Постанова № 25152194, 19.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/896/2012

19 квітня 2012 року 13год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шульга Л.В.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро високовольтної апаратури- Рівне" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро високовольтної апаратури - Рівне" (далі - ТОВ "СКБ ВА-Рівне") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000832342 та № 0000842342.

В обґрунтування позову вказує на хибність висновків податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ "ТК "Євромаркет", на підставі ст. 228 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України, тобто як таких, що порушують публічний порядок, укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зазначені висновки податкового органу вмотивовані тим, що у ТОВ "ТК "Євромаркет" відсутні необхідні умови для виконання укладених із контрагентами угод - відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди. Позивач зазначає, що відповідачем не доведено, що оспорювані угоди можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів, основних фондів та обладнання ТОВ "ТК "Євромаркет". Не може свідчити про відсутність реального виконання угод факт ненадання ТОВ "ТК "Євромаркет" до перевірки договорів, актів приймання-передачі, довіреностей, оскільки усі необхідні первинні документи, що свідчать про виконання угоди, надані позивачем, який не несе відповідальності за порушення правил бухгалтерського обліку його контрагентом.

Позивач зазначає, що в травні 2011 року ним було придбано у ТОВ "ТК "Євромаркет" матеріальні цінності на суму 9320,00 грн., а саме реле РТВ-1 в кількості 9 штук та контакти нікелеві в кількості 100 штук, які в подальшому було використано у власній господарській діяльності, а саме виготовлено реле РТВ-1, які було реалізовано для ТОВ "Завод електротехнічних виробів", що підтверджується конструкторською документацією. Вказує, що господарські операції з контрагентом оформлені належними первинними документами, а відтак валові витрати та податковий кредит сформовані у відповідності до приписів п.138.2 ст.138, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі. Додатково суду пояснив, що в межах господарської діяльності з метою одержання прибутку позивач придбаває від інших осіб несправні реле РТВ-1, які після відновлення реалізовує для своїх покупців для подальшого цільового використання.

Відповідач позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.54-55). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. Зокрема пояснив, що відповідно до акту позапланової перевірки ТОВ "ТК "Євромаркет" від 05.08.2011 року № 1020/23-9/37044106 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва, ТОВ "ТК "Євромаркет" зменшується сума податкових зобов'язань на 2277685,00 грн. та зменшується сума податкового кредиту на 2273291,00 грн. за квітень-травень 2011 року. Згідно даного акту у ТОВ "ТК "Євромаркет" відсутні основні фонди та виробничі потужності, достатні трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами-контрагентами. Наявний також висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві від 03.08.2011 року № 608, який свідчить про те, що підписи від імені гр. ОСОБА_4 в звітних документах ТОВ "ТК "Євромаркет" виконані іншою особою. Отже, господарські операції за квітень-травень 2011 року ТОВ "ТК "Євромаркет" з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", що свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "СКБ ВА-Рівне". ТОВ "ТК "Євромаркет" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків № 311, 361, 70, 641, 643, 681, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що правочини між ТОВ "ТК "Євромаркет" та контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а відтак позивач неправомірно сформував валові витрат та податковий кредит по операціях з ТОВ "ТК "Євромаркет".

З наведених підстав представник відповідача спірні податкові повідомлення рішення вважає правомірними, в задоволені позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Відповідно до ст.55 КАС України суд допустив заміну відповідача - Державна податкова інспекція у м. Рівне її правонаступником - Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро високовольтної апаратури - Рівне" зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Рівне з 15.09.2009 року; види діяльності за КВЕД: виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, електромонтажні роботи (а.с.17).

Судом встановлено, що в період з 19.01.2012 року по 25.01.2012 року посадовою особою ДПІ у м. Рівне згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "СКБ ВА-Рівне" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "ТК "Євромаркет" за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.01.2012 року № 78/23-100/36650476 (а.с.7-11).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44 розділу II, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 1786,32 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 1553,33 грн.

На підставі акту перевірки від 30.01.2012 року № 78/23-100/36650476 ДПІ у м. Рівне прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0000502342 від 09.02.2012 року, яким ТОВ "СКБ ВА-Рівне" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на суму 2233,00 грн., у тому числі 1786,00 грн. за основним платежем, 447,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12);

податкове повідомлення-рішення № 0000512342 від 09.02.2012 року, яким ТОВ "СКБ ВА-Рівне" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на суму 1941,66 грн., у тому числі 1553,33 грн. за основним платежем, 388,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12).

Судом встановлено, що 28.02.2012 року позивачу було вручено податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000832342 та № 0000842342, якими було зменшено податкові зобов'язання позивача в частині застосування штрафних санкцій.

Так, податковим повідомленням-рішенням № 0000832342 від 22.02.2012 року ТОВ "СКБ ВА-Рівне" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на суму 1786,00 грн. за основним платежем (а.с.13); податковим повідомленням-рішенням № 0000842342 від 22.02.2012 року ТОВ "СКБ ВА-Рівне" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1554,00 грн., у тому числі 1553,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13).

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки фактичні обставини стосовно реальності господарських операцій між ТОВ "СКБ ВА-Рівне" та ТОВ "ТК "Євромаркет", правомірності формування позивачем від таких операцій валових витрат та податкового кредиту.

Судом встановлено, що ТОВ "СКБ ВА-Рівне" заключило усний договір з ТОВ "ТК "Євромаркет" щодо поставки реле РТВ-І та нікелевих контактів.

Фактичне постачання товарів для ТОВ "СКБ ВА-Рівне" від ТОВ "ТК "Євромаркет" підтверджується рахунком-фактурою № 052402 від 24.05.2011 року, видатковою накладною № 052704 від 27.05.2011 року на суму 9320,00 грн., в т.ч. ПДВ 1553,40 грн., товарно-матеріальні цінності згідно якої отримано уповноваженою особою позивача за довіреністю № 68 від 27.05.2011 року (а.с.14,15).

Оплату ТОВ "СКБ ВА-Рівне" проведено в безготівковій формі згідно платіжного доручення б/н від 27.05.2011 року в сумі 9320,00 грн., про що зазначено в акті перевірки та відповідачем не заперечується.

На вказану господарську операцію постачальником виписано податкову накладну № 135 від 27.05.2011 року на загальну суму з ПДВ 9320,00 грн., у тому числі ПДВ 1553,40 грн., яка включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 року (а.с.16,75-76).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку вищевказана операція відображена бухгалтерськими проводками: Дт202-Кт631 - 7766,60 грн.; Дт644-Кт631 - 1553,40 грн., що описано в акті перевірки.

Згідно податкової звітності, поданої до ДПІ у м. Рівне, ТОВ "СКБ ВА-Рівне" віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року 1553,40 грн. (а.с.70-71, 73) та включено до валових витрат 2 кварталу 2011 року суму 7766,60 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "ТК "Євромаркет".

Факт оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "ТК "Євромаркет", підтверджується прибутковим ордером № 27 від 28.05.2011 року (а.с.78).

Використання позивачем в господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "ТК "Євромаркет", підтверджується накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (а.с.79-80); видатковими накладними на реалізацію № 49 від 24.06.2011 року та № 43 від 31.05.21011 року (а.с.18); по факту реалізації товар отримано уповноваженими особами покупця ТОВ "Завод електротехнічних виробів" згідно довіреностей № 120 від 24.06.2011 року та № 93 від 27.05.2011 року (а.с.19).

Стаття 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначає, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеописані та дослідженні судом документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, є первинними документами в розумінні закону, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадові особи ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки були зобов'язані врахувати надані та описані в акті перевірки ТОВ "СКБ ВА-Рівне" первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з ТОВ "ТК "Євромаркет". У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. В дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.

Відповідно до п.138.1.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Досліджені судом первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також подальшу їх реалізацію по ціні, що перевищує ціну придбання. На відсутність у позивача документів, обов'язковість ведення яких передбачена для даного виду господарської операції, чи неналежність оформлення таких документів податковий орган не покликається.

Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз приписів Податкового кодексу України свідчить, що для підтвердження правомірності формування платником податків витрат та податкового кредиту необхідно надати первинні, розрахункові документи та податкові накладні. Інших документів, які б підтверджували право платника податків на валові витрати та податковий кредит, закон не вимагає.

Податкова накладна, згідно якої позивачем сформовано спірний податковий кредит, відповідає вимогам закону, на неналежність її оформлення відповідач не покликається. Учасники господарської операції зареєстровані платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, оцінивши в сукупності досліджені судом докази в розрізі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що ТОВ "СКБ ВА-Рівне" валові витрати в ІІ кварталі 2011 року на суму 7766,60 грн. та податковий кредит у травні 2011 року на суму 1553,33 грн. по господарських операціях з ТОВ "ТК "Євромаркет" сформовані у повній відповідності приписам закону.

Як встановлено з висновків акта перевірки, заперечень проти позову та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень вмотивоване тим, що господарські операції ТОВ "СКБ ВА-Рівне" з ТОВ "ТК "Євромаркет" були здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому правочини відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналізуючи доводи відповідача в розрізі приписів ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що правочини, вчиненні ТОВ "СКБ ВА-Рівне" з ТОВ "ТК "Євромаркет", не можуть бути кваліфіковані як такі, що порушують публічний порядок, а отже відсутні підстави для висновку щодо їх нікчемності. Матеріали справи не встановлено документального підтвердження знищення, пошкодження майна чи незаконного ним заволодіння. Зі сторони податкового органу не надано доказів, які підтверджують вину будь-кого з учасників правочинів вчинення діяння, що порушує публічний порядок. На наявність вироку суду в кримінальній справі відповідач не покликається.

Суд не приймає покликань сторони відповідача на наявність експертного висновку, згідно якого звітні документи ТОВ "ТК Євромаркет" виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою, позаяк звітні документи контрагента не мають безпосереднього впливу на правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, не впливають на бухгалтерський та податковий облік позивача.

Також судом відхиляються доводи сторони відповідача про відсутність у ТОВ "ТК "Євромаркет" основних фондів, виробничих потужностей, недостатність трудових ресурсів, позаяк підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлене можливості використовувати орендовані основні засоби та укладати з працівниками цивільно-правові угоди.

На час здійснення господарської операції з позивачем ТОВ "ТК Євромаркет" зареєстроване юридичною особою, відомості про нього внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що податковим органом не заперечується.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.44.1 ст.44 розділу II, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІ Податкового кодексу України, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, а відтак висновки про заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 1786,32 грн. та податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 1553,33 грн. на думку суду є необгрунтованими, що виключає застосування штрафної (фінансової) санкції.

Натомість позивач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність формування валових витрат та податкового кредиту в травні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "ТК "Євромаркет".

З огляду на встановлені судом обставини суд вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 22.02.2012 року № 0000832342 та № 0000842342.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 22.02.2012 року № 0000832342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 1786,00 грн., від 22.02.2012 року № 0000842342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 1554,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1553,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1,00 грн., - скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро високовольтної апаратури- Рівне" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.