "ТД "Укртрейд") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001442342 від 30.03. 2012 року.

Усною ухвалою суду від 07.05. 2012 року, за клопотанням представника відповідача та враховуючи згоду представника позивача, було замінено первісного відповідача Державну податкову інспекцію у м. Рівне на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки податковим органом не дотримані вимоги чинного законодавства з питань оподаткування. ТОВ "ТД "Укртрейд" у перевіреному податковим органом періоді здійснювало господарські операції з ТОВ "Перун", пов'язані з поставкою цукру-піску в кількості 2 т., відповідно до договору поставки № 26/01 від 26.01. 2011 року. Оскільки товариство займається виробництвом, фасуванням та гуртовим продажем продуктів харчування, даний цукор був необхідний для виробництва продукції товариства. ТОВ "ТД "Укртрейд" після отримання від ТОВ "Перун" рахунку-фактури здійснило передоплату за цукор, однак, останнє його не поставило і по даний час, в зв'язку із чим на даний час ТОВ "ТД "Укртрейд" здійснює щодо нього претензійно-позовну роботу. Також зазначає, що згідно з актом перевірки від 16.03. 2012 року, здійснення вказаних господарських операцій підтверджується податковою накладною № 31 від 26.01. 2010 року, банківською випискою № 198 від 26.01. 2011 року, що належним чином посвідчують здійснені господарські операції та є чинними. Вказує, що фактично у ТОВ "ТД "Укртрейд" наявна вся документація, для підтвердження господарської операції з поставки цукру-піску в кількості 2 т. ДПІ у м. Рівне в акті перевірки безпідставно зазначили, що вказані документи не можуть бути прийняті до уваги, так як операції, за наслідками яких вони складені, фактично не мали місця. Посадовими особами ДПІ у м. Рівне зроблено висновок про ймовірну нікчемність операцій на поставку цукру-піску без підтвердження вказаного висновку належними доказами. Фактично висновок про нікчемність операцій базується на припущеннях посадових осіб податкового органу про відсутність у ТОВ "Перун" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Посадовими особами ДПІ м. Рівне перевищено надані їм законом повноваження. Закон України "Про державну податкову службу України" (ст. 11) не наділив посадових осіб ДПІ м. Рівне правом під час перевірки оцінювати правочини платника на предмет їх відповідності нормам Цивільного та Господарського кодексів України. Жоден Закон України не уповноважує посадових осіб ДПІ м. Рівне робити висновки щодо визнання операцій ТОВ "ТД "Укртрейд" з ТОВ "Перун" такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, та застосовувати наслідки нікчемності правочину шляхом прийняття висновку про завищення платником валових витрат та/або податкового кредиту. Висновок посадових осіб податкового органу про нікчемність укладених ТОВ "ТД "Укртрейд" правочинів з урахуванням положень ст. 19 Конституції України та ст. 11 Закон України "Про державну податкову службу України" є таким, що виходить за межі наданих посадовим особам прав чи повноважень і заподіює істотну шкоду інтересам позивача. Посилання посадових осіб ДПІ м. Рівне в акті перевірки на те, що за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ТОВ "Спецавіакомплект", ТОВ "Оріал", ПП "Промспецтех", з якими здійснювало господарську діяльність ТОВ "Перун", порушені кримінальні справи, не може бути прийняте до уваги, оскільки даного факту не встановлено вироками суду, а також вказані обставини жодним чином не стосуються господарської діяльності ТОВ "ТД "Укртрейд". До того ж, в акті перевірки зазначено те, що на ТОВ "Перун" відсутні трудові ресурси, складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Однак, ТОВ "ТД "Укртрейд" не може нести відповідальність за дотримання контрагентом норм законодавства, оскільки відповідно до Конституції України (ст. 61) юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Фактично на ТОВ "ТД "Укртрейд" покладено відповідальність за наслідки господарської діяльності третьої особи, що є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Вказує, що на момент проведення господарських операцій і до сьогодні сторони мають цивільну правоздатність, державну реєстрацію, реєстрацію в податковиx органах, в тому числі в якості платників ПДВ, та не позбавлені права укладати будь-які правочини відповідно до чинного законодавства України.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з мотивів викладених в адміністративному позові, підтримали, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав та вказав, що до ДПІ у м. Рівне надійшла інформація Дубенської ОДПІ від 06.01. 2012 р. № 181/23/217 (вх. № 1954/7/01121 від 21.02. 2012 р.) щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Перун" код 21090355 з платниками податків за період з 01.11. 2010 р. по 31.08. 2011 р. та Акт Дубенської ОДПІ № 07/23/21090355 від 05.01. 2012 р. з питань неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Перун" з платниками податків за період з 01.11. 2010 р. по 31.08. 2011 р., згідно якого порушено п.1, п. 5 ст. 203, п. 1.1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Перун" із постачальниками та покупцями, в тому числі із покупцем ТОВ "Нектар-Рівне", а саме згідно визначених ДПА України переліків СПД, що задіяні у схемах формування схемного податкового кредиту ТОВ "Перун" визначений як "транзитер" так і як "вигодонабувач". Враховуючи вищевикладене та те, що на ТОВ "Перун" відсутні трудові ресурси складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, відділом податкової міліції надано висновок, щодо проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Факт відсутності за місцезнаходженням ТОВ "Перун" документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість відповідачу стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації, не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Крім того, вказав, що діяльність ТОВ "Перун" направлена на мінімізацію сплати податків третім особам та безпідставного формування даних податкової звітності. Таким чином, зазначив, що операції з продажу та придбання товарів (послуг) ТОВ "Перун" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Враховуючи наведене просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.08. 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Рівненській області серія АА № 307577 від 09.08. 2010 року. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 100298269 від 18.08. 2010 року (а.с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівне була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Торговий дім "Укртрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Перун" (код 21090355) за період з 01.01. 2011р. по 31.01. 2011р. По результатам перевірки був складений акт № 20/22-100/37245904 від 16 березня 2011 року (а.с. 8-12).

До відповідного акту перевірки позивачем було подано заперечення № 51 від 21.03. 2012 року, які відповідно до листа-відповіді ДПІ у м. Рівному № 2571/22-118 від 29.03. 2012 року були залишені без задоволення (а.с. 13-14, 15-18).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0001442342 від 30 березня 2012 року, яким, із посиланням на п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2667,00 грн., з яких 2667,00 грн. - сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість (а.с. 7).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "В4" № 0001442342 від 30 березня 2012 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Перун" цукру-піску. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТзОВ "Торговий дім "Укртрейд" з ТОВ "Перун", висновків, викладених у акті перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355, проведеної Дубенською ОДПІ, щодо контрагента позивача - ТОВ "Перун". Зокрема, у акті перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що господарські операції ТОВ "Перун" із його контрагентами були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.05. 2012 року, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Перун" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. В акті перевірки від 05.01.2012 р. № 07 /23/21090355 щодо ТОВ "Перун" зазначено, що товариство здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 18.10.1 - Виробництво одягу з шкіри, 51.19.0 - Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.36.1 - Оптова торгівля цукром, 51.38.2 - Спеціалізована оптова торгівля іншими видами продовольчих товарів, 52.48.1 - Роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням, 52.72.1 - Ремонт радіотелевізійної аудіо- та відеоапаратури, 72.50.1 - Ремонт і технічне обслуговування офісної техніки (а.с. 61-62, 92).

Крім того, ТОВ "Перун" у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та має свідоцтво платника податку на додану вартість за № 25209762, індивідуальний податковий номер 210903517170, видане 23.07. 1997 року Дубенською державною податковою адміністрацією (а.с. 60).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Перун" володіє необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Перун" 26 січня 2011 року було укладено Договір поставки № 26/01. За даним договором, ТзОВ "ТД "Укртрейд", що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора Кравчука М.І., який діє на підставі Статуту та ТОВ "Перун", що іменується в подальшому "Продавець", в особі директора Ткачука А.В., який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. "Продавець" зобов'язується поставити та передати у власність "Покупця" цукор-пісок білий у мішкотарі, надалі іменується "Товар", а "Покупець" зобов'язується прийняти "Товар" та здійснити його оплату за власні кошти на умовах даного Договору (а.с. 21).

На виконання Договору поставки № 26/01 від 26 січня 2011 року, позивач на підставі рахунку-фактури сплатив вартість товару на суму 16000 грн. у тому числі ПДВ - 2666,67 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- випискою з банку від 26.01. 2011 року;

- довідкою банку № 518/12002 від 25.05. 2012 року (а.с. 19, 59).

У зв'язку з майбутньою поставкою товару ТОВ "Перун" було виписано податкову накладну № 31 від 26.01. 2011 року на загальну суму 16000 грн., у т.ч. ПДВ - 2666,67 грн. (а.с. 20). Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року (а.с. 83-89).

Разом з тим, ТОВ "Перун" було порушено вимоги договору та не поставлено цукор-пісок у кількості 2 тон у строк встановлений Договором поставки № 26/01 від 26.01. 2011 року. Враховуючи дані обставини, позивачем було проведено претензійно-позовну роботу з ТОВ "Перун" щодо поставки товару (а.с. 34, 35-36).

На момент подачі позовної заяви до суду заборгованість ТОВ "Перун" щодо поставки цукру-піску у кількості 2 тон для ТзОВ "Торговий дім "Укртрейд" не погашено.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт можливого використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Перун" цукру-піску, підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Головного управління статистики у Рівненській області АА № 307577 від 09.08. 2010 року та поясненнями представників позивача. Так, позивач, відповідно до вищезазначеної довідки здійснює:

74.82.0 Пакування;

51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;

52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

15.87.0 Виробництво прянощів та приправ;

51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

Таким чином, придбання позивачем цукру-піску у ТОВ "Перун" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Перун", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини щодо придбання позивачем, цукру-піску у ТОВ "Перун", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "Перун". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівне не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Перун" та вказували б на те, що дані податкової накладної, виписаної продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "В4" № 0001442342 від 30 березня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми "В4" № 0001442342 від 30 березня 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 109 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 1890.222.1 від 04.04. 2012 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 30.03. 2012 року № 0001442342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 109 (сто дев'ять) 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.